ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 903/151/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Цунамі" (далі - ТОВ "Цунамі", позивач) - не з`явилися,
відповідача - дочірнього підприємства "Телерадіокомпанія "Аверс" відкритого акціонерного товариства "Корпорація" Аверс" (далі - ДП ТРК "Аверс", відповідач, скаржник) - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП ТРК "Аверс"
на рішення Господарського суду Волинської області від 08.06.2021 (головуючий - суддя Шум М.С.) та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 (головуючий - суддя Дужич С.П., судді Саврій В.А., Крейбух О.Г.),
у справі №903/151/21
за позовом ТОВ "Цунамі"
до ДП ТРК "Аверс"
про захист ділової репутації.
ВСТУП
Причиною виникнення даного спору є поширення відповідачем у мережі Інтернет інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "Цунамі" звернулося до суду з позовом до ДП ТРК "Аверс" про захист ділової репутації та просило суд зобов`язати відповідача припинити поширення недостовірної інформації, якою порушуються особисті немайнові права позивача шляхом видалення з мережі Інтернет відеороликів.
1.2. Позов мотивовано тим, що поширена відповідачем інформація у мережі Інтернет на відео-хостингу youtube та у соціальній мережі facebook є недостовірною, що встановлено рішенням Господарського суду Волинської області від 18.08.2020 у справі № 903/344/20, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020, та порушує особисті немайнові права позивача.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.06.2021, яке Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 залишене без змін, позов задоволено повністю, зобов`язано ДП ТРК "Аверс" припинити поширення недостовірної інформації, якою порушуються особисті немайнові права ТОВ "Цунамі" шляхом видалення відеороликів:
- "Підприємці товариства "Цунамі" намагаються уникнути відповідальності за напад на журналістів" (доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2);
- "Співробітник фірми "Цунамі" вимагає відшкодування" (доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1);
- "Від пенька до Відня: волинська "Цунамі" - основний постачальник дуба до Австрії" (доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ДП ТРК "Аверс", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення у справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ТОВ "Цунамі" про захист ділової репутації відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 стосовно того, що підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-якій спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної особи чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Виходячи з наведеного скаржник вказує, що за відсутності хоча б однієї з вищенаведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
4.2. Суд апеляційної інстанції не спростував доводів відповідача, про те, що в судовому засіданні Господарським судом Волинської області переглядався лише диск із записами, а відеосюжети в мережі Інтернет не переглядались, що порушує частину п`яту статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Цунамі" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.08.2020 у справі №903/344/20, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020, задоволено позов ТОВ "Цунамі" до ДП ТРК "Аверс" про захист ділової репутації і стягнення моральної шкоди; визнано недостовірною, такою, що принижує ділову репутацію, інформацію про ТОВ "Цунамі" у вигляді фактичних тверджень: "на рожищенській пилорамі де лежать сотні непомаркованих дубів, напали на журналістів"; "сотні дубів без державного маркування наші журналісти зафіксували на деревообробному підприємстві "Цунамі"; "під час проведення відеозйомки в рамках журналістського розслідування про нелегальну вирубку дуба на нашу знімальну групу напали озброєні чоловіки"; "на ТОВ "Цунамі, яке займається порізкою дуба невідомі озброєні чоловіки напали на журналістів, побили, та відібрали камеру, та викрали мобільний телефон", що поширена ДП ТРК "Аверс" з 26.02.2018 у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3; визнано недостовірною, такою, що принижує ділову репутацію, інформацію про ТОВ "Цунамі" у вигляді фактичних тверджень: "рік тому працівники цього підприємства (Цунамі) на чолі з власником ОСОБА_1 напали на нашу знімальну групу коли вона фіксувала на камеру сотні стовбурів немаркованого дерева"; "саме ці фірми (львівська Тайфун та Волинська Цунамі ) виходить вирубали ліси усієї України, у тому числі і Карпати. Під них і організовують аукціони з продажу дерева"; "фірма під яку вирізають ліс зі всієї України", що поширена ДП ТРК "Аверс" з 23.12.2019 у мережі Інтернет за посиланням https://www:youtube.com/watch?v=dU9ge3icpeM; зобов`язано ДП ТРК "Аверс" припинити поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права позивача шляхом публікації резолютивної частини рішення суду та видалення відеоролика "На рожищенській пилорамі де лежать сотні непоміркованих дубів, напали на журналістів" з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 та відеоролика "Від пенька до Відня: Волинська Цунамі - основний постачальник дуба до Австрії" з веб-сайту https://www:youtube.com/watch?v=dU9ge3icpeM; стягнуто з ДП ТРК "Аверс" на користь ТОВ "Цунамі" 1 грн моральної шкоди та понесені судові витрати.
6.2. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.06.2018 у справі №161/3653/18-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Волинської області від 03.09.2018 і постановою Верховного Суду від 21.11.2018, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ДП ТРК "Аверс" про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди, оскільки, судовим розглядом було встановлено, що 26.02.2018, між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на території ТОВ "Цунамі" виникла суперечка з приводу знімання ОСОБА_3 на камеру мобільного телефону обставин затримання знімальної групи ДП ТРК "Аверс" в ході якої ОСОБА_2 відібрав у неї її мобільний телефон, тобто дані події, мають характер приватного конфлікту ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та не встановлюють факту побиття журналістів.
6.3. ДП ТРК "Аверс" 15.01.2021 листом №9 повідомило приватного виконавця про часткове видалення відеоролика "На рожищенській пилорамі де лежать сотні непомаркованих дубів, напали на журналістів" з веб-сайту https://www.youtube.com/watch?v-MK4aHwvJdUs та відеоролика "Від пенька до Відня: Волинська Цунамі - основний постачальник дуба до Австрії" з веб-сайту https://www:youtube.com/watch?v=dU9ge3icpeM, їх назви та розміщення резолютивної частини судового рішення.
6.4. ТОВ "Цунамі", вважаючи, що відповідачем згадані у рішеннях суду у справі №903/344/20 відеоролики не видалено, а використано як архівне відео у відеороликах, оприлюднених у мережі Інтернет на власній веб-сторінці (каналі) веб-сайтах youtube та facebook під іншою назвою та за іншими посиланнями, звернулось до суду з позовом, в якому просило зобов`язати відповідача припинити поширення недостовірної інформації, якою порушуються особисті немайнові права позивача шляхом видалення таких відеороликів: "Підприємці товариства "Цунамі" намагаються уникнути відповідальності за напад на журналістів"; "Співробітник фірми "Цунамі" вимагає відшкодування"; "Від пенька до Відня: волинська "Цунамі" - основний постачальник дуба до Австрії".
6.5. У відеоролику "Підприємці товариства "Цунамі" намагаються уникнути відповідальності за напад на журналістів" (доступний за посиланням: https://ww.youtube.com/watch7vKT7pfrnhXMKY) викладено з поміткою архівний відеоролик "На рожищенській пилорамі де лежать сотні непомаркованих дубів, напали на журналістів", в якому, посилаючись на позивача, відповідачем стверджується про "напад на журналістів" (назві відеосюжету, 00 хв. 02 с.) та "величезну кількість не облікованого дуба" (00 хв 08 с.), "який був без держаного маркування" (01 хв. 20 с.).
З відеоролику "Співробітник фірми "Цунамі" вимагає відшкодування" (доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 викладено з поміткою архівний відеоролик "На рожищенській пилорамі де лежать сотні непомаркованих дубів, напали на журналістів", в якому, посилаючись на ТОВ "Цунамі", ДП ТРК "Аверс" стверджується про "перешкоджання роботі журналістів" (00 хв 01 с. та 01 хв. 37 с.) "напад на журналістку" (01 хв 47 с.) та "велику партію немаркованого дуба" (00 хв. 24 с.)
У відеоролику "Від пенька до Відня: волинська "Цунамі" - основний постачальник дуба до Австрії" доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідає відеоролику, оприлюдненому за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5, посилаючись на позивача, відповідач стверджував таке: "рік тому працівники цього підприємства (Цунамі) на чолі з власником ОСОБА_1 напали на нашу знімальну групу коли вона фіксувала на камеру сотні стовбурів немаркованого дерева" (з 01 хв. 05 с.); "саме ці фірми (львівська Тайфун та Волинська Цунамі) виходить вирубали ліси усієї України, в тому числі і Карпати. Під них і організовують аукціони з продажу дерева" (03 хв. 35 с.); "фірма під яку вирізають ліс зі всієї України" (06 хв. 53 с.)
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі №903/151/21 за касаційною скаргою ДП ТРК "Аверс" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №903/151/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Булгакова І.В., Колос І.Б.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже, Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення даного спору є поширення відповідачем у мережі Інтернет інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ "Цунамі".
8.2. Щодо підстави касаційного оскарження, зазначеної у пункті 4.1 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.
Право на захист честі, гідності і ділової репутації - один з основних способів захисту Конституційних прав людини на недоторканність особистого життя. Кожен має право захищати честь, гідність і ділову репутацію в суді, крім того Конституція України передбачає судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе або членів своєї сім`ї.
Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб (стаття 68 Конституції України).
Здійснення свобод, зокрема, свободи дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів, передбачених статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Тобто, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
При вирішенні справ про захист ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
8.3. Відповідно до частини першої статті 200 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Цивільного кодексу України.
За змістом частини першої статті 201 Цивільного кодексу України ділова репутація належить до особистого немайнового блага, яке охороняється цивільним законодавством.
Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.
Відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
За змістом статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця).
Отже, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації відповідно до частини першої статті 277 Цивільного кодексу України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до частини першої статті 299 Цивільного кодексу України.
8.4. Верховний Суд звертає увагу, що неодноразово і послідовно викладав правову позицію щодо юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист, зокрема ділової репутації юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації.
При цьому, Верховний Суд вважає за доцільне звернутись до правової позиції, яка викладена у пункті 6.12 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20, зокрема, в якому вказано, що: юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як:
- поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
- поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача;
- поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
- поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі №910/5117/17 зазначено, висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Отже, при розгляді у судовому порядку такої категорії спорів як спростування недостовірної інформації обов`язковому встановленню підлягає, зокрема обставина поширення спірної інформації, тобто судам необхідно встановити чи мало місце поширення відповідачем спірної інформації.
Верховний Суд висновує, що обставина поширення спірної інформації входить до предмета доказування у відповідній справі.
8.5. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
8.6. Негативною необхідно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
8.7. Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних, даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Тобто не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.
Отже, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Близький за змістом висновок викладений у низці поставно Верховного Суду, зокрема й у постановах Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 903/927/19, від 21.01.2021 у справі № 910/9397/18.
8.8. В силу приписів частини другої статті 278 ЦК України якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.
Під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку.
Статтею 27 Закону України "Про інформацію" передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
Відповідно до статті 59 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" телерадіоорганізація, зокрема, зобов`язана: а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; в) поширювати об`єктивну інформацію.
8.9. Щодо подібності правовідносин у даній справі та справах № 910/15148/17 та 910/5117/17, слід зазначити таке.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (від 25.04.2018 у справі №925/3/17 [пункт 38]); від 15.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала: - висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32), від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38), від 11.04.2018 у справі №910/12294/16 (пункт 16), від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15, від 06.09.2017 у справі №910/3040/16, від 13.09.2017 у справі №923/682/16 тощо); - висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №373/1281/16-ц, від 16.05.2018 у справі №760/21151/15-ц, від 29.05.2018 у справах №305/1180/15-ц і №369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 06.06.2018 у справах №308/6914/16-ц, №569/1651/16-ц та №372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц, від 31.10.2018 у справі №648/2419/13-ц, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц тощо).
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Такі ж висновки були викладені і в постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №916/112/20.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
У справі №903/151/21, яка переглядається, предметом позову є захист ділової репутації шляхом видалення відеороликів. Позов мотивовано тим, що відповідачем розповсюджено відеоролики в мережі Інтернет, які містили недостовірну інформацію
Предметом позову у справі №910/15148/17 є захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. На обґрунтування позову позивач вказував, що недостовірна інформація була поширена у мережі Інтернет. Також, Верховний Суд зазначив, що попередніми судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено недоведеність позивачем того, що особа була посадовою чи службовою особою відповідача (його засновником або ж іншим працівником) станом на момент поширення інформації, з приводу якої виник спір у справі, відповідно, недоведеність сукупності обставин, які становлять склад правопорушення, що на нього посилався позивач. Наведене й стало підставою для відмови в задоволенні позову.
У справі №910/5117/17 предметом позову є захист ділової репутації юридичної особи та стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2 опублікував у мережі Інтернет на власному сайті недостовірну інформацію, яка ганьбить ділову репутацію позивача, що розміщена в статті за певним посиланням. Також, відповідач-1 опублікував у мережі Інтернет на власному сайті недостовірну інформацію, яка ганьбить ділову репутацію позивача, що розміщена в статті за певним посиланням. Разом з тим, Верховний Суд у вказаній постанові посилався на те, що аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 по справі №910/15148/17, з яким повністю погоджується колегія суддів касаційного суду по даній справі.
Таким чином, змістовний аспект правовідносин та правове регулювання у вказаних вище справах є подібними, враховуючи предмети спору (захист ділової репутації), підстави позову (поширення інформації у мережі Інтернет), а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (зокрема, стаття 277 ЦК України).
Отже, апеляційному суду необхідно було б застосувати норми права з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17.
8.10. Разом з тим, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що ні судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду про те, що:
підставою для задоволення позову у справах про захист ділової репутації юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право; за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
За таких обставин, доводи, викладені у касаційній скарзі в цій частині знайшли своє підтвердженням з огляду на вищевказані міркування.
8.11. Також, слід зазначити, що обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Тобто для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
8.12. Верховний Суд зазначає, що згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Водночас законодавство, що регулює відносини, пов`язані з поширенням інформації, не передбачає, що докази поширення такої інформації (докази транслювання чи ретранслювання телерадіоорганізацією передачі зі спірною інформацією) можуть бути отримані виключно в порядку, передбаченому Законом України "Про телебачення і радіомовлення".
Відповідно до змісту вказаних норм, для досягнення мети здійснення судового розгляду, позивач має право надати або відеозапис, отриманий у порядку статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", або відеозапис з електронного інтернет-джерела (електронної платформи), на якому (якій) розміщено відеоролик. Якщо особа не має такого запису і надає копію, отриману з інших джерел, відповідно до частини п`ятої статті 96 ГПК України суд може витребувати відеозапис за наявності сумніву у відповідності поданого відеозапису оригіналу. Якщо відеозапис не зберігся взагалі, то сторони мають право доводити факти порушеного права у справі будь-якими доказами.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
8.13. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
8.14. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
8.15. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскільки, інформація, яка міститься у відеороликах "Підприємці товариства "Цунамі" намагаються уникнути відповідальності за напад на журналістів", "Співробітник фірми "Цунамі" вимагає відшкодування", "Від пенька до Відня: волинська "Цунамі" - основний постачальник дуба до Австрії", була визнана рішенням Господарського суду Волинської області від 18.08.2020 у справі № 903/344/20 недостовірною і дане рішення набрало чинності, використання її відповідачем у вказаних вище відеоматеріалах, оприлюднення на веб-сайтах youtube та facebook під іншими назвами та за іншими посиланнями є поширенням ДП ТРК "Аверс" відносно ТОВ "Цунамі" недостовірної інформації, яка принижує ділову репутацію останнього та порушує його особисті немайнові права.
Так, суди першої та апеляційної інстанції, мотивуючи задоволення позовних вимог, посилалися на преюдиційність фактів.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, предметом розгляду та дослідження у справі №903/344/20 був відеоролик під назвою "На рожищенській пилорамі де лежать сотні непомаркованих дубів, напали на журналістів".
Однак, у даній справі предметом розгляду та дослідження є відеоролики під назвами "Підприємці товариства "Цунамі" намагаються уникнути відповідальності за напад на журналістів", "Співробітник фірми "Цунамі" вимагає відшкодування", "Від пенька до Відня: волинська "Цунамі".
Так, колегія суддів апеляційної інстанції у постанові зазначила таке:
- у відеоролику "Підприємці товариства "Цунамі" намагаються уникнути відповідальності за напад на журналістів" викладено з поміткою архівний відеоролик "На рожищенській пилорамі де лежать сотні непомаркованих дубів, напали на журналістів", в якому, посилаючись на ТОВ "Цунамі", відповідачем вказується про "напад на журналістів" (назві відеосюжету, 00 хв. 02 с.) та "величезну кількість не облікованого дуба" (00 хв. 08 с.), "який був без держаного маркування" (01 хв. 20 с.);
- з відеоролику "Співробітник фірми "Цунамі" вимагає відшкодування" викладено з поміткою архівний відеоролик "На рожищенській пилорамі де лежать сотні непомаркованих дубів, напали на журналістів", в якому, посилаючись на ТОВ "Цунамі", відповідачем стверджується про "перешкоджання роботі журналістів" (00 хв. 01 с. та 01 хв. 37 с.) "напад на журналістку"(01 хв. 47 с.) та "велику партію немаркованого дуба" (00 хв. 24 с.);
- у відеоролику "Від пенька до Відня: волинська "Цунамі" - основний постачальник дуба до Австрії", посилаючись на позивача, відповідач вказує таке: "рік тому працівники цього підприємства (Цунамі) на чолі з власником ОСОБА_1 напали на нашу знімальну групу коли вона фіксувала на камеру сотні стовбурів немаркованого дерева" (з 01 хв. 05 с.); "саме ці фірми (львівська Тайфун та Волинська Цунамі) виходить вирубали ліси усієї України, у т.ч. і Карпати. Під них і організовують аукціони з продажу дерева" (03 хв. 35 с.); "фірма під яку вирізають ліс зі всієї України" (06 хв. 53 с.), зазначена в цих відеосюжетах інформація за своїм змістом є ідентичною інформації, яка чинним рішенням Господарського суду Волинської області від 18.08.2020 у справі №903/344/20 визнана недостовірною та зобов`язано ДП ТРК "Аверс" припинити поширення даної інформації.
Однак, зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалів справи неможливо дійти однозначного висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції дослідили та оглянули вказані вище відеоролики та встановили, що вони є ідентичними та/або містять ідентичну інформацію, не визначили характер такої інформації, не з`ясували чи є вона твердженням чи фактичним судженням тощо.
Апеляційною інстанцією, як і судом першої інстанції, не було належним чином встановлено всіх елементів юридичного складу правопорушення та покладено в основу судових рішень лише обставини встановлені судом у справі № 903/344/20, що по суті обмежувалось лише цитуванням резолютивної частини вказаного рішення.
8.16. Щодо підстави касаційного оскарження, зазначеної у пункті 4.2 цієї постанови, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Так, суд апеляційної інстанції не спростував доводів відповідача, про те, що в судовому засіданні 08.06.2021 Господарським судом Волинської області переглядався лише диск із записами, а відеоролики в мережі Інтернет не переглядались, що є порушенням процесуального права (частина п`ята статті 236 ГПК України).
В описовій частині рішення Господарського суду Волинської області від 08.06.2021 не зазначено, що саме було оглянуто в судовому засіданні 08.06.2021.
Однак, в мотивувальній частині вказаного рішення суд зазначив про те, що: "В судовому засіданні 08.06.2021 судом, за участі представників сторін, під час розгляду справи №903/151/21 по суті було здійснено перегляд диску, що знаходиться в матеріалах даної справи, а також перегляд відеосюжету на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2;ІНФОРМАЦІЯ_6; ІНФОРМАЦІЯ_7, поширення інформації в якому позивач просить припинити, та при цьому встановлено, що інформація, яка знаходиться на диску, що міститься в матеріалах справи №903/151/21, та інформація у відеосюжетах розміщені на зазначених вище вебсайтах за своїм змістом є ідентичною, що не заперечується та визнається сторонами у справі.".
Разом з тим, відповідач вказував, що суд першої інстанції оглянув лише диск, долучений до матеріалів справи, та не переглядав відеосюжети в мережі Інтернет.
Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції не перевірив доводів відповідача щодо порушення судом першої інстанції частини п`ятої статті 236 ГПК України, та не навів у постанові мотивів відхилення таких доводів.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
8.17. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, достеменно не з`ясували чи інформація у спірних відеороликів є ідентичною та/або містять ідентичну інформацію у відеороликах (які вказані у пунктах 6.1., 6.2, 8.15 цієї постанови), не визначили характер такої інформації, не з`ясували чи є вона твердженням чи фактичним судженням тощо, неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють захисту ділової репутації, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
8.18. З урахуванням мотивів, які містяться у цій постанові, Касаційним господарським судом не беруться до уваги аргументи, викладені у відзиві позивача.