ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 808/519/17
адміністративне провадження № К/9901/50614/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Татаринова Д.В. від 13 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кругового О.О., суддів Прокопчук Т.С., Шлай А.В. від 16 квітня 2018 року у справі за позовом Підприємства "ЗАПЕКС", заснованого на власності Виробничо-комерційної ЛТД компанії "ФАФ МЕТАЛ" до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Підприємства "ЗАПЕКС", заснованого на власності Виробничо-комерційної ЛТД компанії "ФАФ МЕТАЛ" (далі - позивач, Підприємство) до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2016 року №0061311201 про зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 213749 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 21374,90 грн.
Суди встановили, що 05 жовтня 2016 року відповідачем у приміщенні контролюючого органу проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ за липень 2010 року, лютий та червень 2015 року, за результатами якої складено акт №707/12-01/23880446, у якому зафіксовано порушення Підприємством вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5 розділу V наказу від 23 вересня 2014 року №966 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (далі - Наказ №966), в результаті чого завищено суму від`ємного значення з ПДВ.
На підставі акту камеральної перевірки відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, незгода з яким й стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення.
По суті, за висновком судів, податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню, адже винесено відповідачем за наслідками камеральної перевірки, проведеної поза межами строків, установлених пунктом 200.10 статті 200 ПК України, тобто протиправно.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, адже останніми не було надано правової оцінки тому, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ за липень 2010 року, лютий та червень 2015 року встановлено завищення позивачем суми від`ємного значення з ПДВ, чим порушено вимоги пункту 200.4 статті 200 ПК України, пункту 5 розділу V Наказу №966. Інших доводів, зокрема, стосовно мотивів, які покладені в основу рішень судів першої та апеляційної інстанцій, касаційна скарга не містить.
Позивач правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується із статтею 242 цього Кодексу в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
На час подання позивачем податкової звітності за липень 2010 року діяли положення Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", у відповідності до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 якого податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у податковій декларації з ПДВ даних протягом 30 днів, наступних за днем отримання такої звітності. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Схожі за змістом положення містяться і в пункті 200.10 статті 200 ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, згідно приписів якого (у редакції станом на момент проведення перевірки) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою контролюючим органом з дня, наступного за днем закінчення терміну проведення камеральної перевірки, у разі якщо камеральна перевірка проведена не була або за результатами проведення перевірки податкове повідомлення-рішення не було надіслано платнику податку у строк, визначений цим Кодексом.
Згідно пункту 200.11 статті 200 ПК України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.
Строки подання податкових декларацій встановлені пунктом 49.18 статті 49 ПК України, підпунктом 49.18.1 якого зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Звітним періодом для платника ПДВ є один календарний місяць, що встановлено пунктом 202.1 статті 202 ПК України.
За змістом пункту 86.2 статті 86 ПК України (у редакції станом на момент проведення перевірки) за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Отже камеральна перевірка податкової декларації з ПДВ може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання такої звітності (що настають за останнім днем граничного строку її подання). Нескладення контролюючим органом акта за спливом цього строку свідчить про відсутність порушення.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що камеральна перевірка податкових декларацій з ПДВ за липень 2010 року, лютий та червень 2015 року проведена лише 05 жовтня 2016 року, тобто поза межами тридцятиденного строку, установленого пунктом 200.10 статті 200 ПК України.
Зваживши на такі обставини, суди попередніх інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку, що протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок, застосування штрафу.
Наведені ж у касаційній скарзі доводи Інспекції не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій, який, у свою чергу, не викликає розумних сумнівів, а також не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права чи порушення процесуальних норм. Слід зазначити, що у касаційній скарзі не наведено жодних мотивів стосовно правильності наданої судами оцінки дотримання контролюючим органом положень законодавства при проведенні камеральної перевірки позивача, а також правовим наслідкам, у разі порушення таких.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, а також приписи статі 341 КАС України, підстави для задоволення касаційної скарги Інспекції та скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд