Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Рогач Л. І.
Справа № 9901/60/21
Провадження № 11-441заі21
12 січня 2022 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (далі - ВККС, Комісія), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання дій неправомірними, визнання незаконними та скасування рішень та за результатом розгляду скарги винесла постанову, якою апеляційну скаргу залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2021 року без змін.
Короткий виклад історії справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
1) визнати неправомірними дії колегії ВККС, допущені 28 березня 2018 року під час співбесіди в ході проходження ним кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, що полягали в незаконному та безпідставному визнанні його таким, що не відповідає займаній посаді;
2) визнати незаконним та скасувати рішення колегії ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18;
3) визнати незаконним та скасувати рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 328/0/15-21 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, ухвалене за результатами розгляду подання ВККС.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що в оскаржуваному рішенні ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 вказана лише загальна кількість набраних позивачем балів за результатами кваліфікаційного оцінювання. Натомість виставлені за результатами оцінювання бали не дають змоги встановити, за яким конкретно критерієм ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, тобто не дають змоги встановити, з яких обставин та мотивів виходила Комісія під час прийняття оскаржуваного рішення. За таких обставин оскаржуване рішення є невмотивованим, що є самостійною підставою для його скасування.
Окрім того, позивач уважає неправомірними дії колегії ВККС під час співбесіди в ході проходження ним кваліфікаційного оцінювання, які полягали в поставленні позивачу запитань щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності за зверненням голови Громадської організації "Люстраційна громадська рада Дніпропетровської області" Ульянової Т. В. та наданні оцінки прийнятим позивачем як суддею Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області судовим рішення, які набрали законної сили та ніким з учасників справи не оскаржувались. З такими діями Комісії під час дослідження суддівського досьє ОСОБА_1 не погоджується та вважає, що висновки колегії ВККС в аспекті зазначених обставин не можна вважати такими, що свідчать про низьку професійну етику та доброчесність позивача.
Також позивач указує на те, що під час проведення з ним співбесіди колегія ВККС досліджувала інформацію, яка взагалі відсутня в суддівському досьє, зокрема інформацію щодо скарги ОСОБА_3 щодо притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за невжиття заходів щодо розгляду справи протягом строку, поданої у 2011 році. При тому, що в суддівському досьє позивача містилася інформація за 2012-2017 роки. Відтак позивач уважає, що інформація щодо вказаної скарги ОСОБА_3 не стосувалася його кваліфікаційного оцінювання, а саме етапу дослідження досьє, і була відсутня в суддівському досьє, однак могла бути використана членами колегії ВККС під час оцінки критеріїв компетентності, професійної етики чи доброчесності.
У позові ОСОБА_1 зазначив про невмотивованість оскаржуваного рішення ВККС у частині визначення балів за критерієм доброчесності. Зокрема, у рішенні не зазначено, чому із 250 можливих балів позивач набрав 67, при тому, що до Комісії не надходила інформація щодо невідповідності витрат, майна та способу життя судді та членів його сім`ї задекларованим доходам, поведінки судді іншим вимогам законодавства у сфері запобігання корупції.
Позивач наголосив на тому, що ВККС не має повноважень на здійснення контролю та перевірки декларації суддів, зокрема щодо повноти та достовірності зазначених у них відомостей, оскільки це питання є виключною компетенцією Національного агентства з питань запобігання корупції. Натомість Комісія має право у разі виявлення під час кваліфікаційного оцінювання судді фактів, що можуть свідчити про порушення суддею законодавства про корупцію, звернутися до ВРП для вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи. Проте ВККС не вчинила означені дії та визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя з огляду на низький бал за критерієм доброчесності.
На думку позивача, зазначення Комісією в резолютивній частині оскаржуваного рішення про рекомендацію ВРП розглянути питання щодо його звільнення із займаної посади не відповідає вимогам Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), оскільки за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія може прийняти лише одне із таких рішень: про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. Водночас рішення про невідповідність судді займаній посаді є лише підставою для внесення подання до ВРП з рекомендацією про звільнення судді з посади, а отже, не може замінювати собою вказане подання.
За наведених мотивів та зважаючи на те, що в оскаржуваному рішенні ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 відсутні мотиви, з урахуванням яких Комісія дійшла висновку про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді, таке рішення, на думку позивача, не може вважатися обґрунтованим і вмотивованим, оскільки прийняте з порушенням вимог частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII.
Щодо рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 328/0/15-21 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, то позивач уважає, що воно прийняте без достатніх законних підстав, є протиправним і невмотивованим, а покладені в його основу висновки щодо втрати ОСОБА_1 статусу судді і неможливості його повторного кваліфікаційного оцінювання не відповідають нормам Закону № 1402-VIII, Конституції України та фактичним обставинам.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 30 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
За висновком суду першої інстанції, дії та рішення ВККС, вчинені (прийняті) в рамках проведення кваліфікаційного оцінювання судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, а також рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 328/0/15-21 про звільнення позивача з посади судді, прийняте за результатами розгляду подання ВККС від 27 квітня 2018 року № 583/ко-18 з рекомендацією від 28 березня 2018 року № 101/ко-18, відповідають критеріям частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), зокрема прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Також судом не встановлено визначених законом підстав для скасування рішення ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII та рішення ВРП від 11 лютого 2021 року № 328/0/15-21, яке відповідає вимогам частини другої статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин у справі та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
Постановою від 12 січня 2022 року Велика Палата Верховного Суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2021 року - без змін.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції про правомірний висновок ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області, оскільки відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
Так, ВРП дійшла висновку, що згідно з підпунктом 2 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України повноваження суддів, призначених на посаду строком на п`ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.
ВРП зазначила, що оскільки частиною першою статті 83 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності, зокрема, саме судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, а встановлені Радою факти та обставини свідчать, що ОСОБА_1 відмовлено в наданні рекомендації для обрання на посаду судді безстроково, тобто про фактичну втрату ним статусу судді, то за результатами розгляду рекомендації Комісії від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 слід прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.
Крім іншого, ураховуючи встановлені обставини справи, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду першої інстанції, про те, що рішення ВККС від 28 березня 2018 року № 101/ко-18 відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС, зокрема, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Також не встановлено визначених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.
Таким чином, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування спірних рішень ВККС та ВРП, оскільки, приймаючи їх, ці органи діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.