Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 761/1960/20
провадження № 61-11144св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Стрюкова Ірина Олександрівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року у складі судді Кондратенко О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у січні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик")Стрюкової І. О. щодо відмови у включенні його, як спадкоємця вкладника, до переліку (реєстру) кредиторів банку;
- поновити йому строк на подання заяви про визнання його кредитором ПАТ "КБ "Хрещатик" на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 вересня 2016 року;
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" СтрюковуІ. О. та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) внести додаткову інформацію щодо нього та включити його кредиторські вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів у порядку, передбаченому чиннимзаконодавством України.
Зазначений позов, ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 28 грудня 2015 року між його батьком ОСОБА_2 та ПАТ "КБ"Хрещатик" було укладено договір № 238D-649251 банківського вкладу "Новорічний старт" у національній валюті із щомісячною сплатою процентів (6 місяців з пролонгацією), відповідно до умов якого ОСОБА_2 було внесено, а банком прийнято грошові кошти в національній валюті на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 в сумі 50 000 грн на термін з 28 грудня 2015 року до 28 червня 2016 року, з автоматичним продовженням (пролонгацією) терміну вкладу на аналогічний термін (6 місяців). Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 24,25 % річних.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 ПАТ "КБ "Хрещатик" віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Вищезазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно.
У зв`язку з прийняттям Виконавчою дирекцією Фонду рішення від 03 червня 2016 року № 913 "Пропочаток процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку", Фонд з 09 червня 2016 року розпочав виплати коштів вкладникам даного банку.
Ним 30 вересня 2016 року було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого він успадкував грошові вклади, які знаходяться в ПАТ "КБ "Хрещатик".
13 жовтня 2016 року він подав Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Хрещатик" заяву про включення його до реєстру кредиторів та виплату коштів згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом в межах граничної суми Фонду.
Листом від 23 грудня 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" повідомила, що його вимоги, як кредитора не можуть бути включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик", у зв`язку з пропуском визначеного законом строку для пред`явлення цих вимог. Крім того, зазначено, що спадкодавець був асоційованою особою - родичем пов`язаної з банком особи і був включений до переліку пов`язаних з банком осіб.
Оскільки, підтвердити своє право на вклад він міг лише після отримання свідоцтва про право на спадщину, не мав можливості звернутися до Фонду із заявою про отримання вкладу, а тому вважає, що зазначений строк ним пропущено з поважних причин, а дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик"є протиправними.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 11 серпня 2020 року позов задовольнив частково.
Визнав дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" в частині відмови у включенні вимог ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик" противоправними.
Зобов`язав Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" внестизміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик", включивши до нього грошові (кредиторські) вимоги ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Демчик В. В., щодо грошових вкладів з відповідними відсотками та компенсаційними виплатами по них, що знаходяться в ПАТ "КБ "Хрещатик".
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення позивача права претендувати на отримання банківського вкладу через пропуск 30-денного строку для звернення до Фонду з вимогами стане для позивача надмірним тягарем і у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не буде пропорційним меті, з якою цей строк у Законі був встановлений.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про поновлення строку на подання заяви про визнання його кредитором ПАТ "КБ "Хрещатик", суд першої інстанції виходив з того, що ці позовні вимоги є взаємовиключними з позовними вимогами про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик", включивши до нього грошові (кредиторські) вимоги ОСОБА_4 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фонду місцевий суд виходив з того, що призначено Уповноважену особу Фонду та їй делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені, зокрема статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Просистему гарантування вкладів фізичних осіб".
Київський апеляційний суд постановою від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу Фонду залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подання позивачем заяви пізніше встановленого строку не може бути підставою для позбавлення його законних прав на включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів як вкладника банку. Позбавлення позивача права претендувати на отримання банківського вкладу через пропуск 30-денного строку стане для нього надмірним тягарем у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, тому рішення є законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Фонд не здійснює самостійно виведення банку з ринку, а делегує частину своїх повноважень уповноваженій особі на здійснення тимчасової адміністрації/ліквідації банку.
Фонд не є правонаступником банку, а лише виступає його ліквідатором, а тому не зобов`язаний виконувати судові рішення після ліквідації неплатоспроможного банку, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24 вересня 2020 року у справі № 334/8020/18.
Судами не досліджено належним чином порядок складання, затвердження та внесення змін до реєстру кредиторів та прийнято рішення всупереч статей 48, 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку.
ОСОБА_2, як кредитор, не заявив до банку свої кредиторські вимоги, інформація про акцептування його вимог була відсутня в реєстрі акцептованих вимог кредиторів, а тому позивачу, як спадкоємцю, було відмовлено у задоволенні його заяви від 13 жовтня 2016 року враховуючи приписи Положення № 2, оскільки вимоги безпосереднього кредитора були відсутні в реєстрі акцептованих вимог кредиторів, як того вимагає пункт 4.31 Розділу V Положення № 2. Тому жодних протиправних дій зі сторони Уповноваженої особи та/або Фонду по відношенню до позивача не вчинялося, оскільки відповідачі діяли в межах наданих їм повноважень, в рамках вимог чинного законодавства, відповідно до спеціальної процедури, яка передбачена для всіх кредиторів неплатоспроможних банків.
Уповноважена особа у цій справі є неналежним відповідачем, однак суди попередніх інстанцій на це уваги не звернули та прийняли оскаржувані судові рішення всупереч правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 910/8132/17, від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/19, від 23 травня 2018 року у справі № 910/7983/17, від 20 березня 2019 року у справі № 456/450/16-ц.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від ОСОБА_1 у грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив відмовити у її задоволенні.
Верховний Суд ухвалою від 22 грудня 2021 року, зокрема відзив повернув заявнику без розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Шевченківського районного суду міста Києва.
Справа № 761/1960/20 надійшла до Верховного Суду 20 жовтня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 22 грудня 2021 року, зокрема справу призначив до судового розгляду у складі колегії п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між батьком позивача ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Хрещатик" 28 грудня 2015 року було укладено договір банківського вкладу "Новорічний старт" № 238D-649251, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було внесено, а банком прийнято грошові кошти в національній валюті на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 в сумі 50 000 грн на термін з 28 грудня 2015 року до 28 червня 2016 року із щомісячною сплатою процентів та можливістю автоматичного продовження (пролонгації) терміну вкладу на аналогічний термін (6 місяців). Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 24,25 % річних.
Батько позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв позивач шляхом подання відповідної заяви до П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори.
Постановою Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 ПАТ "КБ "Хрещатик" віднесено до категорії неплатоспроможних. Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Хрещатик" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Виконавча дирекція Фонду 21 квітня 2016 року прийняла рішення № 560, відповідно до якого продовжила строки тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик" з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно, а також на цей же період продовжила повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації.
Відповідно до рішення правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені, зокрема статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на два роки з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно.
Відповідно до повноважень, 24 травня 2018 року Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 1452 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" строком на два роки з 06 червня 2018 року до 05 червня 2020 року включно.
Отже, про свої вимоги до банку кредитор зобов`язаний заявити у межах тридцяти днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.
У зв`язку з прийняттям рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", 09 червня 2016 року в газеті "Голос України" № 106 (6360) було опубліковано рішення про відкликання банківської ліцензії ПАТ "КБ "Хрещатик" та оголошено про початок приймання вимог кредиторів протягом тридцяти днів від зазначеної дати до 11 липня 2016 року включно.
Також судами встановлено, що 30 вересня 2016 року державним нотаріусом П`ятнадцятої київської державної нотаріальної контори на ім`я позивача було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, після смерті батька ОСОБА_2 . Спадщина включає усі грошові вклади померлого в ПАТ "КБ "Хрещатик" з відповідними відсотками та компенсаційними виплатами по них.
ОСОБА_1 13 жовтня 2016 року звернувся до Уповноваженої особи Фонду із заявою про включення його до реєстру кредиторів або виплати кошти згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом в межах гарантованої суми Фонду.
Листом уповноваженої особи Фонду від 23 грудня 2016 року позивачу відмовлено у прийнятті заяви про визнання кредитором та повернення коштів з посиланням на те, що заява надійшла після закінчення строку прийняття кредиторських вимог, який був встановлений до 11 липня 2016 року включно. Крім того, у листі зазначено, що померлий ОСОБА_2 був асоційованою особою - родичем пов`язаної з банком особи ( ОСОБА_5 ) та був включений до переліку пов`язаних з банком осіб, у зв`язку з чим ОСОБА_1, відповідно до статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не може бути включений до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", серед яких, зокрема: здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами; акумулювання коштів, отриманих з джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
Відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 26 Закону України
"Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті. Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
У статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлений порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, і покладено на уповноважену особу Фонду обов`язок складати перелік рахунків вкладників та визначати розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Затвердження реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, покладено на виконавчу дирекцію Фонду. Здійснення виплати гарантованих сум відшкодування покладено на Фонд та визначено порядок здійснення розрахунків з вкладниками (стаття 28 цього Закону).
За правилами частини першої статті 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, за змістом наведених правових норм Фонд є державною спеціалізованою установою, юридичною особою публічного права, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 13 березня 2019 року у справі № 554/22/18 (провадження № 14-81цс19). Аналогічні висновки підтверджені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц
(провадження № 14-239цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 334/452/18 (провадження № 14-527цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 461/2035/17 (провадження № 14-552цс19).
Відповідно до пункту 8 розділу І, пункту 9 розділу IІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Положення) відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим особам згідно із законодавством (за довіреністю, свідоцтвом про право на спадщину тощо). Для отримання коштів вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що спадкоємець вкладника має право на отримання відшкодування коштів за вкладами спадкодавця за рахунок коштів Фонду у межах граничного розміру відшкодування коштів.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18) та від 19 червня 2019 року у справі № 752/17889/17-ц (провадження № 14-239цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 334/452/18 (провадження № 14-527цс19) дійшла висновку, що на відмінну від спору про формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, спір про включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Отже, позовні вимоги про включення вкладника до реєстру акцептованих вимог кредиторів і стягнення за договором банківського вкладу коштів є приватноправовим та сторонами такого спору є банк (який діє через уповноважену особу Фонду) та вкладник, який виявив бажання отримати відшкодування за договором банківського вкладу за рахунок ліквідаційної маси банку у межах суми, що не відшкодована Фондом як гарантована сума відшкодування.
Аналіз змісту визначених позивачем вимог дає підстави для висновку, що спір виник між сторонами у зв`язку з невключенням позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах гарантованої суми.
Позивач визначив відповідачем саме Фонд, усі позовні вимоги він заявив саме до Фонду, а не до банку як сторони відповідного договору.
Відповідно до предмету заявлених позовних вимог та визначених правових підстав позову, Верховний Суд дійшов висновку, що усі заявлені позовні вимоги в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 761/2987/18 (провадження № 14-285цс19) зазначено, що якщо під час вирішення спору суд адміністративної юрисдикції дійде висновку про те, що Фонд як суб`єкт владних повноважень неправильно визначив суму гарантованого відшкодування, що підлягає виплаті, і позивач має право на грошові кошти в сумі, яка перевищує встановлений законом граничний розмір відшкодування, наведене буде підставою для включення банком відповідних вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів із залишком суми, що перевищує 200 000 грн. Відповідно до Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21 серпня 2017 року № 3711, підставою для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили (у тому числі рішення судів, які набрали законної сили після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторів, визначеного статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), за яким, зокрема, виникають кредиторські вимоги вкладників у частині, що перевищує суму відшкодування, виплачену Фондом, розмір якої визначено згідно з вимогами статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Такі вимоги включаються до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягають задоволенню в черговості відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ наведеного Положення уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення; 3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону. Гарантовані суми за рахунком визначаються за кожним рахунком окремо.
У пунктах 1, 2 Розділу ІІІ Положення передбачено, що Фонд завантажує поданий уповноваженою особою Фонду Перелік до програмно-апаратного комплексу Фонду та здійснює його перевірку в частині: 1) невключення до Переліку інформації про рахунки вкладників, розмір залишку гарантованої суми яких становить менше 10 гривень або більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, незалежно від кількості вкладів в одному банку; 2) невключення до Переліку інформації про рахунки: вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону; за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане; вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону; 3) наявності необхідних для проведення ідентифікації реквізитів вкладника; 4) коректності реквізитів вкладника та іншої інформації. Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
На підставі аналізу наведених норм права, правових висновків Великої Палати Верховного Суду встановлено підстави для висновку, що у справі, яка переглядається, спір виник між позивачем як спадкоємцем вкладника та Фондом щодо розміру виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом спадкоємцю вкладника.
Отже, з урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 761/2987/18 (провадження № 14-285цс19), та у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 462/5678/16-ц (провадження № 61-37894св18), спір про визначення належного розміру виплати гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом спадкоємцю вкладника підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір виник між спадкоємцем вкладника та Фондом щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів та виплату коштів в межах гарантованої суми.
У такому разі саме до компетенції суду адміністративної юрисдикції належать повноваження з оцінки доводів та заперечень сторін спору щодо визначення належного до виплати розміру гарантованого державою відшкодування суми вкладу спадкоємцю.