П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого2022 року
м. Київ
справа № 585/510/20
провадження №51-5261км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого Антонюк Н. О.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Олеярника М. І.,
прокурора Нескородяного А. М.,
потерпілого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого Менька Д. Д. (у режимі відеоконференції),
захисника Петрищева О. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, на ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року та касаційну скаргу захисника Петрищева Олександра Олександровича на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 лютого 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Хмеліва Роменського району Сумської області, громадянина України, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 лютого 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цивільний позов потерпілого задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7970,99 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 80 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 6000 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року вирок місцевого суду було залишено без змін.
Судами встановлено, що 06 червня 2019 року приблизно о 14:00 ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_1, наніс йому декілька ударів кулаком в обличчя та потягнув на себе, від чого потерпілий впав на підлогу, а ОСОБА_2 продовжив наносити чисельні удари ногами в різні частини грудної клітки, тулуба та голови. Надалі ОСОБА_2 зупинився, а ОСОБА_1, намагаючись залишити приміщення літньої кухні, підповз до дверей та опинився на підлозі між стіною та дверима кухні і в цей момент ОСОБА_2 почав бити потерпілого дверима у різні частини тіла. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що апеляційний суд у постановленій ним ухвалі допустив суперечності, а саме: дійшов висновку про необхідність залишення вироку місцевого суду без зміни та одночасно висловив у мотивувальній частині ухвали припущення щодо часткової обґрунтованості вимог апеляційної скарги захисника, чим поставив під сумнів законність ухваленого місцевим судом вироку. Тому, на переконання прокурора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі захисник Петрищев О. О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на допущену судами попередніх інстанцій невідповідність висновків цих судів фактичним обставинам справи. Сторона захисту зазначає, що в основу вироку місцевого суду було покладено низку доказів, а саме: показання свідків, які об`єктивно не підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину; протокол слідчого експерименту від 11 лютого 2020 року за участю потерпілого, який є недопустимим доказом, оскільки цю слідчу дію проведено з порушенням права засудженого на захист; висновок судово-медичної експертизи від 04 жовтня 2019 року № 253 та висновок додаткової судово-медичної експертизи від 23 січня 2020 року № 20, які є суперечливими та однозначно не підтверджують факту спричинення ОСОБА_2 потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень. За вищенаведених обставин захисник вважає необґрунтованими висновки місцевого суду про наявність у діях засудженого складу кримінально-караного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, вважає, що такі дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК.
Також сторона захисту зазначає про неправильне застосування апеляційним судом положень ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки у поданій захисником апеляційній скарзі йшлося про невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, не надання цим судом належної оцінки наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, відсутність прямих доказів винуватості ОСОБА_2, суперечливість висновків судово-медичних експертиз, відсутність причинового зв`язку між діями засудженого та тяжкими наслідками для здоров`я потерпілого.
Тому захисник вказує на те, що апеляційний суд, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, не перевірив викладених у ній доводів про допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і не навів в ухвалі переконливих аргументів для прийняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на всі доводи, зазначені у скарзі, через що рішення цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні:
- прокурор, потерпілий та його представник заперечували проти задоволення касаційних скарг як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, просили рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни;
- захисник підтримав свою касаційну скаргу в повному обсязі і заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника - частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що посилається захисник у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
У цьому кримінальному провадженні захисник, не погоджуючись з вироком місцевого суду щодо ОСОБА_2, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив цей вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог захисник посилався на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог КПК, покладення в основу вироку низки доказів, а саме: показань свідків, які об`єктивно не підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину; протоколу слідчого експерименту від 11 лютого 2020 року за участю потерпілого, який є недопустимим доказом, оскільки цю слідчу дію проведено з порушенням права засудженого на захист; висновку судово-медичної експертизи від 04 жовтня 2019 року № 253 та висновку додаткової судово-медичної експертизи від 23 січня 2020 року № 20, які є суперечливими та однозначно не підтверджують факту спричинення ОСОБА_2 потерпілому саме тяжких тілесних ушкоджень. Також захисник стверджував про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків цього суду фактичним обставинам кримінального провадження та непідтвердження їх доказами.
Окремого клопотання про дослідження доказів захисник не подавав.
Суд апеляційної інстанції в ухвалі послався на те, що ані в апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні апеляційного суду стороною захисту не заявлено клопотання про дослідження доказів для надання їм іншої правової оцінки, ніж тієї, що була надана судом першої інстанції у своєму вироку, у зв`язку з чим колегія суддів позбавлена процесуальної можливості надати окремим доказам іншу оцінку, яка за певних умов могла б стати підставою для скасування обвинувального вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
У цьому кримінальному провадженні місцевий суд, ухвалюючи вирок, свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, обґрунтував показаннями потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; даними протоколу слідчого експерименту від 11 лютого 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_1 ; висновком судово-медичної експертизи від 04 жовтня 2019 року № 253, згідно з яким потерпілому спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження; висновком додаткової судово-медичної експертизи від 23 січня 2020 року № 20, згідно з яким ОСОБА_1 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження; а також іншими письмовими доказами, які детально відтворені у вироку суду.
Суд апеляційної інстанції, фактично визнавши слушними доводи сторони захисту щодо невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, ненадання судом належної оцінки двом висновкам судово-медичних експертиз (від 23 січня 2020 року № 20 та від 04 жовтня 2019 року № 253), згідно з якими потерпілому ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, а саме - середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, без вказівки який саме висновок береться цим судом до уваги при встановленні вини ОСОБА_2, а який ні, що має суттєве значення для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 121 КК, залишив апеляційну скаргу захисника без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
Як неодноразово наголошував касаційний суд, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з`ясуванню при ухваленні судового рішення.
Обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив відповісти на всі доводи апеляційної скарги і постановити законне та обґрунтоване рішення.
Сам апелянт визначає те коло питань, які є предметом перевірки апеляційного суду. Таким чином, процесуальні вимоги сторін відіграють роль орієнтиру, показуючи, з якими частинами судового рішення учасник судового провадження не погоджується, та зобов`язують апеляційну інстанцію надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги.
Зважаючи на приписи ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Апеляційний суд не виконав вимог процесуального закону, оскільки за наявності відповідних доводів сторони захисту, зокрема щодо ненадання належної оцінки доказам, а саме двом висновкам судово-медичних експертиз, якими встановлено різну тяжкість спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, належним чином їх не перевірив, а, отже, не надав відповіді на доводи апеляційної скарги у цій частині.
При цьому Суд вважає, що в даному конкретному випадку за наявності вищевказаних доводів у самій апеляційній скарзі щодо перевірки доказів апеляційний суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК, переглядаючи матеріали кримінального провадження у межах доводів апеляційної скарги сторони захисту, повинен був усунути допущені місцевим судом суперечності, підтвердити чи, навпаки, спростувати висновки суду першої інстанції, незважаючи на наявність чи відсутність відповідного клопотання сторони захисту про дослідження доказів.
Колегія суддів погоджується із аргументами касаційної скарги прокурора про те, що апеляційний суд допустив в ухвалі протиріччя та суперечності, які виразилися в одночасній згоді як із висновками місцевого суду, так із доводами апеляційної скарги сторони захисту, поставивши таким чином під сумнів законність ухваленого щодо ОСОБА_2 вироку. Таким чином доводи апеляційної скарги сторони захисту слід належно проаналізувати та зробити висновки як ці доводи впливають на кримінально-правову оцінку інкримінованого ОСОБА_2 діяння, встановити чи доведено його винуватість належними, допустимими та достатніми доказами.
Колегія суддів вважає, що за вищенаведених обставин суду апеляційної інстанції слід перевірити з використанням усіх процесуальних можливостей доводи апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону, усунути допущені місцевим судом недоліки та суперечності, вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників судового провадження і постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Таким чином, Суд констатує, що апеляційний суд не дотримався вимог статей 370, 419 КПК, оскільки поклав в основу своїх висновків припущення, належно не обґрунтував свого рішення, не навів належних аргументів на доводи апеляційної скарги сторони захисту.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення і тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду.
При новому апеляційному розгляді суду необхідно надати мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги у відповідності до положень ст. 419 КПК, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 433, 436-438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд