Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 278/1191/18
провадження № 61-13564св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
відповідач за первісним та за зустрічним позовами- Оліївська сільська рада Житомирського району Житомирської області,
треті особи за первісним позовом: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Геоінформсистеми",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Геоінформсистеми", про визнання недійсними проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, рішення органу місцевого самоврядування і державного акта на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання втратившими чинність (анульованими), пунктів рішення органу місцевого самоврядування
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2021 року у складі судді Зубчук І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив визнати недійсним проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_2 на земельну ділянку АДРЕСА_1, квартал індивідуальної житлової забудови кооператив "Шериф";
визнати недійсним рішення 12-ї сесії 6-го скликання Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - Оліївська сільська рада) від 27 лютого 2012 року про затвердження проєкту землеустрою земельної ділянки № НОМЕР_1, переданої у власність ОСОБА_2, що знаходиться за вказаною адресою;
визнати недійсним державний акт про право власності серії ЯМ № 240732 на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1001 га, кадастровий номер 1822085600:08:001:1148, яка належить ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: с. Оліївка, житловий масив " Хутір Дальній", цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що рішенням 12-ї сесії 6-го скликання Оліївської сільської ради від 27 лютого 2012 року, за його заявою від 23 лютого 2012 року йому надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність із земель запасу земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га згідно з протоколм загальних зборів громадян щодо вирішення питання розподілу земельних ділянок (кварталу № 1) від 05 лютого 2012 року та детального планування території, а саме земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 .
У подальшому йому стало відомо, що частина його земельної ділянки зайнята іншою земельною ділянкою яка передана у приватну власність ОСОБА_2 . Вважає оспорюване рішення органу місцевого самоврядування незаконним, оскільки земельна ділянка (її координати), яка належить на праві власності відповідачу, має знаходитись в іншому місці. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати втратившими чинність (анульованими), починаючи з 28 лютого 2013 року, пункт 1 та пункт 1.1 рішення 12-ї сесії 6-го скликання Оліївської сільської ради від 27 лютого 2012 року в частині надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Оліївка ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що він є власником земельної ділянки у кооперативі "Шериф" на території Оліївської сільської ради.
Рішеннями Оліївської сільської ради від 11 жовтня 2013 року, від 27 січня 2015 року, від 29 січня 2016 року та від 23 червня 2016 року продовжувався термін дії рішення від 27 лютого 2012 року. Вважає, що зазначені рішення про продовження терміну дії прийняті всупереч пунктам 11, 12 рішення від 27 лютого 2012 року, оскільки прийняті поза межами його дії. Окрім того, жодної поважної причини для продовження строку у рішенні від 11 жовтня 2013 року не зазначено, а тому вважає, що ОСОБА_1 хоче безпідставно позбавити його права власності на нерухоме майно. У зв`язку з цим просив зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Житомирський районний суд Житомирської області рішенням від 02 лютого 2021 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що первісні позовні вимоги є безпідставними, оскільки на час прийняття органом місцевого самоврядування рішення від 27 лютого 2012 року про надання дозволу позивачу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність із земель запасу земельної ділянки, та земельна ділянка, право власності на яку позивач хоче позбавити відповідача, вже була сформована та передана у приватну власність ОСОБА_2 .
