Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 509/3592/16-ц
провадження № 61-20063св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: концерн "Військторгсервіс", Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М., від 19 жовтня 2021 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У вересні 2016 року заступник військового прокурора Одеського гарнізону
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: концерн "Військторгсервіс", Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії В № 032344 виконавчий комітет Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області у 1986 році надав квартирно-експлуатаційній частині Одеського району у постійне та безоплатне користування земельну ділянку, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольської району Одеської області. Позивач вказував, що на зазначеній частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 розташовані будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за державним підприємством Міністерства оборони України "Оздоровчий комплекс "Ювілейний", правонаступником якого є концерн "Військторгсервіс", а тому вважав, що ці землі відносяться до державної форми власності з цільовим призначенням - землі оборони і перебувають на відповідному обліку в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України. Прокурор вказував, що 14 липня 2003 року Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області видала свідоцтво про право власності на нерухоме майно державного підприємства "Оздоровчий комплекс "Ювілейний" (37 будівель та споруд), власником якого є державне підприємство Міністерства оборони України. Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 09 вересня 2008 року № 1266-V затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що передаються громадянам України для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд
у с. Молодіжне (зокрема по АДРЕСА_2 ), безкоштовно передано земельні ділянки (загальною площею 1,53 га) у власність громадянам України для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) у с. Молодіжне (згідно з додатком, зокрема ОСОБА_2 ), а також видано державні акти на право власності на землю. На підставі вищевказаного рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопільського району Одеської області ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 319446 на право власності на земельну ділянку, площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_2 . Прокурор вважав, що зазначеним рішенням сільської ради земельна ділянка, площею 0,085 га, виведена незаконно з державної власності та передана до приватної власності, змінено її цільове призначення із земель оборони на землі житлової та громадської забудови.
Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив суд скасувати державний акт серії ЯЖ № 319446 на право власності на земельну ділянку, площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_2, та зобов`язати ОСОБА_2 повернути зазначену земельну ділянку Міністерству оборониУкраїни.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції та інших судових рішень
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 лютого 2017 року у задоволенні позову заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурор, звертаючись до суду з цим позовом за захистом порушеного права, пропустив строк позовної давності.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 27 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що до участі у справі не було залучено належного співвідповідача - виконавчий комітет Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості залучати учасників процесу.
Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року касаційну скаргу заступника військового прокурора Південного регіону задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось те, що рішення органу місцевого самоврядування, яке стало підставою для видачі відповідачці оспорюваного державного акта видано Молодіжненською селищною радою Овідіопольського району Одеської області, а не виконавчим комітетом, а селищна рада залучена до участі у справі. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, помилково скасував рішення суду першої інстанції з процесуальних підстав за відсутності таких та не виконав вимог, передбачених статтями 303, 307 ЦПК України 2004 року.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу заступника військового прокурора Одеського гарнізону
та представника Міністерства оборони України задоволено частково.
Мотивувальну частину рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 лютого 2017 року змінено та викладено її у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що чинність рішення сільської ради про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 виключає визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, оскільки сам по собі державний акт був лише документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку, тому така вимога не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що прокурором не пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з позовними вимогами, тому суд першої інстанції мав розглянути справу по суті, встановити у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та надати належну оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, отже мотивувальна частина рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 лютого 2017 року підлягає зміні із викладенням її у редакції цієї постанови.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду 13 грудня 2021 року, керівник спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його вимог.
Підставами касаційного оскарження судового рішення прокурор зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року
у справі № 916/3727/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року
у справі № 911/2034/16, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17
від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів від 14 квітня 2021 року № 450/2410/18 (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що правовою підставою заявленої прокурором позовної вимоги про повернення земельної ділянки було визначено статті 387, 388 ЦК України. Витребування майна є належним та ефективним способом захисту, який не потребує попереднього скасування рішення органу місцевого самоврядування. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його недійсним.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У визначений судом строк відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б № 032344 Квартирно-експлуатаційній частині Одеського району (правонаступником якого є КЕВ м. Одеси) у 1986 році виконавчим комітетом Овідіопольської районної ради народних депутатів Одеської області була надана у постійне та безоплатне користування земельна ділянка, загальною площею 586,5 га, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 296,8 га, розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області.
На частині вказаної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, розміщуються будівлі та споруди бази відпочинку, закріпленої за державним підприємством Міністерства оборони України "Оздоровчий комплекс "Ювілейний", яке у подальшому відповідно до наказу Міністра оборони України від 25 липня 2006 року № 454 було реорганізовано шляхом його приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Південного оперативного командування", правонаступником якого на теперішній час є Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі".
Згідно з розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації від 11 липня 2003 року № 459 за державним підприємством Міністерства оборони України визнано право власності на будівлі та споруди "Оздоровчого комплексу "Ювілейний", що знаходяться за по АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного розпорядження 14 липня 2003 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно "Оздоровчого комплексу "Ювілейний" (37 будівель та споруд).
25 травня 2007 року Молодіжненською сільською радою Овідіопільського району Одеської області прийнято рішення № 716-V "Про вилучення із земель Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційного відділу Одеської області земельної ділянки, загальною площею 2,1 га, та зарахування цієї земельної ділянки до земель запасу Молодіжненської сільської ради (у межах с. Молодіжне)".
Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 09 вересня 2008 року № 1266-Vбуло затверджено технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, що передаються громадянам України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд у с. Молодіжне. Передано земельні ділянки безкоштовно у власність громадян України для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) у с. Молодіжне (згідно додатку) та видано державні акти на право власності на землю.
На підставі вищевказаного рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 319446 на право власності на земельну ділянку площею 0,085 га, розташовану по АДРЕСА_2, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з частинами шостою-десятою статті 118 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Проєкт відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проєкт відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проєкт відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності; право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.
Особливості правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.
Відповідно до пункту б частини третьої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення, утворених відповідно законодавства України.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю, у тому числі в результаті передачі територіальній громаді землі державної власності.
Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органу місцевого самоврядування чи державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (пункти 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, оприлюдненої у Єдиному державному реєстрі судових рішень 14 грудня 2021 року).
Отже висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволення позову військового прокурора з посиланням на те, що ним не було заявлено вимогу про визнання незаконним рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 09 вересня 2008 року № 1266-V є неправильним.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07 травня 2019 року у справі у справі № 916/1041/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року, відмовлено військовому прокурору у позові, зокрема щодо визнання незаконним та скасування рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопільського району Одеської області від 25 травня 2007 року № 716-V. Під час розгляду справи № 916/1041/17 судами встановлено, що вказане рішення відповідало чинному на той час земельному законодавству, адже до розмежування земель державної та комунальної власності виключно органи місцевого самоврядування були наділені повноваженнями по прийняттю рішень щодо розпорядження землями в межах населених пунктів. Судами встановлено, що вилучення земельної ділянки площею 2,10 га вказаним рішенням Молодіжненської сільської ради не потребувало окремого погодження (рішення) Кабінету Міністрів України. Стороною позивача не було доведено належними доказами, що Молодіжненська сільська рада, приймаючи спірні рішення, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, які б призвели до порушення права власності держави на вказані земельні ділянки.
У справі, яка переглядається, військовий прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеси з посиланням на порушення прав держави.
Виходячи із обставин, встановлених у справі № 916/1041/17, на момент передачі у власність спірної земельної ділянки відповідачці ОСОБА_2 Молодіжненська сільська рада Овідіопільського району Одеської області діяла у межах своїх повноважень, визначених ЗК України. Підстави для того, щоб вважати, що рішення Молодіжненської сільської ради Овідіопільського району Одеської області від 09 вересня 2008 року № 1266-Vприйнято з порушення норм чинного законодавства відсутні.
Військовим прокурором, який діяв в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеса, не доведено, що держава є власником земельної ділянки площею 0,085 га, розташованої по АДРЕСА_2, тому відсутні підстави для захисту права власності та повернення (витребування) спірної земельної ділянки на користь Міністерства оборони України.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду
від 26 травня 2021 року у справі № 509/1692/17.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позову, проте колегія суддів вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав, вказаних у цій постанові.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції підлягає зміні з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду