ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 757/9082/20
провадження № 51-2867км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Луганського Ю. М., Фоміна С. Б.
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Сингаївської А.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР заяви про кримінальне правопорушення від 17.02.2020 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України відмовлено у відкритті апеляційного провадження на зазначену ухвалу слідчого судді з мотивів того, що відповідно до ч. 3 ст. 307 цього Кодексу на момент постановлення ухвали слідчим суддею це судове рішення не підлягало оскарженню в апеляційному порядку.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Вважає безпідставним ухвалене апеляційним судом рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки вона позбавлена права на доступ до правосуддя та порушені загальні принципи кримінального судочинства.
Вказує, що судом апеляційної інстанції не перевірено, чи закінчився строк на подання апеляційної скарги із урахуванням Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року та висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладений у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19, провадження № 51-453 кмо 20) щодо права на апеляційне оскарження певною особою ухвали слідчого судді, якщо така ухвала постановлена до 17 червня 2020 року, і на час ухвалення Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України строк.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала скаргу. Вважає, що вона має бути задоволена.
Інші учасники судового провадження у судове засідання не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.
Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1, не погоджуючись із ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2020 року, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою від 28 липня 2020 року.
При цьому у своїй апеляційній скарзі вказувала, що вона не була присутня у суді першої інстанції при розгляді її скарги на бездіяльність уповноважених осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР, та оскаржувану ухвалу отримала на поштовому відділені тільки 23 липня 2020 року, а тому строк на оскарження ухвали слідчого судді нею пропущений з поважних причин та просила його поновити.
Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України з мотивів того, що відповідно до ч. 3 ст. 307 цього Кодексу на момент постановлення ухвали слідчим суддею це судове рішення не підлягало оскарженню в апеляційному порядку.
Однак, колегія суддів Верховного Суду з таким висновком погодитися не може.
Згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладений у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19, провадження № 51-453 кмо 20), оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК України, тобто з 17 червня 2020 року.
Якщо така ухвала слідчого судді постановлена до 17 червня 2020 року, і на час ухвалення Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 та набрання ним чинності ще не закінчився встановлений у п. 3 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України строк апеляційного оскарження певною особою ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, то в такої особи виникає право апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді.
Тому для вирішення питання про наявність у певної особи у кожному конкретному випадку права апеляційного оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, на підставі Рішення Другого Сенату Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 визначальними є межі строку апеляційного оскарження такої ухвали та їх співвідношення із датою вказаного рішення КСУ.
У цьому випадку апеляційний суд повинен був з`ясувати межі строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали місцевого суду, тобто момент початку і момент закінчення такого строку у цьому конкретному випадку з урахуванням положень абзацу 2 частини 3 ст. 395 КПК України, а також з`ясувати, як співвідносяться межі строку апеляційного оскарження цієї ухвали з датою ухвалення та набрання чинності зазначеним рішенням Конституційного Суду України, зокрема чи закінчився такий строк апеляційного оскарження ще до дня ухвалення вказаного рішення Конституційним Судом України. Однак, апеляційний суд належної уваги цьому питанню не приділив.
Таким чином, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, що відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд