Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 295/13441/19
провадження № 61-1921св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "БМ-2018", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо", ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у складі судді Талько О. Б. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2020 року у складі судді Семенцової Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "БМ-2018" (далі - АТ "БМ-2018"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" (далі - ТОВ "ФК "Інвест-Кредо"), ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Н. В., про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги грошових зобовʼязань за кредитними договорами і договорами забезпечення.
Позовну заяву мотивовано тим, що 01 лютого 2008 року він уклав з ТОВ "БМ Банк", правонаступником якого є АТ "БМ-2018", кредитний договір, відповідно до якого банк надав йому кредитні кошти у розмірі 33 000,00 дол. США, терміном повернення до 01 січня 2023 року.
Указує, що на забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань 01 лютого 2008 року між ними ( ОСОБА_1 та ТОВ "БМ Банк") укладено договір іпотеки, за умовами якого він передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Також 01 лютого 2008 року між ТОВ "БМ Банк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладені окремі договори поруки.
Позивач зазначає, що у 2014 році АТ "БМ-2018" звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором. Під час розгляду справи йому стало відомо про те, що 30 травня 2019 року між банком та ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами поруки, а також за договором іпотеки.
Набувши право вимоги за цими угодами, 30 травня 2019 року ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" уклало із ОСОБА_2 договір, за умовами якого остання набула право вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором, договорами поруки та договором іпотеки.
При укладенні договору відступлення права вимоги АТ "БМ-2018" не надало новому кредитору ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" інформацію щодо наявності судового спору у справі за позовом банку про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору. Отже, банк до укладення договору відступлення права вимоги вже реалізував своє право вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором. У свою чергу, новий кредитор не перевірив наявність спору між первісним кредитором та позичальником.
Позивач вказує, що зазначені договори відступлення права вимоги фактично є договорами факторингу, оскільки метою їх укладення є одержання прибутку, адже ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" придбало право вимоги за 200 000,00 грн та у подальшому відступило ці права ОСОБА_2 за 210 000,00 грн. При цьому ОСОБА_2 не наділена правом надавати фінансові послуги. Зазначене свідчить про недотримання під час укладення оспорюваних договорів вимог частини третьої статті 512, статті 1054 ЦК України.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсними договір відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, а також договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, які були укладені 30 травня 2019 року між АТ "БМ-2018" та ТОВ "ФК "Інвест-Кредо";
- визнати недійсними договір відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором і договорами забезпечення та договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, які були укладені 30 травня 2019 року між ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, ухвали та постанови апеляційного суду
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір від 30 травня 2019 року про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, укладеними між ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" та ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. 30 травня 2019 року, зареєстрований у реєстрі за № 751.
Вирішено питання щодо судового збору
У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок укладення між AT "БМ-2018" та ТОВ "ФК "Інвест-Кредо", а у подальшому між ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" та ОСОБА_2 оскаржуваних договорів про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором відбулася заміна кредитодавця з AT "БМ-2018" на ТОВ "ФК "Інвест-Кредо", який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, та потім з ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" - на фізичну особу ОСОБА_2, яка не може надавати фінансові послуги в силу вимог частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України.
При цьому, суд визнав необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про недійсність договорів відступлення права вимоги, укладених між
AT "БМ-2018" та ТОВ "ФК "Інвест-Кредо".
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25 січня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2020 року та ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2019 року про відкриття провадження у справі, в частині оскарження ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2019 року повернуто особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII, передбачав можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі лише з порушенням правил підсудності.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_2 в частині оскарження ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2019 року підлягає поверненню особі, яка подала апеляційну скаргу, згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, оскільки указана ухвала про відкриття провадження у справі не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2020 року, в частині задоволення позовних вимог, - без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що укладені між ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" та ОСОБА_2 договори про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, а також договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, незважаючи на їхню назву, за своєю правовою природою є договорами факторингу, оскільки з укладенням договорів про відступлення права вимоги відбулась заміна кредитодавця - банку, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, і який надавав позивачеві фінансові послуги. Про те, що вказані договори є договорами факторингу, свідчить також й та обставина, що розмір вимог, які відступаються, є більшим ніж сума, яку ОСОБА_2 сплатила за відступлення їй ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" такої вимоги.
Оскільки вказані договори є договорами факторингу, фізична особа ОСОБА_2 не може бути новим кредитором у спірних правовідносинах, адже для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор-банк або інша фінансова установа.
Встановивши, що з укладенням вказаних договорів відбулась заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги, суд першої інстанції обґрунтовано визнав спірні угоди недійсними, оскільки вони суперечать положенням статті 1079 ЦК України.
В іншій частині рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2020 року не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їхніх доводів
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 25 січня 2021 року мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до вимог частини другої статті 352 ЦПК України ухвала Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2019 року про відкриття провадження у справі оскаржувалась до апеляційного суду разом із рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2020 року. Апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2019 року подана одночасно (разом) з апеляційною скаргою на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2020 року, тому повернення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції є помилковим, враховуючи при цьому також те, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без руху.
Таким чином, Житомирський апеляційний суд порушив вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.
У Богунському районному суді м. Житомира одночасно перебувало два ідентичних позови ОСОБА_1 (справи № 295/13441/19 та № 761/27820/19).
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2021 року мотивовано тим, що основною ознакою договору факторингу є надання фінансової послуги, тоді як за оскаржуваними договорами про відступлення прав вимоги від 30 травня 2019 року таку послугу сторони не надавали.
З огляду на це суди неправильно застосували пункт 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352.
Апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 909/968/16 щодо розмежування договорів відступлення права вимоги та договорів факторингу. Водночас апеляційний суд помилково врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 628/22396/14-ц, оскільки правовідносини у зазначеній справі не обмежуються лише укладенням договорів про відступлення права вимоги, а стосуються також укладення договору комісії.
Апеляційний суд не врахував обставин того, що питання заміни кредитора з АТ "БМ-2018" на ОСОБА_2 вирішувалось під час розгляду справи № 295/19747/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, а тому відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.
Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що фактично оскаржувані договори про відступлення права вимоги є договорами цесії, а не факторингу.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, поданому до суду у червні 2021 року, ОСОБА_1 вважав необґрунтованими аргументи ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, поданому до суду у березні 2021 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів ОСОБА_2 та просив залишити її касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного суду від 25 січня 2021 року - без змін.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 25 січня 2021 року, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 295/13441/19.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2021 року залишено без руху, вказано про необхідність доплати судового збору.
У травні 2021 року заявником у встановлений судом строк зазначений недолік касаційної скарги усунуто, судовий збір за подання касаційної скарги доплачено.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 10 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
01 лютого 2008 року між ТОВ "БМ-Банк", правонаступником якого є
АТ "БМ-2018", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2/7/010208, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 33 000,00 дол. США строком до 31 січня 2023 року.
Також 01 лютого 2008 року між ТОВ "БМ-Банк" та ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладені окремі договори поруки.
Крім того, 01 лютого 2008 року між ТОВ "БМ-Банк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № 2/7/010208/S-1, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .
30 травня 2019 року між ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" та АТ "БМ-2018" укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" набуло право вимоги грошових зобов`язань за вказаним вище кредитним договором та договорами забезпечення.
Крім того, 30 травня 2019 року між АТ "БМ-2018" та ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором.
Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. 30 травня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за № 750.
30 травня 2019 року між ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, відповідно до якого ОСОБА_2 набула право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 лютого 2008 року № 2/7/010208, а також договорами забезпечення.
Також 30 травня 2019 року між ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, відповідно до якого ОСОБА_2 набула у повному обсязі належні первісному кредитору/іпотекодержателю права кредитора/іпотекодержателя у зобов`язаннях, що виникли за договором іпотеки від 01 лютого 2008 року № 2/7/010208/S-1.
Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. 30 травня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за № 751.