Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 363/669/17
провадження № 61-9067св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Київська лісова науково-дослідна станція",
відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька Альона Павлівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Оплачком Віталієм Олексійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Київська лісова науково-дослідна станція" (далі - ДП "Київська лісова науково-дослідна станція") звернувся до суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації (далі - Вишгородська РДА), ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька А. П. (далі - приватний нотаріус КМНО Петріцька А. П.), про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію та витребування земельної ділянки.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016111200000360, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05 червня 2016 року, встановлено, що розпорядженням Вишгородської РДА від 03 січня 2012 року № 4 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області" ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,0568 га для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯМ № 433855 на право власності на земельну ділянку площею 0,0568 га, кадастровий номер 3221886001:03:229:0140, для ведення особистого селянського господарства.
В подальшому на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 07 жовтня 2015 року ОСОБА_2 подарувала зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 .
Вказував, що спірна ділянка відноситься до земель лісового фонду, що підтверджується листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 22 квітня 2016 року, картою-схемою розподілу території Київської лісової науково-дослідної станції на лісництва, матеріалами лісовпорядкування - викопіюванням з планшету № 5 Старопетрівського лісництва ДП "Київська лісова науково-дослідна станція", квартал 163, 164 Лісовпорядкування 2003 року, проектом організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково-дослідної станції, фрагментом публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 163, 164 Старопетрівського лісництва ДП "Київська лісова науково-дослідна станція" та межами земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140. ДП "Київська лісова науково-дослідна станція", в постійному користуванні якого перебувала спірна земельна ділянка, не надавало згоди на її вилучення.
Посилаючись на те, що при прийнятті оспорюваного розпорядження Вишгородської РДА порушені вимоги статей 20, 21, 57, 149 ЗК України та статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", прокурор просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської РДА від 03 січня 2012 року № 4 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області";
- скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Петріцької А. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 жовтня 2015 року з індексним номером 25091947;
- витребувати на користь держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та у постійне користування ДП "Київська лісова науково-дослідна станція" з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0568 га з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 вартістю 925,35 грн, яка розташована в межах Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2018 року у складі судді Баличевої М. Б. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що спірну земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_2 за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні ДП "Київська лісова науково-дослідна станція", без виключення її з Державного лісового фонду України. Тому при прийнятті Вишгородською РДА оспорюваного розпорядження порушені вимоги статей 20, 21, 57, 149 ЗК України та статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Однак позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено Вишгородською РДА.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування обставин щодо ефективності захисту права власника заявлених прокурором вимог про визнання недійсним розпорядження місцевого органу виконавчої влади, яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0568 га, а також про скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Петріцької А. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; встановити обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Короткий зміст оскарженої постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури задоволено частково.
Витребувано на користь держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та у постійне користування ДП "Київська лісова науково-дослідна станція" з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0568 га з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 вартістю 925,35 грн, яка розташована в межах Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Вишгородської РДА від 03 січня 2012 року № 4 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області" та про скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Петріцької А. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 жовтня 2015 року з індексним номером 25091947, оскільки визнання незаконним цього розпорядження та/або скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не відновить порушеного права власності держави на спірну земельну ділянку лісового фонду, тому такий спосіб захисту порушених прав не підлягає застосуванню у цій справі.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка вибула з постійного користування ДП "Київська лісова науково-дослідна станція" поза його волею, пред`явлення прокурором позову до кінцевого набувача права на земельну ділянку про її витребування на підставі статті 387, 388, 396 ЦК України відповідає вимогам закону, тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування на користь держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та у постійне користування ДП "Київська лісова науково-дослідна станція" з незаконного володіння ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки.
При цьому, суд зазначив, що позовна давність для звернення до суду прокурором не пропущена з огляду на те, що Державному агентству лісових ресурсів України та ДП "Київська лісова науково-дослідна станція", яке відповідно до матеріалів лісовпорядкування є постійним користувачем спірної земельної ділянки, про факт порушення інтересів держави внаслідок видачі розпорядження Вишгородською РДА від 03 січня 2012 року № 4 відомо не було, оскільки оспорюване розпорядження приймалося без їх участі. Лише в листах Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" Державного агентства лісових ресурсів України від 22 квітня 2016 року № 299 та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 21 грудня 2016 року № 04-36/2701 фактично зазначено про обставини порушення прав держави. Крім того, оспорюване прокурором розпорядження не підлягало опублікуванню та не підлягало доведенню до відмова позивачів, вони не приймали участі у видачі і реєстрації третій особі державного акта на право власності на земельну ділянку, до того ж відсутність інформації про спірну земельну ділянку у відкритому доступі до її незаконного відчуження відповідачу унеможливило здійснення контролю за нею, а дані у державний реєстр були внесені лише 07 жовтня 2015 року із зазначенням іншого призначення земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 травня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Оплачко В. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у: постановах Верховного Суду України від 31 травня 2016 року у справі № 826/11379/14, від 10 травня 2016 року у справі № 800/362/15, від 20 квітня 2016 року у справі № 826/16796/14, від 12 квітня 2016 року у справі № 813/7851/13-а, від 01 березня 2016 року у справі №826/4860/13-а, від 03 лютого 2016 року у справі № 826/72/15, від 02 лютого 2016 року у справі №804/14800/14, від 24 листопада 2015 року у справі № 816/1229/14, від 17 листопада 2015 року у справі № 2а-18442/112670, від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14, від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17; постанові Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц та № 469/1203/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14, від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині вирішення вимог прокурора щодо витребування земельної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Судом апеляційної інстанції порушено приписи статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме, застосовано неефективний засіб правового захисту позивача. За рішенням апеляційного суду ДП "Київська лісова науково-дослідна станція" буде повернуто і частину земельної ділянки, яка ніколи не входила до земель, якими на праві постійного користування володіє вказане підприємство, і яка не відноситься до лісового фонду.
Судом апеляційної інстанції не застосовано статі 17, 23, 125 ЗК України, які підлягали до застосування; невірно застосовано статті 20, 21, 57, 149 ЗК України та стаття 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".
Співставлення складених в різні періоди планів суміжних земельних ділянок є не досить коректним для надання об`єктивного висновку щодо накладання земельних ділянок.
Органам державної влади, які існували на час видачі ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку, були надані широкі повноваження, які надавали можливість виявити незаконне вилучення земельної ділянки із земель лісового фонду і зобов`язували вживати заходів щодо усунення цих порушень. А тому ці органи зобов`язані знати про порушення прав держави щодо власності на землі лісу, оскільки ці порушення відбувались відкрито.
Доводи інших учасників справи
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу № 363/669/17 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства "Київська лісова науково-дослідна станція" до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька Альона Павлівна, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію та витребування земельної ділянки.
Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року справу № 363/669/17 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що розпорядженням Вишгородської РДА від 03 січня 2012 року № 4 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області" передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0568 га для ведення особистого селянського господарства на території Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
На підставі зазначеного розпорядження 02 березня 2012 року ОСОБА_2 отримала державний акт серії ЯМ № 433855 на право власності на земельну ділянку площею 0,0568 га, кадастровий номер 3221886001:03:229:0140, для ведення особистого селянського господарства.
В подальшому на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 07 жовтня 2015 року вказану земельну ділянку ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 .
У цей же день приватним нотаріусом КМНО Петріцькою А. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 11497942 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140 за ОСОБА_1 .
Також установлено, що вказана земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення.
Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання "Укрдержліспроект" Державного агентства лісових ресурсів України у листі від 22 квітня 2016 року № 299 повідомило, що відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року межі земельної ділянки, кадастровий номер 3221886001:03:229:0140, частково накладаються на землі лісового фонду, які перебувають в користуванні ДП "Київська лісова науково-дослідна станція".
Про перебування спірної земельної ділянки лісового фонду в постійному користуванні ДП "Київська лісова науково-дослідна станція" свідчать карта-схема розподілу території Київської лісової науково-дослідної станції та лісництва, матеріали лісовпорядкування - викопіювання з планшету № 5 Старопетрівського лісництва ДП "Київська лісова науково-дослідна станція", квартал 163, 164 Лісовпорядкування 2003 року, проект організації та розвитку лісового господарства Київської лісової науково-дослідної станції, фрагментом публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 163, 164 Староптрівського лісництва ДП "Київська лісова науково-дослідна станція" та межами земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:229:0140.
ДП "Київська лісова науково-дослідна станція", як землекористувач, згоду на вилучення земельної ділянки для її використання в цілях, не пов`язаних із веденням лісового господарства, не надавало.
Обґрунтовуючи підстави позову, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка передана у власність розпорядженням Вишгородської РДА від 03 січня 2012 року з порушенням вимог земельного законодавства щодо вилучення, припинення права користування або надання у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення державної форми власності, у зв`язку з чим просив визнати незаконним та скасувати вказане розпорядження та витребувати її на користь держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та у постійне користування ДП "Київська лісова науково-дослідна станція" з незаконного володіння ОСОБА_1 .
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження у цій справі постанови Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у: постановах Верховного Суду України від 31 травня 2016 року у справі № 826/11379/14, від 10 травня 2016 року у справі № 800/362/15, від 20 квітня 2016 року у справі № 826/16796/14, від 12 квітня 2016 року у справі № 813/7851/13-а, від 01 березня 2016 року у справі №826/4860/13-а, від 03 лютого 2016 року у справі № 826/72/15, від 02 лютого 2016 року у справі №804/14800/14, від 24 листопада 2015 року у справі № 816/1229/14, від 17 листопада 2015 року у справі № 2а-18442/112670, від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14, від 22 лютого 2017 року № 6-17цс17; постанові Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц та № 469/1203/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року у справі № 6-212цс14, від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).
За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет : складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 ЗК України).
Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства - у частині використання й охорони лісового фонду (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).
Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України (див. висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14).
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду та була передана у власність фізичній особі без її вилучення в належного користувача - ДП "Київська лісова науково-дослідна станція".
Встановлюючи на підставі матеріалів лісовпорядкування правовий статус спірної земельної ділянки як такої, що належить до земель лісогосподарського призначення, апеляційний суд урахував наведені вище приписи законодавства.