Постанова
Іменем України
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 760/8114/18
провадження № 61-19533св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Андрієнко А. М., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позов мотивований тим, що 03 травня 2016 року, 06 липня 2016 року, 19 серпня 2016 року, 19 квітня 2016 року, 19 серпня 2016 року, 25 листопада 2016 року, 27 вересня 2016 року, 29 жовтня 2017 року, 14 серпня 2017 року та 10 грудня 2017 року між нею та ОСОБА_2 були укладені договори позики, відповідно до умов яких остання отримала у борг в сукупності 6 061 євро, 11 515 доларів США та зобов`язалась сплатити відсотки за користування позикою у строки встановлені кожною розпискою.
12 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з вимогою про повернення суми боргу в строк до 13 лютого 2018 року, однак відповідач свої зобов`язання не виконала і позику не повернула.
Станом на 26 лютого 2018 року заборгованість ОСОБА_2 за договорами позики з урахуванням процентів складає 10 151 євро та 19 658 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 867 488,74 грн.
Ураховуючи викладене, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь борг в розмірі 867 488,74 грн та судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 31 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 867 488,74 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 674,89 грн та 352,40 грн.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 01 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено існування між сторонами договірних правовідносин, що виникли на підставі розписок від 03 травня 2016 року, 6 липня 2016 року, 19 серпня 2016 року, 19 квітня 2016 року, 19 серпня 2016 року, 25 листопада 2016 року, 27 вересня 2016 року, 29 жовтня 2017 року, 14 серпня 2017 року, 10 грудня 2017 року і наявність у відповідача обов`язку повернути отримані у борг кошти з урахуванням процентів на вимогу позивача.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики в сумі 753 216,05 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 7 826,65 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щовимоги позивача про стягнення боргу за договорами позики підлягають задоволенню без врахування сум, зазначених у розписці від 10 грудня 2017 року. Оскільки, аналізуючи текст розписки від 10 грудня 2017 року, колегія суддів вважає, що вона не містить відомостей щодо отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у позику, тобто не підтверджує факт передачі коштів 10 грудня 2017 року або у будь-який інший день. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказана розписка містить лише зобов`язання ОСОБА_2 віддати позивачу грошові кошти в розмірі 1 795 доларів та 941 євро в строк до 1 січня 2018 року, а не повернути отриману у борг суму коштів, що свідчить про відсутність між сторонами правовідносин за договором позики на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Крім того, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором позики від 19 квітня 2016 року припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки зі спливом строку, на який була надана позика, припинилося право позивача нараховувати проценти за договором позики, то після 19 грудня 2017 року позивач не міг нараховувати такі проценти. Те саме стосується і договорів позики від 03 травня 2016 року, 06 липня 2016 року, 19 серпня 2016 року, 19 серпня 2016 року, 25 листопада 2016 року, 27 вересня 2016 року, 29 жовтня 2017 року, 14 серпня 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року в частині відмови у стягненні різниці між розміром заборгованості, стягнутої судом першої інстанції - 867 488,74 грн та розміром заборгованості, стягнутої судом апеляційної інстанції - 753 216,05 грн, тобто суми 114 272,69 грн та залишити в силі заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 липня 2018 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування позикою понад строків дії договорів позики до дня повернення позики включно, суд апеляційної інстанції помилково не врахував ту обставину, що між сторонами спору у відповідності до змісту розписок, за якими стягується заборгованість, встановлено домовленість щодо сплати процентів до дня повернення позики у відповідності до вимог пункту 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), тому в даному випадку підлягають застосуванню висновки щодо можливості стягнення процентів з відповідача на користь позивача до дня повернення позики, як це передбачено пунктом 50 вказаної постанови.
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 114 272,69 грн. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові витрати покласти на позивача.
Відзив мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, зводиться до загального опису обставин справи, як їх сприймає позивач, викладення процесуальної хронології проходження справи в судових інстанціях та власного тлумачення позивачем постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), на яку послався суд апеляційної інстанції при винесенні своєї постанови.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У грудні 2021 року матеріали цивільної справи № 760/8114/18 надійшли до Верховного Суду та 16 грудня 2021 року передані судді-доповідачу.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 19 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого остання позичила у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 000 євро на строк до 20 грудня 2016 року зі сплатою 5 % щомісячно. Строк повернення позики в подальшому продовжений до 31 травня 2017 року. 18 травня 2017 року строк повернення позики продовжений до 19 грудня 2017 року зі сплатою 7 % щомісячно. Факт передачі грошових коштів підтверджується наданою позивачем розпискою про отримання грошових коштів.
03 травня 2016 року між сторонами укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 позичила у позивача грошові кошти в розмірі 1 000 євро на строк до 20 грудня 2016 року зі сплатою 5 % щомісячно. Строк повернення позики в подальшому продовжений до 31 травня 2017 року. 18 травня 2017 року строк повернення позики продовжений до 3 грудня 2017 року зі сплатою 7 % щомісячно. Факт передачі грошових коштів підтверджується наданою позивачем розпискою про отримання грошових коштів.
06 липня 2016 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 позику в розмірі 2 000 доларів та зобов`язалась її повернути в строк до 20 лютого 2017 року зі сплатою 5 % щомісячно. 21 лютого 2017 року строк повернення позики продовжений до 06 грудня 2017 року зі сплатою 7 % щомісячно. Факт передачі грошових коштів підтверджується наданою позивачем розпискою про отримання грошових коштів.
19 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого відповідач позичила грошові кошти в розмірі 1 000 доларів на строк до 01 березня 2017 року зі сплатою 5 % щомісячно. 1 березня 2017 року строк повернення позики продовжений до 01 грудня 2017 року зі сплатою 7 % щомісячно. Факт передачі грошових коштів підтверджується наданою позивачем розпискою про отримання грошових коштів.
19 серпня 2016 року між сторонами укладений ще один договір позики, відповідно до якого відповідач отримала в борг грошові кошти в розмірі 1 000 євро на строк до 01 травня 2017 року зі сплатою 5 % щомісячно. 18 травня 2017 року строк повернення позики продовжений до 19 грудня 2017 року зі сплатою 7 % щомісячно. Факт передачі грошових коштів підтверджується наданою позивачем розпискою про отримання грошових коштів.
27 вересня 2016 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 позику в розмірі 2 000 доларів та зобов`язалась її повернути в строк до 27 вересня 2017 року зі сплатою 7 % щомісячно. Факт передачі грошових коштів підтверджується наданою позивачем розпискою про отримання грошових коштів.
25 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір позики, за умовами якого відповідач позичила грошові кошти в розмірі 1 500 доларів та 500 євро на строк до 25 грудня 2017 року зі сплатою 7 % щомісячно. Факт передачі грошових коштів підтверджується наданою позивачем розпискою про отримання грошових коштів.
14 серпня 2017 року ОСОБА_2 склала розписку про отримання від ОСОБА_1 у позику грошові кошти в розмірі 1 385 доларів та 652 євро, які зобов`язалась повернути до 14 грудня 2017 року зі сплатою 10 % щомісячно. Факт передачі грошових коштів підтверджується наданою позивачем розпискою про отримання грошових коштів.
29 жовтня 2017 року ОСОБА_2 склала розписку про отримання від ОСОБА_1 в кредит готівкові кошти в розмірі 1 835 доларів та 968 євро, які зобов`язалась повернути до 31 грудня 2017 року зі сплатою 10 % щомісячно. Факт передачі грошових коштів підтверджується наданою позивачем розпискою про отримання грошових коштів.
10 грудня 2017 року ОСОБА_2 склала розписку, згідно якої зобов`язалась повернути ОСОБА_1 готівкові кошти в розмірі 1 795 доларів та 941 євро в строк до 01 січня 2018 року.
ОСОБА_2 зобов`язання за вищенаведеними договорами позики не виконала, борг не повернула.