При цьому суд дійшов висновку і про недоведеність вимог зустрічного позову, оскільки рішення Оліївської сільської ради від 11 жовтня 2013 року було прийняте в межах строку, встановленого законом. Суд виходив з того, що згідно з висновком експерта була виявлена помилка при розробленні землевпорядної документації на земельну ділянку в кооперативі "Шериф" з кадастровим номером 1822085600:08:001:1148, що належить ОСОБА_2, де неправильно визначені координати поворотних точок окружної межі земельної ділянки, яка може бути виправлена шляхом звернення до Оліївської сільської ради.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Житомирський апеляційний суд постановою від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2021 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що у позивача відсутнє право власності на земельну ділянку, оскільки отримання ним дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків. Рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом. Таким чином, немає підстав вважати, що оспорюваним рішенням Оліївської сільської ради 12-ї сесії 6-го скликання від 27 лютого 2012 року "Про розгляд заяв громадян щодо затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність" порушені права позивача.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 червня 2021 року і направити справу на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження зазначив те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 724/1127/17.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про те, що на час прийняття органом місцевого самоврядування рішення від 27 лютого 2012 року про надання дозволу позивачу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність із земель запасу земельної ділянки вона була сформована та передана у приватну власність ОСОБА_2, оскільки згідно з висновком експерта від 25 листопада 2019 року № 42-Е/19 земельна ділянка ОСОБА_2 відповідно до детального плану території с. Оліївка згідно з координатами повинна знаходитися на території масиву земельних ділянок кооперативу "Шериф", а не на житловому масиві " Хутір Дальній", ділянка № НОМЕР_2 . При цьому суд не взяв до уваги, що висновки експерта свідчать про те, що це мали бути різні земельні ділянки. Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що позивач не має права власності на земельну ділянку, є безпідставним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
19 жовтня 2021 року справа № 278/1191/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 23 лютого 2012 року ОСОБА_1 подав до Оліївської сільської ради заяву про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення йому у приватну власність земельної ділянки.
Рішенням 12-ї сесії 6-го скликання Оліївської сільської ради від 27 лютого 2012 року "Про розгляд заяв громадян про надання земельних ділянок" ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність із земель запасу земельну ділянку орієнтовною площею відповідно до протоколу загальних зборів громадян щодо вирішення питання розподілу земельних ділянок (кварталу № 1) від 05 лютого 2012 року та детального планування території, а саме земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Оліївка, площею 0,10 га, житловий масив " Хутір Дальній", ділянка № НОМЕР_2 . Пунктом 11 цього рішення встановлено термін дії дозволу - 1 рік з дати прийняття цього рішення.
Рішеннями Оліївської сільської ради від 11 жовтня 2013 року, від 27 січня 2015 року та від 29 січня 2016 року продовжено термін дії рішення 12-ї сесії 6-го скликання Оліївської сільської ради від 27 лютого 2012 року в частині надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність із земель запасу земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в с. Оліївка, житловий масив " Хутір Дальній".
Рішенням Оліївської сільської ради від 23 червня 2016 року внесено зміни (уточнення) до пункту 1.1 рішення 12-ї сесії 6-го скликання від 27 лютого 2012 року ОСОБА_1 змінено площу земельної ділянки з 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на земельні ділянки площею 0,0517 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і площею 0,0483 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням 13-ї сесії 5-го скликання Оліївської сільської ради від 21 травня 2010 року надано згоду на розроблення містобудівного обґрунтування щодо доцільності (можливості) розміщення житлових будинків на землях запасу в с. Оліївка (район облплемоб`єднання) ОСОБА_2 .
В подальшому рішенням 12-ї сесії 6-го скликання Оліївської сільської ради від 27 лютого 2012 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1001 га, яка розташована в с. Оліївка, житловий масив " Хутір Дальній", для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі якого 29 грудня 2012 року ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯМ № 240732.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" у зв`язку з розробленням проєкту землеустрою було сформовано земельну ділянку, здійснено її державну реєстрацію та присвоєно кадастровий номер 1822085600:08:001:1148, дата державної реєстрації - 29 грудня 2012 року.
Згідно з висновком експерта від 25 листопада 2019 року № 42-Е/19 межі фактичного користування (відповідно до детального плану території в с. Оліївка) земельної ділянки ОСОБА_2 не відповідають юридичним межам земельної ділянки площею 0,1001 га, кадастровий номер 1822085600:08:001:1148, згідно з інформацією у Державному земельному кадастрі.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зміст прохальної частини касаційної скарги з урахуванням принципу диспозитивності свідчить про те, що судові рішення оскаржені тільки в частині вирішення вимог первісного позову, а тому переглядається лише щодо вирішення цих вимог.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.