УХВАЛА
14 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/531/21
Провадження № 11-14заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи № 9901/531/21 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернуласяКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому просила:
"- усунути бездіяльність та вжити дії щодо створення парламентської слідчої комісії з приводу підготовки захоплення іноземного цивільного судна військовими України за санкціонування 2018 року ОСОБА_2, як псевдо-гарантом додержання Конституції та міжнародного права на території України;
- винести окрему ухвалу, якою зобов`язати Службу безпеки України дати оцінку дій ОСОБА_3 2018 року".
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись з ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 грудня 2021 року, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою до Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме для наведення обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність ухвали про відмову у відкритті провадження, а також неправильне застосування судом норм права при вирішенні питання про відповідність позовної заяви вимогам процесуального закону та для подання клопотання про поновлення строку, яке б відповідало вимогам КАС України.
11 лютого 2022 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 "про відвід судді ВС із його колегами із-за узурпації влади у справі 9901/531/21". Необхідність відводу, скаржниця обґрунтувала тим, що судді Верховного Суду "мають великий досвід повного саботажу вимог "Конвенції про захист прав людини" та гучних рішень анульованих ЄСПЛ". На думку заявниці, участь цих суддів у розгляді справи суперечить вимогам КАС України та Бангалорським принципам поведінки судді від 19 травня 2006 року (схвалених Резолюцією ООН № 2006/23 від 27 липня 2006 року).
Окрім цього, у прохальній частині заяви ОСОБА_1 також просить: "Продовжити процесуальні строки на із-за карантину COVID-19".
Відповідно до частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини сьомої статті 40 КАС України питання про відвід судді Великої Палати не підлягає передачі на розгляд іншому судді та розглядається Великою Палатою.
Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Системне тлумачення статей 39 та 40 КАС України дозволяє дійти висновку, що відвід судді/суддів заявлений до відкриття провадження у справі підлягає розгляду.
Відтак, оскільки заява про відвід суддів Великої Палати Верховного Судуподана без порушення строку, встановленого частиною третьою статті 39 КАС України, то клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуального строку слід залишити без розгляду.
Перевіривши доводи, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід суддів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Проаналізувавши наведені у поданій заяві про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначена заява не містить посилання на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключають участь суддів у розгляді цієї справи відповідно до статті 36 КАС України.
У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі "Білуха проти України" ("Belukha v. Ukraine", заява № 33949/02) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) з посиланням на свою усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
У цій справі ОСОБА_1 не навела доводів на користь того, що судді Великої Палати Верховного Суду проявляють особисту упередженість під час розгляду справи № 9901/531/21 за її адміністративним позовом до Верховної Ради України про зобов`язання вчинити певні дії.
Стосовно об`єктивного критерію ЄСПЛ указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Посилання заявниці на упередженість суддів через розгляд зазначеною у заяві колегією суддів Верховного Суду справи № 800/296/17 не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на суб`єктивній оцінці заявниці діяльності Великої Палати Верховного Суду та не можуть свідчити про об`єктивно обґрунтоване побоювання щодо неупередженості суддів Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 9901/531/21.
Мотиви, наведені ОСОБА_1 у зазначеній заяві, не можуть слугувати підставою для відведення суддів, оскільки вони не є конкретизованими та ґрунтуються виключно на її припущеннях і оціночних судженнях. Тому підстав для висновку про наявність визначених статтею 36 КАС України та інших підстав для відводу суддів Великої Палати Верховного Суду немає.
Вирішуючи питання про відвід суддів, Велика Палата Верховного Суду також виходить з того, що в разі задоволення такого відводу розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 грудня 2021 року у справі № 9901/531/21 не відбудеться, оскільки формально не існуватиме складу суду, установленого для цього законом. У такій правовій ситуації скаржник буде позбавлений передбаченого статтею 6 Конвенції права на доступ до правосуддя.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Судувід участі у розгляді справи № 9901/531/21.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 241, 248 КАС України, Велика Палата Верховного Суду