Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 569/14800/18
провадження № 61-18742св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В.,
Гордійчук С. О., від 23 вересня 2021 року.
Зміст позовних заяв та їх обґрунтування
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартири.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 17 лютого 2001 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час шлюбу 10 травня 2002 року за спільні кошти вони придбали у власність квартиру АДРЕСА_1 . Покупцем у договорі купівлі-продажі була вказана ОСОБА_5 . Рішенням Рівненського міського суду від 31 жовтня 2007 року у справі № 2-7810/07 шлюб між ними розірвано.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
У вересні 2019 року ОСОБА_3 пред`явила зустрічний позов до ОСОБА_1, в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_1, площею 12,5 кв. м, хоча і куплена під час шлюбу з ОСОБА_1, однак за її особисті кошти та кошти її батьків. Покупцем у договорі купівлі-продажі вказано її. Зазначала, що ОСОБА_1 кошти на придбання спірної квартири не надавав, отже спірна квартира належить їй на праві особистої власності.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у складі судді Ковальова І. М. від 12 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартири задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 .
Припинено право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - служба
у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,
про визнання права особистої приватної власності на однокімнатну квартиру відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка за зустрічним позовом не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про придбання спірної квартири за її особисті кошти, а тому не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на майно.Місцевий суд вважав заявлені вимоги за первісним позовом обґрунтованими та доведеними.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого
2021 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину квартири відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності
на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, площею 12,5 кв. м.
Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач за первісним позовом не надав належних та достатніх доказів на підтвердження того, що квартира АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому відсутні підстави для задоволення первісного позову. Апеляційний суд вважав, що матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про те, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_3, оскільки була придбана нею особисто за її кошти та кошти її родини.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі
№ 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та постановах Верховного Суду
від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня
2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі
№ 369/11032/17, від 13 липня 2020 року справа № 173/2184/17
(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 не надала належних та достовірних доказів, які б беззаперечно свідчили, що вона мала особисті кошти на придбання спірної квартири, отже не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу. На думку заявника, суд першої інстанції, правильно виходив із того, що квартира, набута сторонами під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, а тому вона підлягає поділу в рівних частках.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Зазначає, що зібрані у справі докази підтверджують факт купівлі спірної квартири за її кошти та кошти її покійного батька.
Також ОСОБА_3 подала до Верховного Суду заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що ОСОБА_1 тривалий час не цікавився квартирою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 17 лютого 2001 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Рівненського міського суду від 31 жовтня 2007 року у справі
№ 2-7810/07 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
У період шлюбу 10 травня 2002 року була придбана квартира АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 10 травня
2002 року, укладеним з ОСОБА_3 як покупцем. Продаж квартири вчинено за 14 975 грн.
З інформаційної довідки № 1458 від 07 червня 2018 року, виданої начальником КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", слідує, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_6 .
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначала, що спірна квартира була придбана у ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були сусідами її батьків та виїжджали на постійне місце проживання до Сполучених Штатів Америки. Квартира купувалася за її особисті кошти, кошти її батька ОСОБА_9 (нині покійного), які він отримав від реалізації автомобіля у 2000 році та які були отримані ним у позику у ОСОБА_10 . Стверджувала, що ані ОСОБА_1, ані його рідні грошових коштів на придбання спірної квартири не давали.
Під час розгляду справи свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_13 підтвердили, що спірна квартира була придбана за особисті кошти ОСОБА_3 та за фінансової участі її покійного батька
ОСОБА_9 .
Продавці спірної квартири ОСОБА_7 та ОСОБА_8 також підтвердили, що ОСОБА_1 участі у купівлі квартири не брав, на її огляд не приходив, жодних коштів не надавав.
Згідно листа Регіонального сервісного центру в Рівненській області
від 14 січня 2019 року № 31/17-123 за ОСОБА_9 був зареєстрований автомобіль ВАЗ 2102, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1977 року випуску.
11 березня 2001 року зазначений автомобіль був перереєстрований на нового власника. Копії документів, які стали підставою для перереєстрації транспортного засобу, надати неможливо у зв`язку з їх знищенням за закінченням терміну зберігання.
ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що спірна квартира була придбана ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 10 травня 2002 року.
Пунктом 1 Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.
Отже до спірних правовідносин (набуття права власності на спірну квартиру, визначення режимі права власності на спірну квартиру), які виникли у 2002 році, підлягають застосуванню положення Кодексу про шлюб та сім`ю України
Відповідно до статей 22, 28 КпШС України, статті 16 Закону України "Про власність", статті 112 ЦК Української РСР (чинних на час придбання спірної квартири) майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю і кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, при цьому вважається, що частки кожного із співвласників є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
У разі поділу майна, яке єспільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 24 КпШС України, чинного на час набуття права власності на квартиру, було визначено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.
Виходячи зі змісту частини першої статті 57 СК України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, заінтересована особаможе довести, що майно придбане нею у шлюбі, було придбане за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Частинами першою-другою статті 70 Сімейного кодексу України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя. У подружжя виникли рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном (стаття 22 КпШС України).
ОСОБА_3 не надала належних та достатніх доказів, які б свідчили, що у неї у 2002 році виникло право особистої власності на квартиру
АДРЕСА_1 . Зокрема, суд першої інстанції звернув увагу на відсутність договорів позики та дарування, на які посилалася ОСОБА_3 .
Суд апеляційної інстанції на зазначене належної уваги не звернув, не урахував, що тягар спростування презумпції права спільної сумісної власності подружжя на майно, придбане під час шлюбу, лежить на ОСОБА_3, яка не довела, що нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу, є роздільним.
Також безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що доказом того, що квартира є особистою приватною власністю позивачки за зустрічним позовом є те, що ОСОБА_1 з моменту розірвання шлюбуне цікавився спірною квартирою, не приймав участі в її утриманні, не відвідував сина, не приймав участі у його вихованні та матеріальному утриманні, має заборгованість по сплаті аліментів. Зазначені обставини не можуть впливати на правовий режим спірного майна.
Колегія суддів не знаходить підстав для відмови у задоволенні первісного позову у зв`язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності, оскільки позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які підтверджували б заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 2 819,20 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 406, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду