1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 219/8460/20

провадження № 61-17142св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтобудівельна компанія",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2021 року у складі судді Шевченко Л. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Мірути О. А., Кішкіної І. В., Хейло Я. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю "Шахтобудівельна компанія" (далі - ТОВ "Шахтобудівельна компанія") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зміну підстав і дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 03 липня 2019 року до 27 грудня 2019 року він працював у ТОВ "Шахтобудівельна компанія" на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання 5 розряду. 27 грудня

2019 року він подав заяву на ім`я генерального директора ТОВ "Шахтобудівельна компанія" про звільнення за згодою сторін. Оскільки вказану заяву йому не було повернено та письмово не повідомлено про відмову у звільненні за згодою сторін, то він вважав себе звільненим з 27 грудня 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

У період з 27 грудня 2019 року до 15 липня 2020 року позивач у зв`язку із сімейними обставинами був вимушений перебувати за кордоном та доглядати за хворим родичем.

13 серпня 2020 року він дізнався, що його звільнено з роботи 27 грудня 2019 року у зв`язку з прогулом без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті

40 КЗпП України.

Позивач зазначав, що його було звільнено з порушенням трудового законодавства, оскільки відповідач не виконав вимог статті 43, 47, 149 КЗпП України та звільнив його на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України без пропозиції надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці, отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої він був на момент звільнення, та видачі належно оформленої трудової книжки у день звільнення.

На думку позивача, ТОВ "Шахтобудівельна компанія" позбавило його гарантованого Конституцією України права на працю, оскільки не видало йому

у день звільнення трудову книжку. Незаконні дії ТОВ "Шахтобудівельна компанія" щодо його звільнення за прогул, якого він не вчиняв, призвели до моральних переживань, втрати душевного спокою. Тому позивач вважав, що роботодавець повинен відшкодувати йому моральну шкоду відповідно до статті 237-1 КЗпП України.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив:

визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ "Шахтобудівельна компанія" від 27 грудня 2019 року про його звільнення у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України;

вважати його звільненим на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю, та днем звільнення вважати день видачі трудової книжки - 13 серпня 2020 року;

зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до його трудової книжки відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58;

стягнути з ТОВ "Шахтобудівельна компанія" середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 грудня 2019 року до дати видачі трудової книжки - 13 серпня 2020 року;

стягнути з ТОВ "Шахтобудівельна компанія" на його користь 10 000,00 грн як компенсацію моральної шкоди, заподіяної порушенням його трудових прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач був відсутній на роботі з 24 жовтня 2019 року без поважних причин, а тому його вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу ТОВ "Шахтобудівельна компанія" про звільнення у зв`язку з прогулом без поважних причин не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Суд першої інстанції також вказав, що ОСОБА_1 дізнався про факт свого звільнення 27 грудня 2019 року, коли йому було запропоновано отримати наказ про звільнення та трудову книжку, проте позов до суду подав лише 08 вересня 2020 року. Водночас, звернувшись до відповідача 15 липня 2020 року, позивач вже знав про своє порушене право, оскільки у відповідній заяві просив видати наказ по підприємству і внести запис до його трудової книжки про нову дату звільнення, якою вважати дату отримання цієї заяви, а раніше внесений запис про день його звільнення визнати недійсним. Тобто щонайменше 15 липня 2020 року, позивач знав про дату його звільнення з підприємства, а згідно з комісійним актом ТОВ "Шахтобудівельна компанія" позивач дізнався про дату звільнення ще

27 грудня 2019 року. Клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивач не заявив, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, не надав. Таким чином, суд першої інстанції вказав, що оскільки визначений статтею

233 КЗпП України строк застосовується судом незалежно від наявності заяви відповідача про його застосування, то пропущення такого строку є самостійною підставою для відмови у позові.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від основних вимог про звільнення, в задоволенні яких позивачу відмовлено, тому підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн також немає.

Суд окремо зазначив, що ТОВ "Шахтобудівельна компанія" отримало копію ухвали про відкриття провадження, копію позову з додатками 16 лютого

2020 року, оскільки у суді були відсутні знаки поштового зв`язку, а 03 березня 2020 року представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву,

у зв`язку з чим підстав для повернення відповідачу без розгляду відзиву на позовну заяву не було.

Додатковим рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір

у розмірі 840,80 грн.

Суд першої інстанції вказав, що під час ухвалення рішення від 18 травня 2021 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат. Тому необхідно ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь держави судовий збір.

Постановою Донецького апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня

2021 року змінено, виключено із мотивувальної частини судового рішення висновки суду першої інстанції про застосування позовної давності. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2 522,40 грн за подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам та зробив обґрунтований висновок про відсутність ОСОБА_1 на роботі з 24 жовтня 2019 року без поважних причин, оскільки доказів поважності причин, з яких він допустив прогули протягом тривалого часу, позивач суду не надав, як і доказів того, що

він повідомляв відповідача про причину його відсутності на робочому місці

з 24 жовтня 2019 року до 28 листопада 2019 року. Крім того, звільнення позивача на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України було проведено за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації із дотриманням строку для притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності.

Доводи позивача щодо поважності його відсутності через необхідність догляду за хворим родичем не знайшли свого підтвердження, жодних доказів поважності причин відсутності на роботі позивач суду не надав. Більше того, за інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 01 квітня 2021 року № 91-11817/0/15-21 відомості про перетинання державного кордону України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не виявлено (у тому числі у період з 27 грудня 2019 року до 15 липня 2020 року).

Також у судовому засіданні не підтверджено, що 23 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 подавав заяву про звільнення за власним бажанням.

Аргументи позивача про те, що за період прогулу йому нараховувалась заробітна плата, спростовуються бухгалтерською довідкою відповідача та витягом

з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_2 за звітний 2019 рік.

Стосовно доводів апеляційної скарги про недоведеність факту ознайомлення позивача з посадовими обов`язками та графіком роботи апеляційний суд зазначив, що у позовній заяві, яка подана ОСОБА_1 до суду, відсутні доводи про недоведеність факту ознайомлення його з посадовими обов`язками та графіком роботи, а тому ці обставини не були предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції і не можуть бути розглянуті апеляційним судом.

Оскільки позивач не довів порушення його права, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні його позовних вимог про визнання незаконним наказу про звільнення, а тому похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

Водночас апеляційний суд, погоджуючись з висновком по суті позовних вимог, вважав, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позову одночасно виходячи із двох підстав: відсутності порушення права позивача та спливу строку звернення позивача з позовом до суду. На переконання апеляційного суду, відмова в задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку звернення до суду з одночасним встановленням відсутності порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позивач жодного разу не отримував від суду ані судових повісток, ані процесуальних документів (ухвал суду про перенесення розгляду справи), ані судових рішень, якими було закінчено розгляд справи по суті. Про існування процесуальних документів (ухвал чи рішення суду) ОСОБА_1 дізнавався

з даних Державного реєстру судових рішень та інтернет-порталу "Судова влада";

дізнавшись із інтернет-порталу "Судова влада" напередодні судового засідання в суді апеляційної інстанції 21 вересня 2021 року, що розгляд цієї справи призначено на 22 вересня 2021 року о 11 год 00 хв, позивач у цей же день направив на електронну адресу апеляційного суду заяву про перенесення розгляду справи з 22 вересня 2021 року на іншу дату, але не пізніше ніж до 28 вересня 2021 року (тобто на 6 днів), однак справа була розглянута у його відсутності, чим, як вважає позивач, він був позбавлений можливості довести суду ті обставини, на які посилався в апеляційній скарзі;

суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, всупереч нормам процесуального права прийняв відзив ТОВ "Шахтобудівельна компанія" та долучені до нього докази, які подані з пропуском визначеного законодавством процесуального строку;

суд апеляційної інстанції також не звернув уваги на порушення судом першої інстанції частини сьомої статті 279 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції ухвалою від 22 березня 2021 року задовольнив клопотання представника відповідача про витребування доказів з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України після закінчення строку для подання такого клопотання;

суди посилались на показання свідка, хоча, як вважає позивач, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються;

справа була помилково призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки аналіз матеріалів справи свідчить, що вона фактично розглядалася за правилами загального позовного провадження. Ці обставини відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень попередніх інстанцій;

суд апеляційної інстанції помилково відхилив доводи апеляційної скарги про те, що роботодавець не визначив робоче місце позивача та не довів факт ознайомлення ОСОБА_1 з правилами внутрішнього трудового розпорядку, посилаючись на те, що ці обставини не були предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції, а тому не можуть бути розглянуті судом апеляційний інстанції, оскільки. у відповіді на відзив та письмовому поясненні, які містяться в матеріалах справи, позивач зазначав ці аргументи.

У листопаді 2021 року від ТОВ "Шахтобудівельна компанія" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому товариство просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судами попередніх інстанцій пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України (неотримання від суду першої інстанції та апеляційного суду судових повісток) є безпідставними, оскільки він був поінформований про судові засідання;

позивач недобросовісно користується своїми процесуальними правами та не демонстрував готовність взяти участь у розгляді справи. За час розгляду справи у суді першої інстанції позивач жодного разу не з`явився у судове засідання;

відповідач отримав копію позовної заяви з додатками та ухвалу про відкриття провадження у справі від 10 листопада 2020 року 16 лютого 2021 року, після чого у встановлений судом строк подав до суду відзив на позовну заяву.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

В ухвалі Верховного Суду від 04 листопада 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі

№ 520/7712/16-ц, від 27 квітня 2021 року у справі № 619/2314/13, від 14 квітня 2021 року у справі № 361/3865/19, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 580/6090/20, від 30 вересня 2021 року

у справі № 640/6470/19, а також судове рішення ухвалено з порушенням пункту

5 частини першої, пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

03 липня 2019 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду електрослюсаря (слюсар) чергового та з ремонту обладнання 5 розряду до ТОВ "Шахтобудівельна компанія".

Згідно з актом ТОВ "Шахтобудівельна компанія" від 19 листопада 2019 року комісія у складі: головного інженера ВСП "ШБМУ" Романова В. В., заступника начальника монтажної дільниці Козачищенка П. В., голови ППО ТОВ "Шахтобудівельна компанія" Сірина О. Ю. здійснила виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 з метою отримання інформації стосовно його відсутності на робочому місці. За місцем фактичного проживання ОСОБА_1 не було, його сусід по кімнаті ОСОБА_3, який працює з ОСОБА_1 на дільниці електрослюсарем, повідомив, що ОСОБА_1 поїхав до міста Часів Яр. ОСОБА_1 було здійснено телефонний дзвінок, під час якого йому було повідомлено про необхідність надати роботодавцю письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі. ОСОБА_1 повідомив, що він не має наміру працювати у ТОВ "Шахтобудівельна компанія" та у місті Часів Яр не проживає.

Відповідно до доповідної записки від 28 листопада 2019 року начальника ВСП "ШБМУ" ТОВ "Шахтобудівельна компанія" Борисова В. В. та начальника монтажної дільниці Пономаренко А. С. на ім`я генерального директора

ТОВ "Шахтобудівельна компанія" електрослюсар черговий та з ремонту обладнання монтажної дільниці ВСП "ШБМУ" ОСОБА_1 з 24 жовтня

2019 року по теперішній час відсутній на роботі. Керівництво управління про причини своєї відсутності не повідомив. На телефонні дзвінки не відповідає.

Відповідно до подання про звільнення від 02 грудня 2019 року № 02-15/4428

ТОВ "Шахтобудівельна компанія" звернулось до профспілкового комітету товариства щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 - електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування монтажної дільниці ВСП "ШБМУ" на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, оскільки ОСОБА_1 з 24 жовтня 2019 року та на час звернення з поданням (28 листопада 2019 року) відсутній на робочому місці. Про причини відсутності керівництво дільниці не повідомив, документи, які підтверджують його відсутність з поважних причин, не надав. На телефонні дзвінки не відповідає.

Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету ППО ТОВ "Шахтобудівельна компанія" від 23 грудня 2019 року № 23-12/19 комітет розглянув подання генерального директора ТОВ "Шахтобудівельна компанія" Лозовського С. П. про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, за результатами якого профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_1 . Голосували: за - 9, проти - 0, утримались - 0.

Відповідно до наказу ТОВ "Шахтобудівельна компанія" від 26 грудня 2019 року

№ 2146-к ОСОБА_1, електрослюсаря (слюсаря) чергового та з ремонту устаткування 5 розряду монтажної дільниці ВСП "Шахтоспецмонтажне управління" звільнено у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України з 27 грудня 2019 року, з виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку у кількості 7 календарних днів за період роботи з 03 липня 2019 року до 27 грудня 2019 року, і додаткову відпустку за шкідливі та важкі умови праці в кількості 1 календарний день.

Згідно з актом про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки від 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 цього ж дня

у присутності начальника відділу кадрів Моісеєнко І. А., головного фахівця відділу кадрів Пилипенко Н. Л. та фахівця відділу кадрів Бобилєва Н. М. відмовився від ознайомлення з наказом про звільнення від 26 грудня 2019 року № 2146-к,

а також від отримання зазначеного наказу та трудової книжки, мотивуючи це тим, що "трудова книжка з незначним трудовим стажем (з 03 липня 2019 року до

ІНФОРМАЦІЯ_2 ), яка зіпсована звільненням за прогули, йому не потрібна,

а в нього є ще одна трудова книжка".

У листі ОСОБА_1 від 15 липня 2020 року, який адресований ТОВ "Шахтобудівельна компанія", зазначено, що з 03 червня 2019 року до листопада

2019 року він працював у відповідача на посаді чергового електрослюсаря

та з ремонту обладнання та 23 листопада 2019 року подав письмову заяву про звільнення за власним бажанням. За вимогою ТОВ "Шахтобудівельна компанія" позивач відпрацював 14 днів та був звільнений. Просив видати наказ по підприємству і внести запис до його трудової книжки про нову дату звільнення, якою вважати дату отримання цієї заяви. Раніше внесений запис про день його звільнення визнати недійсним. Також просив надіслати поштою його трудову книжку та видати довідку про нараховану заробітну плату за весь час роботи на підприємстві.

У листі ТОВ "Шахтобудівельна компанія" від 27 липня 2020 року № 09-12/1817, який адресований ОСОБА_1, зазначено, що 03 липня 2019 року при прийомі на роботу за бажанням позивача було заведено нову трудову книжку. Надалі позивач не з`являвся на роботу, тобто здійснював прогули без поважних причин. Будь-яких пояснень щодо відсутності на роботі з 24 жовтня 2019 року він не надав, тому його звільнено за прогули без поважних причин. Цим же листом ОСОБА_1 надіслано трудову книжку та довідку про нараховану заробітну плату.


................
Перейти до повного тексту