ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 826/3560/16
касаційне провадження № К/9901/40297/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - приватний нотаріус ОСОБА_1) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2016 (суддя Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 (головуючий суддя - Межевич М.В., судді - Земляна Г.В., Сорочко Є.О.) у справі за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2016 року приватний нотаріус ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Інспекції, у якому просила: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000651701 від 19.10.2015 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 691008,84 грн. (у тому числі: 552807,07 грн. - основний платіж, 138201,77 грн. - штрафні санкції), яке рішенням ГУ ДФС у м. Києві "Про результати розгляду первинної скарги" № 3951/Б/26-15-10-08-16 від 14.12.2015 було скасоване в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3910,80 грн. (у тому числі: 3128,64 - основний платіж, 782,16 грн. - штрафні санкції); визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 203732,68 грн. № Ф-18-У від 19.10.2015; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску на суму 20375,38 грн. № 418/26-55-17-01 від 19.10.2015.
На обґрунтування зазначених позовних вимог приватний нотаріус ОСОБА_1 послалася на те, що: податкова звітність за 2012 - 2014 роки була сформована нею на підставі первинних бухгалтерських документів, відображених у Книзі обліку доходів та витрат, тобто на підставі відповідних господарських операцій; доводи Інспекції про відсутність документів, які підтверджують розрахунки між позивачем та ФОП ОСОБА_2, є безпідставними, оскільки податковий орган не надав належної правової оцінки положенням договорів. Укладеним із вказаним підприємцем щодо порядку розрахунків, а також змісту актів виконаних робіт, в який вказано, що розрахунки були проведені у день підписання даних актів; приватним нотаріусом ОСОБА_1 у 2014 році були сформовані витрати на підставі господарських операцій, здійснених з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, а не з ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, про що позивачем були надані докази у процесі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги, та з приводу чого рішенням ДФС України від 20.01.2016 № 570/Б/99-99-10-01-07-25 "Про направлення скарги на новий розгляд" було зобов`язано ГУ ДФС у м. Києві забезпечити проведення документальної позапланової перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_1 з питань, що стали предметом оскарження, а Інспекцією, в свою чергу було проведено таку перевірку, результати якої оформлені актом від 17.02.2016 № 306/26-55-12-01-2790509043, проте результати висновків акту перевірки від 05.10.2015 № 1236/26-55-17-01-2790509043 були залишені без змін; оскільки фізичними особами-підприємцями, з якими позивачем були укладені договори, приватному нотаріусу ОСОБА_1 були надані копії свідоцтв про державну реєстрацію та свідоцтв платника єдиного податку, то позивач у даному випадку не виступав податковим агентом та, відповідно, не включав відомості про виплату таким підприємцям доходу до форми № 1-ДФ; з урахуванням положень діючого законодавства щодо проведення розрахунків фізичними особами, які є платниками єдиного податку, роль первинного документа виконують договори, акти прийому-передачі тощо.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що: в ході розгляду справи не встановлено реальності розрахунків позивача з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, що підтверджує висновки податкового органу про те, що витрати позивача із вказаними підприємцями не підтверджені документально; судом не досліджувалася та не надавалася оцінка поданим позивачем договорам, що були укладені з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, оскільки перевірки останніх (виконання тощо) контролюючим органом згідно акту перевірки не здійснювалося, з урахуванням того, що зворотного позивачем у ході розгляду справи не доведено; оскільки в ході розгляду справи встановлено порушення приватним нотаріусом ОСОБА_1 пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід, на який, в свою чергу, нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7. Пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Приватний нотаріус ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 13.04.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказують на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: позивачем разом із позовною заявою (пункт 80 додатків) було подано до суду копію акту перевірки від 17.02.2016 № 306/26-55-12-01-2790509043, який хоч і залишає без змін висновки акту перевірки від 05.10.2015 № 1236/26-55-17-01-2790509043, проте ґрунтується на наданій позивачем інформації та документах щодо взаємовідносин з іншими контрагентами, проте суди зазначили про його відсутність у матеріалах справи; висновки контролюючого органу про відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат протилежні висновку, який було зроблено під час проведення експертного дослідження № 063/17 від 13.03.2017; під час перевірки приватний нотаріус ОСОБА_1 мала всі необхідні документи бухгалтерського обліку, проте який контролюючому органу виявилося недостатньо, а суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення Закону України "про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки всі дані про проведені операції позивачем було відображено у Книзі обліку доходів та витрат за 2012, 2013, 2014 роки, порушень ведення якої контролюючим органом встановлено не було. З огляду на викладене, просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.12.2021 прийняв касаційну скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_1 до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 14.12.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, Інспекція провела документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність, ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, результати якої оформлені актом від 05.10.2015 № 1236/26-55-17-01-2790509043, за висновками якого позивачем були порушені: вимоги пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено оподатковуваний (чистий) дохід на загальну суму 3236829,12 грн. (у тому числі: за 2012 рік - 927700,16 грн., за 2013 рік - 551561,96 грн., за 2014 рік - 1757567,00 грн.), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті, на загальну суму 552807,07 грн. (у тому числі: за 2012 рік - 155248,15 грн., за 2013 рік - 96236,13 грн., за 2014 рік - 301322,79 грн.); абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування на загальну суму 203732,68 грн. (у тому числі: за 2012 рік - 66862,76 грн., за 2013 рік - 70049,54 грн., за 2014 рік - 66820,38 грн.).
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що приватний нотаріус ОСОБА_1 неправомірно включила до складу витрат у 2012, 2013 та 2014 роках витрати, понесені по господарських операціях з контрагентами-постачальниками, зокрема, з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, оскільки документи, які підтверджують розрахунки приватного нотаріуса ОСОБА_1 із зазначеними підприємцями, відсутні, а у податкових розрахунках за формою № 1-ДФ самозайнятою особою ОСОБА_1 не відображено суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь вказаних контрагентів, що, в свою чергу, свідчить про нереальність взаєморозрахунків між позивачем та зазначеними підприємцями; вказані обставини щодо завищення позивачем витрат призвели до заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7%, за період, який перевірявся.
На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення.
На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла: податкове повідомлення-рішення № 0000651701 від 19.10.2015, яким збільшила самозайнятій особі ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на 552807,07 грн. - за основним платежем, 138201,77 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); рішення № 18/26-55-17-01 від 19.10.2015 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донарахувала ОСОБА_1 203732,68 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосувала штрафні санкції у розмірі 20375,38 грн.; вимогу № Ф-18-У від 19.10.2015 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у сумі 203732,68 грн.
Вказані податкове повідомлення-рішення, рішення та вимога про сплату боргу оскаржувались позивачем в адміністративному порядку.
Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 14.12.2015 № 3951/Б/26-15-10-08-16 "Про результати розгляду первинної скарги" було скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000651701 від 19.10.2015 в частині грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3910,80 грн. (у тому числі: 3128,64 - основний платіж, 782,16 грн. - штрафні санкції), а в іншій частині оспорюване податкове повідомлення-рішення, а також рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишила без змін.
Рішенням ДФС України від 20.01.2016 № 570/Б/99-99-10-01-07-25 "Про направлення скарги на новий розгляд" скаргу приватного нотаріуса ОСОБА_1 було направлено на новий розгляд, оскільки питання щодо правомірності та обґрунтованості винесених вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій ГУ ДФС у м. Києві під час розгляду первинної скарги досліджено не в повному обсязі.
Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 18.02.2016 № 1315/Б/26-15-10-08-16 "Про результати розгляду первинної скарги" рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про