Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 372/2118/20
провадження № 61-18213св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - приватне акціонерне товариство "Обухівське",
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Роза-Л",
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л", яка підписана представником Клапчуком Федором Петровичем, на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року приватне акціонерне товариство "Обухівське" (далі - ПАТ "Обухівське") звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Роза-Л" (далі - ТОВ "Роза-Л"), про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що позивач є правонаступником ВАТ "Обухівське", яке засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року № 14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгоспу-комбінату "Обухівський" у ВАТ "Обухівське". Позивач є законним землекористувачем земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться в межах Обухівської міської ради, Першотравенської та Нещерівської сільських рад Обухівського району Київської області, в межах планів користувань, що посвідчені відповідними державними актами. Передача у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки здійснена в порушення вимог земельного законодавства, Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17 жовтня 2012 року № 1051, Закону України "Про землеустрій", без згоди позивача, під час дії судової заборони на вчинення дій, в тому числі реєстраційних, відносно спірної земельної ділянки та ін.
ПАТ "Обухівське" просило:
визнати незаконним та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3223186200:05:005:0003 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223186200:05:005:0003 шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність №10-11160/15-16-сг від 03 червня 2016 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:005:0003, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Роза-Л".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду м. Києва в складі судді: Проць Т. В. від 24 травня 2021 року в задоволенні позову ПАТ "Обухівське" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
абзацом 2 та 3 пункту 8 розділу X Перехідних положень ЗК України передбачено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві," а також пенсіонери з їх числа. При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності ЗК України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу;
згідно частини першої статті 21 Закону України "Про Державний земельних кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні. У частині третій статті 25 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом, а частині другій перелічено вичерпний перелік видів документації з землеустрою до яких відноситься зокрема: проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій. Таким чином надання земельних ділянок членам ПАТ "Обухівське" у власність правомірно здійснено за проектом приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, без розроблення іншого виду документації із землеустрою;
перенесення меж земельних ділянок в натуру відбувається після затвердження проекту землеустрою, тобто, вже після його виготовлення. Згідно з матеріалами проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське" вказаний проект погоджений чинним розпорядженням Обухівської РДА. При дослідженні проекту землеустрою приватизації земель ПАТ "Обухівське" судом встановлено відсутність деяких документів, визначених статтею 49 Закону України "Про землеустрій", зокрема, схеми розподілу земель підприємств, установ, організацій на землі, що передаються у приватну власність та залишаються у державній або комунальній власності (лісогосподарського призначення, водного фонду, резервного фонду);
разом з тим, рішеннями загальних зборів щодо приватизації земель були погоджені списки осіб, площа земельних ділянок та їх розташування. Згідно зі статтею 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 мала право на приватизацію спірної земельної ділянки як працівник радгоспу-комбінату "Обухівське". Таке право позивачем не заперечується. У проекті приватизації наявні клопотання голови правління ПАТ "Обухівське" про виготовлення проекту землеустрою приватизації земель, рішення загальних зборів ПАТ "Обухівське" щодо приватизації земельних ділянок;
суду не надано доказів, що спірна земельна ділянка надана відповідачу поза межами земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ПАТ "Обухівське". Судом не встановлено, що дана земельна ділянка не могла бути передана у власність відповідачу, як працівнику радгоспу - комбінату або, що набуття її у визначених площах порушує права інших осіб. Крім того, інформація про спірну земельну ділянку внесена у державний земельний кадастр, присвоєно кадастровий номер, відповідно до поземельних книг визначені координати та межі земельної ділянки;
у судовому засіданні встановлено, що спірна земельна ділянка передана у власність відповідно до розпорядження та на підставі наказу органу державної влади. При наданні земельної ділянки у власність та їх реєстрації жодних порушень норм земельного законодавства органами державної влади та місцевого самоврядування не встановлено. Суду не надано доказів, що під час отримання спірної земельної ділянки у власність відповідач - фізична особа діяла недобросовісно в силу наявності у неї права на приватизацію спірної земельної ділянки;
суд відхилив доводи позивача про видачу ГУ Держгеокадастру у Київській області оскаржуваного наказу під час дії судової заборони вжитої ухвалою господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі № 911/2149/14. Ухвала господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі № 911/2149/14 про забезпечення позову винесено відносно ГУ Держземагенства у Київській області (код ЄДРПОУ 38760797). Оскаржуваний наказ про передачу у власність земельної ділянки виданий ГУ Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550), яке не є правонаступником ГУ Держземагенства у Київській області (ідентифікаційний код 38760797), що підтверджується положенням про Управління та різними ідентифікаційними номерами установ. Господарськими судами не приймалося рішення щодо заміни сторони у справі № 911/2149/14 з ГУ Держземагенства у Київській області (код ЄДРПОУ 38760797) на ГУ Держгеокадастру у Київській області (код ЄДРПОУ 39817550). Таким чином ухвала господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі № 911/2149/14 про забезпечення позову не стосується ГУ Держгеокадастру у Київській області та останнім відповідно не порушено вимог зазначеної ухвали суду;
суд не погодився із доводами відповідача Клапчука Ф. П., що ПАТ "Обухівське" не є правонаступником права постійного користування земельними ділянками відповідно до державних актів на право постійного користування радгоспу-комбінату "Обухівський", оскільки не існує підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з приватизацією даних земель.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "Обухівське" задоволено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ПАТ "Обухівське" задоволено.
Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 3223186200:05:005:0003 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки 3223186200:05:005:0003 шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання земельної ділянки у власність №10-11160/15-16-сг від 03 червня 2016 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:005:0003, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Роза-Л".
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
згідно листа ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 13 лютого 2018 року № 01/10-05/118 земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:05:005:0003 знаходиться в межах земельної ділянки, що належить ПАТ "Обухівське" на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262, № 003263, № 003264, виданих Першотравенською, Нещерівською сільськими радами та Обухівською міською радою. Отже, зазначеним листом ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" підтверджується накладення спірної земельної ділянки із земельними ділянками, що належать ПАТ "Обухівське" на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262, № 003263, № 003264;
відповідно до витягу з державного земельного кадастру управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області 29 березня 2016 року зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:005:0003 на підставі проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), виготовленого 25 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_4 . Однак проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної у витягу з державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки, не розроблявся і позивачем не погоджувався;
оскільки державному реєстратору не було надано оригіналу землевпорядної документації, державний кадастровий реєстратор, який здійснював державну реєстрацію земельних ділянок (що входить до складу відповідача відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2012 року № 1051), протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви був зобов`язаний встановити невідповідність документів вимогам законодавства та відмовити заявникові у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки в порядку частин п`ятої та шостої статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр";
не існує такого виду документації із землеустрою як додаток до проекту приватизації, а реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:005:0003 здійснена без відповідної документації із землеустрою, що суперечить статті 20 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема: пункт "в" надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок;
враховуючи, що землевпорядна документація на спірну земельну ділянку за кадастровим номером 3223186200:05:005:000 не була розроблена та затверджена у встановленому законом порядку до цього часу, не відбулося і встановлення меж земельної ділянки у відповідності до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року, відповідно до пункту 3.12 якої дана процедура повинна здійснюватися у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, а відповідно до пункту 2.1 встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У пункті 3.5 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 376 від 18 травня 2010 року, встановлено, що межі земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), які будуть використовуватись їх власниками самостійно, закріплюються межовими знаками кожна окремо. Вказані земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками лише по окружній межі єдиного масиву. Формування ж єдиних масивів земельних ділянок передбачено статтею 4 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", якою встановлено особам, які мають право на виділення їм у натурі (на місцевості) двох чи більше земельних часток (паїв) із земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, земельні ділянки за їх бажанням виділяються єдиним масивом. Громадянам (подружжю) та іншим особам, які подали до відповідної сільської, селищної, міської ради спільну заяву чи клопотання, підписані кожним із них, про виділення в натурі (на місцевості) належних їм земельних часток (паїв) єдиним масивом, виділяється одна земельна ділянка у спільну власність;
даний спір стосується окремої земельної ділянки, розташованої не в єдиному масиві, а матеріалами справи встановлено, що проекту землеустрою щодо організації земельних часток (паїв) всупереч закону не розроблялося. При відсутності визначених меж земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:005:0003 дана земельна ділянка не може бути об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79 ЗК України. Отже, реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:005:0003 була здійснена з порушенням статті 79-1 ЗК України, частин п`ятої статті 5, частини першої статті 21, частини першої статті 22, статей 24, 25 та пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр" з порушенням основного принципу, на якому базується Державний земельний кадастр, передбачений статтею 3, а саме - внесення відомостей до державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр" та статті 79-1 ЗК України, з порушенням Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17 жовтня 2012 року № 1051, та Закону України "Про землеустрій";
ГУ Держгеокадастру у Київській області був виданий наказ № 10-11160/15-16-сг від 03 червня 2016 року про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 3223186200:05:005:0003. У подальшому на підставі даного наказу було зареєстровано право власності спірної земельної ділянки за ОСОБА_1 . Відповідно до частини четвертої статті 25 ЗК України площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд). Таким чином, законодавець чітко зазначає, що передаються у власність землі, що перебували (в минулому значенні), а не перебувають (зараз) в постійному користуванні сільськогосподарського підприємства. Тобто, в приватну власність працівникам та пенсіонерам передаються землі, на які право постійного користування сільськогосподарського підприємства припинено у встановленому законом порядку. При цьому у частині п`ятій статті 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Слід зазначити, що не існує підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з приватизацією даних земель. У статтях 142-148 ЗК України передбачено порядок припинення прав на землю, який в будь-якому випадку має здійснюватися шляхом прийняття уповноваженим органом відповідного рішення;
відповідач розпорядився спірною земельною ділянкою без вилучення її з постійного користування позивача, що підтверджується, зокрема, листом Управління Держгеокадастру в Обухівському районі до Обухівської РДА Київської області "Про надання інформації" № 14-1003-99.3-4891/2-16 від 29 вересня 2016 року, в якому вказано, що право постійного користування земельними ділянками радгоспу-комбінату "Обухівський" (ПАТ "Обухівське"), які передбачені проектом приватизації земель до виділення як земельні частки (паї) загальною площею 3068,73 га та для створення резервного фонду площею 541,54 га, право на які посвідчено державними актами на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 003262 від 13 лютого 1996 року, серії ІІ-КВ № 003263 від 13 лютого 1996 року, серії ІІ-КВ № 003264 від 19 лютого 1996 року радгоспу-комбінату "Обухівський", - не припинялося;
наказ про надання земельних ділянок у власність ОСОБА_1 прийнятий з порушенням статей 116, 141, 142-148, 149 ЗК України, тому позовні вимоги про визнання недійсними наказів про передання земельних ділянок у власність громадянам підлягають задоволенню;
крім того ухвалою господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі № 911/2149/14 заяву ПАТ "Обухівське" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Заборонено Управлінню Держземагенства в Обухівському районі Київської області, ГУ Держземагенства у Київській області та/або фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 здійснювати будь-які дії та приймати будь-які рішення з питань надання дозволу на розробку проектів землеустрою, розробки проектів землеустрою, затвердження або погодження будь-якої технічної документації та/або проектів землеустрою щодо земель, які знаходяться в постійному користуванні ПАТ "Обухівське" на підставі: державного акта на право постійного користування землею № 003262, виданого 13 лютого 1996 року Першотравенською сільською радою Обухівського району Київської області; державного акта на право постійного користування землею № 003263, виданого 13 лютого 1996 року Нещерівською сільською радою Обухівського району Київської області; державного акта на право постійного користування землею № 003264, виданого 19 лютого 1996 року Обухівською міською радою Обухівського району Київської області. Відповідно до резолютивної частини ухвали, остання набирає законної сили з дня її винесення судом і відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом зі строком пред`явлення до виконання до 05 червня 2015 року. Незважаючи на те, що ГУ Держгеокадастру у Київській області не є правонаступником ГУ Держземагенства у Київській області, встановлена судом заборона на вчинення передбачених в ухвалі суду дій стосується також відповідача у даній справі, який наділений повноваженнями, що раніше належали ГУ Держземагенства у Київській області. На момент реєстрації відповідачем земельних ділянок та прийняття відповідачем оскаржуваних наказів ухвала господарського суду Київської області від 05 червня 2014 року у справі № 911/2149/14 про вжиття заходів забезпечення позову була чинною, а тому підлягала врахуванню відповідачем при здійсненні своєї діяльності;
після реєстрації права власності на спірну земельну ділянку в державному реєстрі речових прав ОСОБА_1 уклала договір оренди спірної земельної ділянки з ТОВ "Роза-Л". На підставі укладеного договору за відповідною інформацією в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстру іпотек, єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірної земельної ділянки було зареєстровано право оренди ТОВ "Роза-Л" в державному реєстрі речових прав. Оскільки після незаконної реєстрації спірної земельної ділянки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі наказу про надання земельної ділянки у власність було проведено реєстрацію права власності, а на підставі договору оренди, укладеного між відповідачами, зареєстровано право оренди за ТОВ "Роза-Л", в порядку, передбаченому частиною тринадцятою статті 79-1 ЗК України та відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наказ про надання земельних ділянок у власність та договір оренди спірних земельних ділянок, укладених між відповідачами, підлягають визнанню недійсними;
за своєю суттю право постійного користування є речовим правом на чуже майно в розумінні статті 395 ЦК України. У статті 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. Отже, позивачем правомірно було обрано спосіб захисту, передбачений статтею 393 ЦК України, шляхом визнання незаконним правових актів органу місцевого самоврядування та з вимогою відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту, шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
13 грудня 2021 року ТОВ "Роза-Л" подало касаційну скаргу, яка підписана представником Клапчуком Ф. П., на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року, в якій просило: скасувати оскаржену постанову апеляційного суду; залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачем доведено наявність у нього права користування спірними земельними ділянками, а також факт надання земельних ділянок у власність відповідачам за рахунок землі позивача не відповідає висновками зробленим Верховним Судом у постанові від 05 березня 2021 року у справі № 368/2876/17;
висновки суду апеляційної інстанції про порушення вимог закону при реєстрації в державному земельному кадастрі земельної ділянки, суперечить висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц, оскільки це є непропорційним втручанням в нове право власності відповідачів, а задоволення позову з формальних підстав покладатиме надмірний індивідуальний тягар на особу. Позбавлення права власності фактично не має державного чи суспільного інтересу, це лише призведе до необхідності повторного проходження процедури набуття у власність не з вини відповідача. Відповідачі фізичні особи мають право на отримання своєї земельної частки (паю) у власність та таке право не заперечувала жодна із сторін у справі, у тому числі й позивач. Тому скасування права власності відповідачів призведе лише до проходження повторної процедури набуття у власність паїв;
на сьогодні відсутнє рішення суду про визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської РДА Київської області від 08 грудня 2015 року № 365 "Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське". Висновки суду апеляційної інстанції про те, що реєстрація земельних ділянок відповідачів відбулась з порушенням закону, без відповідної документації та встановлення меж, є помилковими та суперечать постанові Вищого господарського суду України від 27 липня 2017 року у справі № 911/68/16, оскільки вказувати на незаконність реєстрації земельних ділянок відповідачів без визнання незаконним та скасування розпорядження Обухівської РДА Київської області № 365 від 08 грудня 2015 року "Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське" та як наслідок незаконність самого проекту приватизації є помилковим. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2021 року було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог щодо скасування розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08 грудня 2015 року "Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське".
У січні 2022 року ПАТ "Обухівське" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило: закрити касаційне провадження в частині підстав пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу у зв`язку з тим, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними; касаційну скаргу ТОВ "Роза-Л" залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Відзив мотивований тим, що:
постанова Верховного Суду від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17 не містить висновку щодо застосування норм права, які не враховані судом апеляційної інстанції. Висновки Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц щодо застосування норм матеріального права, в аспекті їх тлумачення на відповідність Конвенції та практики ЄСПЛ не могли бути враховані судом апеляційної інстанції, оскільки, правовідносини не є подібними;
спірні земельні ділянки у володіння ОСОБА_1 передані так і не були, а з володіння ПАТ "Обухівське" спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку не вибували. До матеріалів справи не було додано доказів на підтвердження здійснений витрат пов`язаних з оформленням земельної ділянки, а судом встановлено, що проектів землеустрою щодо спірної земельної ділянки не розроблялося. У той же час ПАТ "Обухівське" має право постійного користування на земельні ділянки визначені державними актами;
щодо земель ПАТ "Обухівське" проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) не розроблявся, а рішення про розпаювання (розподіл земель між власниками паїв) - не приймалося до цього часу всупереч Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)";
постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2021 року у справі № 372/3482/19 розпорядження Обухівської РДА Київської області "Про затвердження проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад" № 365 від 08 грудня 2015 року було визнане недійсним і скасоване;
земельна ділянка з кадастровим номером 3223186200:05:005:0003 площею 3,5037 га повністю лежить в межах земельної ділянки, що знаходяться в постійному користуванні позивача згідно державних актів на право постійного користування. Проте ПАТ "Обухівське" як землекористувач державних земель" не звертався до кадастрових реєстраторів із заявами про реєстрацію спірної земельної ділянки, дозволів на розроблення землевпорядної документації щодо земель сільськогосподарського товарного виробництва державної власності, що належать ПАТ "Обухівське" на підставі державних актів на право постійного користування землею серії Н-КВ № 003262, 003263, 003264 іншим суб`єктам органами влади не надавалося. Крім того ГУ Держгеокадастру Київській області неодноразово повідомляв позивачу про те, що проектів організації території земельних часток паїв не існує, замість чого стверджувало, що спірні земельні ділянки були зареєстровані на підставі додатків до проекту приватизації земель ПАТ "Обухівське", який не було затверджено до цього часу ані позивачем, ані відповідним органом державної влади;
позивач вважає незаконною реєстрацією кожної із земельних ділянок без виготовлення відповідної землевпорядної документації, без припинення прав позивача на землю, всупереч дії судової заборони на вчинення таких дій, чим було допущено порушення статей 13, 19, 124-1 Конституції України, статей 116, 141, 149, 151, 79, 79-1 ЗК України, та положень Законів України "Про землеустрій" та "Про державний земельний кадастр";
апеляційний суд зробив правильний висновок, що реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3223186200:05:005:0003 була здійснена з порушенням чинного законодавства, тому є незаконною та підлягає скасуванню. Подібні висновки зробив Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 911/4065/16.