Постанова
Іменем України
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 743/212/19
провадження № 61-10343св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Деснянського районного суду
м. Чернігова від 20 серпня 2020 року у складі судді Логвіної Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Губар В. С., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далы - АТ "Ощадбанк", банк) звернулось до суду з позовом до
ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 10 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 22032016, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі
23 500,00 доларів США зі сплатою 12 відсотків річних строком до 09 вересня 2027 року.
Цього ж дня, 10 вересня 2007 року, між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 22032016, за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за цим кредитним договором.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог станом на 14 січня 2020 року становила
28 503,09 дол. США, з яких: 15 862,24 дол. США - основний борг; 161,66 дол. США - заборгованість по нарахованим відсоткам по кредиту; 10 952, 61 дол. США - заборгованість за простроченими відсотками; 3,79 дол. США - пеня; 582,49 дол. США - 3% річних на суму простроченого кредиту; 940,30 дол. США. - 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів, банк просив позов задовольнити та стягнути вказану заборгованість з відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2020 року позов задоволено частково. Стягнено солідарно з ОСОБА_1,
ОСОБА_2 на користь АТ "Ощадбанк" в особі філії Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" суму основної заборгованості по кредиту в розмірі 15 862,24 дол. США, нараховані відсотки по кредиту в розмірі 161,22 дол. США, прострочені відсотки по кредиту в розмірі 7 452,20 дол. США, а всього: 23 475,66 дол. США. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами належним чином не виконувались свої зобов`язання за договором кредиту та поруки, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з них у солідарному порядку на користь банка з урахуванням строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення пені, суд першої інстанції прийняв до уваги, що відповідач має статус внутрішньо переміщеної особи, а також положення статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Також суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення 3% річних на суму простроченого кредиту та 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів, оскільки за прострочення виконання зобов`язання договором передбачена відповідальність у вигляді сплати відсотків, розмір яких встановлено саме цим договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2021 року апеляційні скарги АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова
від 20 серпня 2020 року змінено в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про стягнення 582,49 дол. США - 3 % річних на суму простроченого кредиту, 940,30 дол. США - 3 % річних на суму нарахованих та несплачених процентів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості та відсотків з урахуванням строку позовної давності, а також щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені.
Разом з тим, враховуючи, що право кредитодавця нараховувати індекс інфляції та три проценти річних з`являється після закінчення строку кредитного договору або після моменту, коли банк використав право вимоги на дострокове повернення всієї суми кредиту, що залишається несплаченою, проте з матеріалів справи не вбачається, що банк застосував право вимоги на дострокове повернення всієї суми кредиту, що залишається несплаченою, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ "Ощадбанк" - адвоката Ткач Г. В. на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня
2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 травня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 серпня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 травня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі представник АТ "Ощадбанк" - адвокат Ткач Г. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, провадження № 14-165цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження
№ 14?154цс18, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, провадження № 14?254цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК України, і процентів, що стягуються відповідно до статті 625 ЦК України, а також відсутність в чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених статтею 536 ЦК України та іншими статтями, та сплата 3 % річних від простроченої суми, передбачених статтею 625 ЦК України, є правомірним.
Вказує, що договором не передбачено встановлення процентної ставки у разі порушення виконання зобовязання боржником, а отже за порушення зобовязання застосовуються вимоги статті 625 ЦК України з метою відновлення порушеного права позивача.
Звернувшись у січні 2019 року до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми заборгованості, позивач змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення
ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, провадження
№ 14-131цс19, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, провадження № 61?517св18, від 04 липня 2018 року у справі № 761/4494/13-ц, провадження № 61-16448св18, від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц, провадження № 61-6927св18, у постанові Верховного Суду України
від 21 жовтня 2015 року у справі № 6?2003цс15, від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, від 09 листопада 2016 року у справі № 6?2251цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що банком при зверненні до суду з цим позовом було пропущено строк позовної давності, оскільки останній платіж за кредитним договором нею було здійснено 29 квітня
2014 року, а тому, за визначенням пункту 4.2.2 кредитного договору, строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 2 місяці (60 днів), тобто з 29 червня 2014 року, проте банк звернувся до суду з цим позовом лише в січні 2019 року.
Також зазначає, що після зміни строку виконання зобов`язання (29 червня 2014 року), всі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою підпунктів 1.6.1.2, 4.2.2 договору, позичальник був зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, а всі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню.
Вказує, що законодавець передбачив пункт 14.2 в статті 14 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України", яким передбачено, що упродовж строку тимчасової окупації внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим звільняється від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надіслала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку доповнення до касаційної скарги.
Так, доповнення, зміна або відкликання касаційної скарги можуть бути подані в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 398 ЦПК України, відповідно до яких, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження; у разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Частиною першою статті 390 ЦПК України встановлено, що касаційну скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Разом із тим, оскільки доповнення до касаційної скарги надіслано представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 поза межами строку на касаційне оскарження, тобто пропущено строк на подачу доповнення чи зміну касаційної скарги, тому вказані доповнення не враховують судом під час касаційного перегляду справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника АТ "Ощадбанк" - адвоката Ткача Г. В., в якому він просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Посилається на те, що заявником помилково застосовується пункт 4.2.2 договору як умова для зміни строку виконання основного зобовязання, оскільки вказана умова договору застосовується у випадку досудового врегулювання спору шляхом пред`явлення (направлення) кредитором вимоги до позичальника, проте банк таке право не використав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №22032016, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 23 500,00 дол. США зі сплатою 12 % річних строком до 09 вересня 2027 року, на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 10 вересня
2007 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі договору поруки № 22032016 від 10 вересня 2007 року, укладеного між банком і ОСОБА_2, поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_1 зобов`язань за цим кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.
Відповідно до пункту 1.5 договору про іпотечний кредит № 22032016
від 10 вересня 2007 року позичальник зобов`язується сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 97,92 дол. США, та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань з рахунків, відкритих в ВАТ "Ощадбанк", починаючи з 01 жовтня 2007 року на відповідні рахунки позичальника. Останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплати нарахованих банком процентів здійснити не пізніше 09 вересня 2027 року.
Права банку регламентовані пунктом 4.2 договору про іпотечний кредит. Зокрема, підпунктом 4.2.2 даного договору визначено, що при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше, ніж на 2 місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.
Відповідно до пункту 5.1 договору про іпотечний кредит за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі та чинним законодавством України.
Пунктом 5.2 даного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитів, комісійних винагород та інших платежів за цим договором, позичальник зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.
В січні 2019 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (після зміни найменування - АТ "Ощадбанк") звернулось до суду з цим позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому після збільшення позовних вимог вказувало, що заборгованість за договором станом на
14 січня 2020 року становить 28 503,09 доларів США і складається із:
15 862,24 дол. США - основний борг; 161,66 дол. США - заборгованість по нарахованим відсоткам по кредиту; 10 952, 61 дол. США - заборгованість за простроченими відсотками; 3,79 дол. США - пеня; 582,49 дол. США - 3% річних на суму простроченого кредиту; 940,30 дол. США. - 3% річних на суму нарахованих та несплачених процентів.
Матеріали справи містять довідку Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради № 7423-3265
від 09 лютого 2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видану ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Як зазначалося вище, АТ "Ощадбанк" оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3% річних, а ОСОБА_1 - в частині стягнення з неї заборгованості та дотримання строків позовної давності, у зв`язку із чим рішення судів попередніх інстанцій в іншій частині судом касаційної інстанції не перевіряються відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення у повній мірі не відповідають.