ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 263/7379/21
провадження № 51-4182км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Шевченко Т. В., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.
прокурора Кулаківського К. О.,
представника третьої особи адвоката Гасана Д. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Гасана Д. А. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 29 липня 2021 року про повернення апеляційної скарги.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05 липня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви адвоката Гасана Д. А. про роз`яснення ухвали підготовчого судового засідання Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29 червня 2021 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту на майно в кримінальному провадженні № 42020050000000271, вилученого у нього працівниками СУ ГУ ДФС у Донецькій області під час обшуку 10 листопада 2020 року.
На вказану ухвалу представник ОСОБА_1 - адвокат Гасан Д. А. подав апеляційну скаргу.
Суддя Донецького апеляційного суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження ухвалою від 29 липня 2021 року повернув апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 393 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з тим, що скаргу подано особою, яка не мала права її подавати.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат Гасан Д. А. просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у цьому суді.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1, як особа відносно майна якої було вирішено питання про його арешт, відповідно до положень ст. 64-2 КПК має процесуальний статус учасника кримінального провадження (третя особа, щодо майна якої вирішено питання про арешт). При цьому закон надає право такій особі на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна. За правилами ст. 174 КПК власник або володілець майна має право подати клопотання про скасування арешту майна, яке розглядається слідчим суддею. Відповідно до ст. 380 КПК у разі, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця своєю ухвалою роз`яснює це рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
З огляду на зазначене адвокат стверджує, що ОСОБА_1 та він, як його представник, мають право на розгляд судом клопотання про скасування арешту майна, отримання рішення з цього приводу та звернення за роз`ясненням судового рішення. Проте оскаржуваною ухвалою судді апеляційного суду подану ним апеляційну скаргу було повернуто в зв`язку з тим, що, як вважає суддя, власник арештованого майна ОСОБА_1 та його представник не мають законного права як на звернення з заявою про роз`яснення судового рішення, так і зі скаргою на рішення суду першої інстанції за результатами розгляду такої заяви.
Вважає таке рішення судді апеляційного суду незаконним й таким, що призвело до порушення законних прав ОСОБА_1 .
Позиції учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні адвокат Гасан Д. А. підтримав свою касаційну скаргу.
Прокурор вважав, що суддя апеляційного суду на законних підставах повернув апеляційну скаргу адвоката та просив відмовити у задоволенні його касаційної скарги і залишити оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до приписів статей 370, 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
При перевірці матеріалів провадження касаційним судом встановлено, що доводи адвоката про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги частково заслуговують на увагу.
З матеріалів справи убачається, що на розгляді Жовтневого районного суду м. Маріуполя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі - КК). Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 13 листопада 2020 року було накладено арешт на майно ОСОБА_1 (т. 1, а. п. 40-41).
У підготовчому судовому засіданні 29 червня 2021 року ОСОБА_1 подав клопотання про скасування арешту майна, в задоволенні якого протокольною формою судом було відмовлено через його передчасність (т. 1, а. п. 23-24 ).
01 липня 2021 року адвокат Гасан Д. А. звернувся із заявою про роз`яснення цього рішення (т. 1, а. п. 26-27).
Ухвалою районного суду від 05 липня 2021 року в його роз`ясненні було відмовлено.
Цю відмову адвокат Гасан Д. А. оскаржив в апеляційному порядку.
Суддя апеляційного суду ухвалою від 29 липня 2021 року повернув апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 393 КПК.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 380 КПК, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Ухвала про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яка звернулася із заявою про роз`яснення судового рішення, та учасниками судового провадження.
Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК суддя апеляційного суду в ухвалі зазначив, що відповідно до приписів п. 9-2 ч. 1 ст. 393 КПК право на подачу скарги виникає у третьої особи (її представника) лише в частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію. Оскільки в оскаржуваній ухвалі районного суду питання про спеціальну конфіскацію не вирішувалось, то ОСОБА_1 не має права подавати апеляційну скаргу на це рішення.
Однак такий висновок судді апеляційного суду не ґрунтується на вимогах закону.
Як убачається з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 13 листопада 2020 року задоволено клопотання прокурора та з метою забезпечення збереження речових доказів накладено арешт на майно яке належить ОСОБА_1, вилучене під час проведення обшуку в межах кримінального провадження № 42020050000000271за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, оскільки вилучені речі та документи містять відомості, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.
Згідно з вимогами п. 9-2 ч. 1 ст. 393 КПК апеляційну скаргу на рішення визначені нормами ст. 392 цього Кодексу мають право подати, зокрема, фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про спеціальну конфіскацію.
Зважаючи на ці положення закону ОСОБА_1, як фізична особа на майно якої накладено арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, та його представник - адвокат Гасан Д. А. відносяться до кола осіб, які наділені правом на оскарження судових рішень визначених ч. 1 ст. 392 КПК - у частині, що стосується їх інтересів.
Таким чином, висновок судді апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про відсутність у ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гасана Д. А. права на оскарження ухвали районного суду не ґрунтується на вимогах закону і є неправильним.
Разом із тим, за змістом ст. 380 КПК роз`ясненню підлягають не будь-які судові рішення, а лише ті, якими завершується розгляд справи по суті. Постановлені судом у справі проміжні рішення, як наприклад, ухвали про відмову або задоволення заявленого відводу, відмову або задоволення заявленого сторонами клопотання, відмову або задоволення клопотання про залучення захисника та інші, роз`ясненню не підлягають.
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 листопада 2019 року (справа № 367/3068/17, провадження № 51-8936кмо18): 1) згідно з ч. 1 ст. 380 КПК, якщо судове рішення, яке є результатом судового провадження та яким вирішено питання, що становило предмет його розгляду, за виключенням рішення слідчого судді апеляційного суду ухваленого в порядку, передбаченому главою 21 КПК, є незрозумілим, суд, слідчий суддя, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз`яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст; 2) апеляційному оскарженню, на підставі ч. 4 ст. 380 КПК, підлягає лише ухвала суду про роз`яснення судового рішення або відмову у його роз`ясненні постановлена за результатами розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, якщо її предметом було судове рішення, яке підлягає роз`ясненню в порядку, передбаченому частиною 1 цієї статті.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні вирішується судом при ухваленні вироку в порядку ст. 374 КПК або при його виконанні в порядку, передбаченому статтями 537, 539 цього Кодексу.
Тобто, в даному випадку ухвала районного суду про відмову в роз`ясненні судового рішення ухваленого у підготовчому судовому засіданні про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
За правилами ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач апеляційного суду відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Отже, на підставі зазначених вимог закону апеляційний суд фактично повинен відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката.
За таких обставин, оскільки передбачених законом підстав для розгляду вказаної апеляційної скарги судом апеляційної інстанції немає, колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд