Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 755/16032/15-ц
провадження № 61-18092св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмік Юлія Євгеніївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кухтенко Тетяна Анатоліївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмік Юлія Євгеніївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кухтенко Тетяна Анатоліївна, про визнання недійсним заповіту
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кухтенко Т. А. 07 травня 2014 року.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3, після смерті якого вона звернулася до приватного нотаріуса Кузьмик Ю. Є. із заявою про прийняття спадщини, де дізналася, що 07 травня 2014 року її батько заповів усе своє майно, в тому числі належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1, до цього не відомій ні їй, ні іншим її та батька родичам та знайомим ОСОБА_2 .
На час складання заповіту її батько сильно хворів, впродовж декількох років перед смертю він страждав на тяжке онкологічне захворювання, яке стало причиною смерті. Батько проходив лікування у відомих онкологічних клініках, звертався за допомогою до нетрадиційної медицини, він був готовий на будь-які вчинки, які давали надію на вихід із становища, в яке він потрапив. Вочевидь це захворювання супроводжувалося змінами в психічному стані: порушився сон, з`явилась тривога, неспокій, він часто замикався в собі, з`явилась байдужість до близьких, різко знизився настрій.
У березні 2014 року Українським науково-дослідним інститутом соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України батьку поставлений діагноз: тяжкий депресивний епізод з психотичними симптомами, призначено медикаментозне лікування, госпіталізацію. Спроби поліпшити психічний стан батька позитивного результату не дали, чим скористалася відповідач, яка увійшла в довіру до нього та, використовуючи його вражений психічний стан, умовила скласти заповіт на її користь. Вважає, що заповіт був складений під впливом обману, помилки, або ж у момент його вчинення батько не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.
Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дніпровський районний суд м. Києва рішенням від 23 червня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довела належними, достовірними та допустимими доказами того, що спірний заповіт ОСОБА_3 склав усупереч своїй волі, бажанню, що він перебував в такому стані, що не розумів значення своїх дій під час складання заповіту та/або не міг керувати ними. Крім того, позивач не довела, що вона взагалі бачилася та спілкувалася з батьком у період складання спірного заповіту, чи до цього, після цього, що цікавилася його життям, здоров`ям, що телефонувала йому.
Дніпровський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 14 липня 2021 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 98 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 400,41 грн.
Додаткове рішення мотивоване необхідністю вирішити питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року залишив без змін. Додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року змінив у частині стягнення витрат на правничу допомогу, зменшив суму стягнення з 98 000,00 грн до 50 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Висновком комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 20 серпня 2020 року (проведені в рамках кримінального провадження від 26 квітня 2016 року № 12016100070002911), встановлено, що записи виконані лікарем-психіатром ОСОБА_4 щодо ОСОБА_3, одні складені не в указані в записах дати, а значно пізніше; щодо інших - дати встановити неможливо; виписка від 05 травня 2014 року складена пізніше липня 2014 року.Медичні документи клініки "Борис", де ОСОБА_3 лікувався з 2013 року до дня смерті, не містять доказів необхідності за станом здоров`я ОСОБА_3 огляду чи консультації з лікарем психіатром, психологом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 05 листопада 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2021 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 638/11783/14, від 26 серпня 2021 року у справі № 650/838/19, від 05 жовтня 2021 року у справі № 646/8766/18, від 14 липня 2021 року у справі № 495/3464/15, від 16 вересня 2021 року у справі № 496/2925/17, від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14, від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
На обґрунтування касаційної скарги заявник указує на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Так, суди відхилили як належний доказ категоричний висновок посмертної судово-психіатричної експертизи; проігнорували пояснення експерта, який надав відповідний висновок; не забезпечили проведення повторної експертизи, хоча про це заявила клопотання сторона відповідача. Ухвалили рішення лише на підставі висновку комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 20 серпня 2020 року у рамках кримінального провадження від 26 квітня 2016 року № 12016100070002911, який має суто технічний характер, не спростовує і не встановлює психічного стану особи у момент вчинення заповіту.
Суди встановили обставини психічного стану ОСОБА_3 на підставі не допустимих для встановлення такого характеру обставин доказів.
Крім того, в оскаржуваних рішеннях не відображено правову оцінку тієї обставини, що згідно з медичною картою стаціонарного хворого № 1441, виданою клінікою "Борис", яка долучена як доказ стороною відповідача, ОСОБА_3 у період з 29 до 30 квітня 2013 року призначалися наркотичні засоби, що також могло впливати на його психічний стан. Отже, суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Також суди не застосували статтю 109 ЦПК України у цій справі, адже відповідач відмовилася від проведення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи.
26 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. По суті касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована незгодою із тим, що суди не визнали належним і допустимим доказом висновок судово-психіатричної експертизи від 10 жовтня 2016 року, однак вагомого спростування мотивування судів щодо відхилення вказаного висновку касаційна скарга не містить. Відповідач відмовилася від проведення повторної експертизи, оскільки висновки першої експертизи спростовані висновком комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів, проведеної в рамках кримінального провадження.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
01 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, її батьком є ОСОБА_3, а матір`ю - ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 49 років.
Згідно з випискою з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3, підписаною завідувачем консультативно-поліклінічним відділенням Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України ОСОБА_4, складеною 05 травня 2014 року, вказано дати в амбулаторно-поліклінічному закладі: захворювання - 14 березня 2014 року; направлення на стаціонар - 05 травня 2014 року; повний діагноз: F.32.3 Тяжкий депресивний епізод з психотичними симптомами. У виписці зазначено, що ОСОБА_3 уперше звернувся до інституту в березні 2014 року з дружиною через різкі зміни в психічному стані: порушився сон, з`явилася тривога, неспокій, поривався кудись іти, замикався в собі, з`явилась байдужість до близьких, різко знизився настрій. Зі слів дружини до онкологічного захворювання раціонально харчувався, займався фітнесом, взагалі не вживав хімічних сполук, любувався своїм зовнішнім видом, ретельно підбирав засоби по догляду за шкірою та тілом. Після операції почав соромитися свого виду, вважав, що всі звернули увагу на те, як він змінився, безпричинно виправдовувався перед знайомими за свій зовнішній вигляд. При об`єктивному огляді пацієнта в клініці на перший план виступили тривожно-депресивна симптоматика, з психотичними включеннями, що обумовлювали поведінку. При подальших зверненнях стан хворого не змінювався через його відмову від медикаментозного лікування, безрезультатно звертався за допомогою до нетрадиційної медицини, сподівався на диво. При теперішньому огляді зберігається психотична симптоматика на фоні тяжкого депресивного стану. Рекомендовано стаціонарне лікування, надано направлення.
За умовами договору від 28 квітня 2013 року № 1441, укладеного між ТОВ "Борис" і ОСОБА_3, товариство взяло на себе обов`язок надавати ОСОБА_3 платні медичні послуги. До справи надано ряд замовлень у ТОВ "Борис" на надання медичної допомоги в період 2013-2014 років, консультативних заключень онколога за цей період, в яких зазначено номер телефону ОСОБА_3 НОМЕР_1 .
Згідно з висновком Медичного центру "Інго" ТОВ "МЦ "Наша родина" від 19 січня 2016 року, складеним на запит ОСОБА_2, підписаним лікарем-онкологом ОСОБА_6, з наданих медичних документів встановлено, що хіміотерапія ОСОБА_3 проводилася, отже наявність у нього психічних захворювань є малоймовірною; лікарі клініки "Борис" пацієнту ОСОБА_3 жодного разу не рекомендували консультацію лікаря-психіатра та/або лікаря психолога.
Відповідно до висновку лікаря-психіатра Сніжко А. М. від 19 січня 2016 року, наданого на запит ОСОБА_2, за результатом оцінки наданих медичних документів жодних ознак розвитку та/або наявності у ОСОБА_3 психічних порушень, таких як тяжкий депресивний епізод з психотичними симптомами, у період січень-жовтень 2014 року немає.
З відповіді на запит суду від 17 лютого 2016 року Національний інститут раку повідомив, що ОСОБА_3 у період 2014-2015 років у них не обстежувався та не лікувався, медичної документації в інституті немає.
З матеріалів спадкової справи № 1/2014 щодо померлого ОСОБА_3 видно, що 16 грудня 2014 року приватному нотаріусу КМНО Кузьмік Ю. С. ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, а 11 лютого 2015 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 за заповітом.
07 травня 2014 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склав заповіт, яким усе його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати за законом на день смерті, заповів ОСОБА_2 . На заповіті міститься напис ОСОБА_3, що цей заповіт з його слів записаний вірно, відповідає його волі, ним уголос прочитаний. Заповіт посвідчений приватним нотаріусом КМНО Кухтенко Т. А., зареєстрований в реєстрі за № 1177 та внесений до спадкового реєстру.
Згідно з медичною карткою стаціонарного хворого № 1441 клініки "Борис" ОСОБА_3 у період з 28 квітня до 06 травня 2013 року перебував на лікуванні з діагнозом "захворювання товстого кишківника". У період з 29 до 30 квітня 2013 року хворому призначалися наркотичні лікарські засоби. При первинному огляді було встановлено, що ОСОБА_3 має аденокарциномою товстої кишки з метастазами в печінку, лікувався в Ізраїлі, 25 січня 2013 року почав курс хіміотерапії, який був перерваний у зв`язку з декомпенсацією хронічної кишкової непрохідності. Стан хворого важкий через водно-електролітні порушення, інтоксикацію. У свідомості, доступний контакту. Здійснено оперативне втручання, після якого хворий у свідомості, адекватний, орієнтований.
13 вересня, 02, 05, 16 жовтня та 13 листопада 2014 року до ОСОБА_3 приїздила бригада невідкладної медичної допомоги "Борис".
У період з 13 до 16 жовтня 2014 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в клініці "Борис" (медична карта № 3458), де йому проведено лапороцентез. При огляді був у свідомості, доступним до продуктивного контакту.
У період з 13 до 16 листопада 2014 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в клініці "Борис" (медична карта № 3870), де йому було призначено наркотичні лікарські засоби у зв`язку з карциномою товстої кишки. При огляді був у свідомості, загальмований, доступний до продуктивного контакту. Виражена кахексія.
Із консультативних висновків онколога випливає, що ОСОБА_3 спостерігався та лікувався в клініці "Борис".
У період з 02 до 06 жовтня 2014 року ОСОБА_3 знаходився в клініці "Борис" на стаціонарному лікуванні, куди він поступив у важкому стані, де проведено інфузиозну гемостатичну протиязвову терапію, поповнено ОЦК, антибактеріальну та симптоматичну терапію, здійснено дренування плевральної порожнини.
Згідно з відповіддю Київського міського клінічного онкологічного центу від 03 березня 2016 року № 287 ОСОБА_3 перебував на диспансерному обліку з травня 2013 року до 17 листопада 2014 року. На стаціонарному лікуванні не перебував.
З Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології на вимогу суду надійшла медична карта амбулаторного хворого ОСОБА_3 № 32/2014, де лікар ОСОБА_7 зазначив, що 14, 29 березня та 09 квітня 2014 року до нього звертався ОСОБА_3 . Встановлено діагноз F32.3. 14 березня 2014 року зазначено, що пацієнт на прийомі вперше, звернувся самостійно. Скаржився на зміни психічного стану: більше двох місяців відчуває безсилля, безвихідь, страх смерті, тривожний сон з кошмарами, збільшилась слабкість, нудота. Протягом півроку після операції почував себе відносно добре за настановами цілителя, що живе під Києвом, відмовився від запропонованої терапії. Кинув плани на майбутнє. Стан став мінятися після Нового року, з появою слабкості, зниження настрою, порушення сну. Періодично з`являлися напади страху смерті. Діагноз: тяжкий депресивний епізод, F32.3 ?. 29 березня 2014 року ОСОБА_3 був на прийомі з дружиною, повідомив про зміну місця проживання. Стан без істотних змін, казав, що спить як в чорній ямі, вважає себе "источником заразы", хворобу вважає покаранням. Діагноз: F32.3. 09 квітня 2014 року ОСОБА_3 був на прийомі після запрошення. Стан погіршився, значно схуд, ходить сутулий, дивиться в підлогу, голос без емоційних фарб, страждає від свого стану. Казав, що "лікар мав вирізати хворобу, а вирізав усе; не слухав лікаря про те, що без органів жити неможливо; вважає, що всередині нього нічого немає, одна оболонка". Діагноз: F32.3. Рекомендовано госпіталізацію в психіатричне відділення стаціонару. В Журналі реєстрації амбулаторних хворих за 2013-2015 роки зазначено інформацію про первинний візит ОСОБА_3 14 березня 2014 року.
З медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 відомо, що він лікувався в КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги "Русанівка" Дніпровського району м. Києва" в жовтні - листопаді 2014 року, де йому призначалися наркотичні лікарські засоби у зв`язку з поставленим діагнозом - карцинома товстої кишки. Згідно з актом констатації смерті № 2032 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 о 16:00.
10 жовтня 2016 року Українським науково-дослідним інститутом соціальної і судової психіатрії та наркології на виконання ухвали суду від 15 липня 2016 року складено Висновок судово-психіатричної експертизи № 19, згідно з яким ОСОБА_3 під час підписання заповіту від 07 травня 2014 року виявляв ознаки афективних розладів з маячною симптоматикою, що при співставленні з діагностичними стандартами та діючою в Україні Міжнародною класифікацією психічних і поведінкових розладів 10-го перегляду відповідає діагнозу "Тяжкий депресивний епізод з психотичими симптомами" (F32.3.). Ступінь виразності наявного у підекспертного психічного розладу був таким, що позбавляв ОСОБА_3 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тобто за своїм психічним станом ОСОБА_3 під час підписання заповіту від 07 травня 2014 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
16 вересня 2019 року доктор медичних наук, професор, судово-психіатричний експерт Вищий кваліфікаційний клас Первомайським В. Б. склав рецензію на висновок судово-психіатричної експертизи від 10 жовтня 2016 року № 19 щодо ОСОБА_3, складений в Українському НДІ соціальної і судової експертизи психіатрії та наркології експертами ОСОБА_9 і ОСОБА_8, згідно з якою зазначений висновок містить фальсифікації, є належним чином не обґрунтований, суперечить іншим викладеним в ньому матеріалам, що викликає мотивовані сумніви в його правильності.
20 серпня 2020 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (проведеної в рамках кримінального провадження від 26 квітня 2016 року №12016100070002911) складено висновок за результатами проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи документів № 24820/24821/19-34/24822/24823/19-32/21103-21127/20-34, згідно з яким записи та підписи від імені ОСОБА_4, датовані 14, 29 березня 2014 року, що містяться в медичній карті № 32/2014 хворого ОСОБА_3, виконані пишучими приладами, спорядженими чорнилом синього та чорного кольору, встановити час нанесення вказаних записів і підписів від імені ОСОБА_4 не видається можливим у зв`язку з відсутністю у експертів упроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів та підписів, виконаних чорнилами. Запис та підпис від імені ОСОБА_4, датований 09 квітня 2014 року, що міститься в медичній картці хворого ОСОБА_3 № 32/2014, та підпис від імені ОСОБА_4, що міститься у виписці б/н, датованій 05 травня 2014 року, виконані кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору, і вказані запис та підписи виконані пізніше липня 2014 року. - Встановити час виконання відтиску круглої печатки "Для довідок" від імені Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ, що міститься на лицьовому боці виписки б/н, датованої 05 травня 2014 року, не виявилось можливим у зв`язку з недостатньою кількістю наданих зразків порівняння з характерними ознаками експлуатаційного характеру.
Допитаний як свідок лікар ОСОБА_4 пояснив, що в 2014 році у нього на прийомі був пацієнт ОСОБА_3 . Він надав йому за усною згодою психіатричну допомогу. Все викладене в документації відповідає його підписам. Було звернення за усним проханням, чи давав ОСОБА_3 якісь документи, не може згадати. За персональну інформацію відповідальність несе він. Чому не надавав форму для заповнення, не пам`ятає: може, втрачено, може відклеїлася. Направлення на госпіталізацію не має окремого журналу. У разі відмови від госпіталізації пацієнту не дають направлення. ОСОБА_3 прийшов, бо його турбував його стан здоров`я, без направлень. З ким приходив ОСОБА_3, свідок не пам`ятає. Чому в карті вказано "був сам", а у виписці "з дружиною", - не пам`ятає. У людей, які приходять з пацієнтом, документи не перевіряють. Якщо у карті записано, що жінка, значить так сказав ОСОБА_3 . Про онкологію в карті записано зі слів ОСОБА_3, все записано зі слів ОСОБА_3 . До 2016 року психіатричний огляд проводився на прохання, а з 2016 року - за усвідомленою згодою. Повідомив, що він працює в Науково-дослідному інституті МОЗу, який є консультативним закладом, а не диспансерним, на облік пацієнтів не ставлять, не мають права звертатися до інших установ. Кому видав виписку, не пам`ятає, мабуть, ОСОБА_3 . Виписку він підписував, видавав. Якщо запису в карті немає, значить огляду не було.
Після отримання висновку експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, ОСОБА_4 був повторно допитаний як свідок, надав аналогічні пояснення, вказавши, що карта заповнювалася ним, коли - не пам`ятає. До журналу зобов`язаний записувати прийом усіх пацієнтів. Чи давав ОСОБА_3 згоду на обробку його даних, не пам`ятає. Не може стверджувати, що виписка і дата на виписці зроблені в один і той же день. Журнал реєстрації пацієнтів не надали, бо внаслідок залиття була пошкоджена медична документація. Виписку він заповнював з даних медичної карти. Кому передавав виписку, не пам`ятає. ОСОБА_8 не має до нього ніякого відношення, спільних пацієнтів у них не може бути: ОСОБА_8 експерт, а він ( ОСОБА_4 ) - лікар.
Експерт ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомив, що він був головою комісії при складанні висновку експертизи. Станом на 2016 рік зона обслуговування з виготовлення експертиз - вся Україна, зараз цей порядок змінено. Експертизу було проведено згідно з ухвалою суду, що є обов`язковим. Оскільки експертиза посмертна, було прийнято рішення про проведення експертизи двома експертами, відповідальним був ОСОБА_8 . Висновки готували на підставі наявної у справі медичної документації, якої було достатньо. Висновок підтримав.