ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2022 року
м. Київ
справа №826/10975/18
адміністративне провадження № К/9901/2925/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (колегія суддів: головуючий суддя - Епель О.В., судді - Карпушова О.В., Степанюк А.Г.)
у справі № 826/10975/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 74-1305 від 06 квітня 2016 року,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Печерському районі), правонаступником якої є Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 74-1305 від 06 квітня 2016 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2019 року позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі від 06 квітня 2016 року № 74-1305;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Печерському районі витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу (вх № 65303/19 від 21 червня 2019 року).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року апеляційну скаргу повернуто заявнику, з огляду на невідповідність її вимогам пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Копію зазначеної ухвали відповідач отримав 22 липня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У подальшому відповідач повторно подав апеляційну скаргу (вх. № 107617/19 від 10 жовтня 2019 року).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у задоволенні клопотання ДПІ у Печерському районі про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам статей 295, 296 КАС України, а саме апеляційна скарга подана поза межами строку на апеляційне оскарження та до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, 25 листопада 2019 року ГУ ДФС у м. Києві подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому просило, зокрема, визнати поважними наведені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження та продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року клопотання ГУ ДФС у м. Києві задоволено частково. Продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня отримання копії ухвали.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року, 16 грудня 2019 року від ГУ ДФС у м. Києві надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому ГУ ДФС у м. Києві просило, зокрема, визнати поважними наведені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження та продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2019 року у справі № 826/10975/18 за позовом ОСОБА_1 до ДПІ Печерському районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 74-1305 від 06 квітня 2016 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив, що наведені відповідачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, а інших підстав для поновлення цього строку скаржник не зазначив. Також суд апеляційної інстанції вказав, що відповідачем не усунуто інші недоліки апеляційної скарги, зокрема, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що ситуація з обмеженим фінансуванням судового збору унеможливлює реалізацію права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень. Вказує, що відповідачем було здійснено сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, що свідчить про дійсне бажання контролюючого органу реалізувати своє право на апеляційне оскарження у найкоротші строки.
Cуд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, у тому числі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на відсутність коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2019 року у межах визначеного статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження.
Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, виходячи з наступного.
Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.
Окрім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов`язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
В той же час, з огляду на приписи, зокрема, КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відтак, відповідач в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно - позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судових рішень.
З матеріалів справи вбачається, що копію оскаржуваного судового рішення відповідач отримав 16 червня 2019 року. При цьому, вдруге з апеляційною скаргою звернувся лише у жовтні 2019 року, тобто з порушенням встановленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -