Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 2-7234/09
провадження № 61-6858 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, правонаступниками якого є: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
відповідач - Одеська міська рада;
особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги, -ОСОБА_5 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_5 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2009 року у складі судді Целуха А. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 19 березня 2021 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що у 2006 році ним було здійснено будівництво нежитлових будівель, загальною площею 321 кв. м. Після завершення будівництва нежитлових будівель вони були введені до експлуатації, зареєстровано право власності на зазначені будівлі. У зв`язку з відсутністю коштів він був вимушений припинити подальше будівництво житлового будинку.
На початку 2009 року, отримавши дозвіл всіх сусідів, за власний рахунок, власною працею із залученням спеціалістів та з дотриманням основних будівельних норм і правил, він на власній земельній ділянці збудував житловий будинок .
Ураховуючи викладене, позивач просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 237,1 кв. м, житловою площею - 78,4 кв. м, та підсобною площею - 153,4 кв. м, який складається з: літ. Д: хол, площею - 36,4 кв. м; кухня, площею - 30,6 кв. м; санвузол, площею - 6,7 кв. м; комора, площею - 2,5 кв. м; житлова кімната площею - 11,7 кв. м; котельна, площею - 7,6 кв. м; гараж, площею - 24,4 кв. м; хол, площею - 35,4 кв. м; житлова кімната, площею - 33,6 кв. м; санвузол, площею - 9,8 кв. м; житлова кімната, площею - 33,1 кв. м; літ. А - гаражно-господарський блок, літ. Б - сарай, літ. В - убиральня, літ. Г - навіс, №№ 1-2 - огорожа.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею - 237,1 кв. м, житловою площею - 78,4 кв. м, та підсобною площею - 153,4 кв. м, який складається з: літ. Д: хол, площею - 36,4 кв. м; кухня, площею - 30,6 кв. м; санвузол, площею - 6,7 кв. м; комора, площею - 2,5 кв. м; житлова кімната площею - 11,7 кв. м; котельна, площею - 7,6 кв. м; гараж, площею - 24,4 кв. м; хол, площею - 35,4 кв. м; житлова кімната, площею - 33,6 кв. м; санвузол, площею - 9,8 кв. м; житлова кімната, площею - 33,1 кв. м; літ. А - гаражно-господарський блок, літ. Б - сарай, літ. В - убиральня, літ. Г - навіс, №№ 1-2 - огорожа.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка належить позивачу на праві власності. Будівництво відбулося за згодою сусідів. Дії позивача щодо свого майна, яке змінило свою характеристику, є правомірними, не порушують прав інших осіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до участі у справі правонаступниками позивача - ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 березня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_6 - залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірний будинок побудований після розірвання шлюбу і не є спільним сумісним майном, що встановлено постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2018 року у справі № 521/21428/13-ц.
Таким чином, ОСОБА_5 як колишня дружина позивача не довела, що вона є особою, якій належить право вимоги за пред`явленим в суді позовом про визнання права власності на спірний житловий будинок, оскільки відсутні докази того, що вона також здійснювала спірне будівництво.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_2, ОСОБА_5 звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просили оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_2 зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, від 28 січня 2015 року у справі № 6-225цс14 та постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 12-135гс19, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_5 зазначала неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15 від 28 січня 2015 року у справі № 6-225цс14, постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 202/2158/16, від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Разом з цим, підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначала порушення судом норм процесуального права, а саме суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).
Також заявник вказувала на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 2-7234/09 із Малиновського районного суду м. Одеси.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази набуття у передбачений законом спосіб права власності на оспорювану нерухомість. Єдиним документом, що був наданий в суді першої інстанції, є технічний паспорт виготовлений станом на 08 вересня 2009 року, який не є правовстановлюючим документом, та не може бути належним доказом набуття права власності на оспорювані приміщення, а встановлені оскаржуваним заочним рішенням обставини вказують на те, що позивач збудував житловий будинок, тобто зазначене майно є новоствореним. Одеська міська рада не заперечувала проти оформлення новоствореної нерухомості за позивачем в законний спосіб, отже, вбачається відсутність підстави позову щодо предмету спору, однак апеляційним судом при перегляді заочного рішення суду не прийнято зазначену обставину до уваги.
Вказував, що оскаржуваним заочним рішенням суду, яке залишено без змін апеляційним судом, визнано право власності на житловий будинок площею 237,1 кв. м, та нежитлові приміщення, площею 321 кв. м. При цьому судовим рішенням від 04 лютого 2019 року у справі № 521/5237/15-ц нежитлові приміщення, площею 321 кв. м, визнанні самочинною забудовою, та у визнанні права власності щодо них відмовлено.
Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що позивачем у позовній заяві вказано, що будівництво житлового будинку було розпочато у 2006 році.
Отже, йдеться про реконструкцію нежитлового приміщення у житлове із зменшенням площі з 321 кв. м до 237,1 кв. м, а не про повністю новозбудовану споруду.
Оскаржуване заочне рішення суду не може вважатися законним і обґрунтованим, оскільки право власності визнано судом на будинок, який з`явився за наслідком реконструкції вже існуючого нежитлового приміщення загальною площею 321 кв. м.
Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги обставини, встановлені рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року у справі № 521/5237/15-ц, а саме, здійснення ОСОБА_1 будівництва на земельній ділянці самочинно без отримання відповідних дозволів та додержання передбачених законом процедур.
Суд апеляційної інстанції безпідставно, на її думку, визнав преюдиційними обставинами, встановлені судом касаційної інстанції в іншій справі про те, що збудовано будинок після розірвання шлюбу і він не є спільним майном подружжя, не звернувши уваги на те, що такого висновку касаційний суд прийшов саме на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2009 року, яке вона оскаржує.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги
У липні 2021 року ОСОБА_2, ОСОБА_5 подали відзиви на касаційні скарги, в яких зазначили, що визнають доводи касаційних скарг.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 березня 2003 року ОСОБА_1 придбав земельну ділянку, площею 0,2 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу. Цільове призначення використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 011310 видано ОСОБА_1 25 травня 2004 року.
Згідно з технічним паспортом збудований позивачем будинок, загальною площею 237,10 кв. м, житловою площею 78,40 кв. м, підсобною площею 153,40 кв. м, що в цілому складається з: літ. Д -1 - хол, площею 36,4 кв. м, 2 - кухня, площею 30,6 кв. м, 3 - санвузол, площею 6, 7 кв. м, 4 - кладовка, площею 2,5 кв. м, 5 - житлова, площею 11,7 кв. м, 6 - котельна, площею 7,6 кв. м, 7 - гараж, площею - 24,4 кв. м, 8 - хол, площею 35,4 кв. м, 9 - житлова, площею 33,6 кв. м, 10 - санвузол, площею 9,8 кв. м, 11 - житлова, площею - 33,1 кв. м, а також літ. А: гараж- господарський блок, літ. Б - сарай, літ. В - вбиральня, літ. Г - навіс № 1-№ 2 огорожа (а. с. 6-10, т. 1).
Будівництво було здійснено на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_1 на праві приватної власності. Мешканці сусідніх квартир проти зазначеного будівництва не заперечують (а. с. 13, т. 1).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 09 жовтня 2009 року № 62/09 зазначений житловий будинок обладнаний необхідними інженерними комунікаціями, а також обладнанням згідно з вимогами діючих норм та правил. Стан основних несучих та огороджуючих конструкцій не викликає небезпеки для перебування та життєдіяльності людей. Можлива збереження та подальша експлуатація житлового будинку літ. Д, надвірних будівель: літ. А: гараж-господарський блок, літ. Б - сарай, літ. В - вбиральня, літ. Г - навіс, №1, №2 - огорожі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 37, т. 1).
14 вересня 1979 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Київського району м. Одеси між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб.
20 грудня 2007 року рішенням Київського районного суду м. Одеси, що набрало законної сили 01 січня 2008 року, шлюб між ними було розірвано.
ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів спадкової справи, відкритої відносно майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 убачається, що постановою Верховного суду від 08 травня 2018 року у справі № 521/21428/13, ухваленою за результатами перегляду рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської Області від 25 травня 2016 року, касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2016 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про поділ майна подружжя, визнання права власності на земельну ділянку скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 .
Рішення апеляційного суду від 25 травня 2016 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування скасовано та залишити в цій частині в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно в порядку спадкування задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 237,1 кв. м, житловою площею 78,4 кв. м, та підсобною площею 153,4 кв. м, що в цілому складається з: літ. Д: 1 - хол, площею 36,4 кв. м, 2 - кухня, площею 30,6 кв. м, 3 - санвузол, площею 6,7 кв. м, 4 - кладовка, площею 2,5 кв. м, 5 - житлова 11,7 кв. м, 6 - котельна, площею - 7,6 кв. м, 7 - гараж, площею 24,4 кв. м, 8 - хол, площею 35,4 кв. м, 9 - житлова, площею 33,6 кв. м, 10 - санвузол, площею 9,8 кв. м, 11 - житлова, площею 33,1 кв. м, який належав на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину земельної ділянки, що належала на праві приватної власності ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,2 га, кадастровий номер 5110137300:34:016:0005.
Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину майна, що зазначено в опису, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (на технічному паспорті ділянка зазначена під літ. "А"), яке належало на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Вказаною постановою Верховного Суду встановлено, що у період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у шлюбі було укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок від 25 березня 2003 року, на яких збудовано будинок після розірвання шлюбу, і він не є спільним майном подружжя, оскільки право власності на будинок ОСОБА_1 набув у 2009 році (а.с. 197, т. 1).
13 серпня 2019 року ОСОБА_3 (дочка спадкодавця) отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_1, згідно з яким успадкувала 1/4 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
13 серпня 2019 року ОСОБА_4 (дружина спадкодавця) отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_1, згідно з яким успадкувала 1/4 частину житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .