Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 161/5648/20
провадження № 61-14542св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач -ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від
03 червня 2020 року у складі судді Пахолюк А. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 32 106,77 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 квітня 2019 року відповідач підписав заяву про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням платіжного засобу (платіжної картки) (далі - договір КБОФО). Підписанням вказаної заяви клієнт беззастережно приєднався до договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви розміщена на інтернет-сторінці Банку www/ochadbank.ua, та уклав з банком договір, складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку (пункт 3.1. заяви).
Пунктом 3.2. заяви визначено, що відповідно до умов договору Банк відкриває на ім`я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися
з використанням електронного платіжного засобу за дебетовою-кредитною схемою. За змістом блоку 4 заяви, ОСОБА_1 підтверджує своє письмове клопотання на отримання кредиту й усвідомлення того, що укладає кредитний договір.
На підставі підписаної заяви Банк надав відповідачу кредит шляхом встановлення кредитної лінії у розмірі 30 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 38 % річних на строк дії платіжної картки. Проценти нараховуються на фактично отриману суму кредиту.
Згода відповідача на одержання кредиту підтверджується банківською випискою по рахунку, якою підтверджуються усі виконані відповідачем операції.
Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконував, у зв`язку з чим станом на 25 березня 2020 року утворилась заборгованість у сумі 32 106 грн 77 коп.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 червня
2020 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди виходили із недоведеності Банком суми наданого кредиту, встановленого ліміту, факту видачі кредитної картки, строку дії договору та неможливості встановити суму боргу.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір тіла кредиту
і порядок нарахування процентів та пені, посилався на заяву приєднання та договір КБОФО та вказав, що підписанням заяви відповідач беззастережно приєднався до договору. Проте долучений позивачем до позовної заяви договір прямо не передбачений у заяві про приєднання, яка безпосередньо підписана позичальником. Вказана заява містить у собі лише особисті дані відповідача, являє собою анкету. Будь-яких даних про суму кредиту, кредитний ліміт, відсоткову ставку за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, дату видачі платіжної картки та строку дії, заява про приєднання не містить. У заяві відсутні відомості про предмет кредитного договору. Також у заяві відсутні відомості про те, що кредитна картка відповідачу була видана, оскільки у пункті 3.4.2 заяви про приєднання йдеться лише про оформлення платіжної картки, а не про її видачу.
Приєднана позивачем до позовної заяви виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 не є беззаперечним доказом користування кредитним коштами саме відповідачем, оскільки доказів про укладення з ОСОБА_1 кредитного договору банком не подано.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2020 року АТ "Ощадбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами не прийнято до уваги доданий до позову витяг з договору КБОФО, затвердженого постановою правління
АТ "Ощадбанк" від 05 серпня 2015 року № 694 зі змінами станом на 01 квітня 2019 року, саме той, який діяв на дату підписання заяви відповідачем - 16 квітня 2019 року.
Саме по собі посилання на не ознайомлення відповідача з договором КБОФОне може бути підставою для визнання неукладеним кредитного договору. Відсутність підпису боржника не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, шо його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Тому, підписавши заяву про приєднання
ОСОБА_1 погодився на запропоновані банком умови надання кредиту, який був встановлений в розмірі 30 000,00 грн (пункт 1.6.4 договору). Будь-яких заяв про відмову від кредитного ліміту чи небажання ним користуватись від відповідача ОСОБА_1 до Банку не надходило.
Суди не прийняли до уваги, що ОСОБА_1 користувався кредитним лімітом, здійснював погашення заборгованості та сплачував проценти, що підтверджується випискою, яка є в матеріалах справи.
За умовами пункту 1.6.6. договору КБОФО згода відповідача на отримання кредиту та користування кредитними коштами підтверджується банківською випискою по рахунку, яка є належним та допустимим доказом у справі та яка підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписка по картковому рахунку є належним доказом щодо заборгованості відповідача по тілу кредиту. Такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі
№ 200/5647/18.
За таких обставин, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не дослідив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, не спростував належним чином викладені банком доводи по суті заявлених у цій справі вимог та мотивовано не відхилив доводи апеляційної скарги.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
УхвалоюВерховного Суду від 05 листопада 2020 року поновлено АТ "Ощадбанк" строк на касаційне оскарження судових рішень; відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права тазастосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 16 вересня
2020 року у справі № 200/5647/18).
Крім того, в ухвалі вказано, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.