ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа №0870/9571/12
адміністративне провадження № К/9901/14659/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року (суддя Максименко Л.Я.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року (головуючий суддя Круговий О.О., судді: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" до провідного інспектора Запорізької митниці Ковчіка Юрія Миколайовича, третя особа - Запорізька митниця ДФС про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до провідного інспектора Запорізької митниці Ковчік Юрія Миколайовича (далі - відповідач) за участю третьої особи - Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання встановлених статтею 59 Митного кодексу України (далі - МК України) обмежень, а саме: прийняття за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів вартості операції з товарами, які не є ідентичними за наступними ознаками: якість та репутація на ринку, виробник; прийняття за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів ввезених в іншій кількості товарів (різниця складає 100 відсотків) і на інших комерційних рівнях без коригування зазначених розбіжностей; за наявності більш як однієї вартості договорів ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано найбільшу вартість; зобов`язати відповідача змінити винесене ним рішення №112050000/2012/000571/2, використавши для визначення митної вартості оцінюваних товарів найменшу з усіх ідентичних товарів вартість.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало що при митному оформленні ввезеного ним в Україну товару (метабісульфіту), відповідачем скориговано його митну вартість за методом ціни договору щодо ідентичних товарів, проте у відповідному рішенні не вказано підстави коригування та не доведено використання найменшої із вартостей ідентичних товарів, відтак дії відповідача щодо такого коригування є протиправними.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
При цьому, суд послався на те, що попри помилкове посилання в рішенні митниці на використання при коригуванні митної вартості методу ціни договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України), фактично застосовано резервний метод, а тому оскільки вимоги позову ґрунтуються на твердженні про порушення правил застосування статті 59 МК України, яка насправді не застосовувалась, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено частково: визнано протиправними дії Запорізької митниці щодо винесення рішення про коригування митної вартості №112050000/2012/00571/2 від 30 серпня 2012 року, а саме рішення - скасовано.
Апеляційний суд зазначив, що при винесенні рішення митним органом не доведено необґрунтованості контрактної ціни товару та не вказано відповідної цінової інформації, яка використана при коригуванні.
Постановою Верховного Суду від 31 січня 2019 року касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС задоволено частково; постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що питання, порушені у позові, відносяться до виключної компетенції митного органу, від імені якого діє відповідна посадова особа, однак Запорізька митниця ДФС не є відповідачем у справі; апеляційний же суд, частково задовольнивши позов, залишив цю обставину поза увагою та ототожнив дії відповідача по справі - провідного інспектора Запорізької митниці Ковчіка Юрія Миколайовича з діями та рішеннями митного органу; при цьому, суд апеляційної інстанції був зобов`язаний розглянути справу в контексті заявлених вимог до посадової особи митного органу, а не виходити за межі позовних вимог, вирішивши питання щодо законності рішення про коригування митної вартості, яке не було предметом спору.
За результатами нового апеляційного розгляду Третій апеляційний адміністративний суд, врахувавши вказівки суду касаційної інстанції, 10 квітня 2019 року ухвалив постанову, якою рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
При цьому, під час апеляційного розгляду Третій апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про залучення Запорізької митниці ДФС як співвідповідача у даній справі, мотивуючи це тим, що відповідно до частини 3 статті 48 КАС України саме суд першої інстанції має право за клопотанням позивача залучити до участі у ній співвідповідача, втім лише до ухвалення рішення у справі; відтак процесуальним законом не передбачено права на залучення співвідповідача у справі судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного розгляду справи.
Не погоджуючись із прийнятими судами рішеннями, Товариство звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж доводи та мотиви, що вже наводились ним в позовній заяві, просило за наслідками касаційного перегляду справи прийняти рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
Третя особа в письмових поясненнях проти доводів та вимог касаційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції, яке вона вважає обґрунтованим і законним, - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд вказує на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що 27 червня 2012 року між Tangshan Huizhong Chemical Industry Co., Ltd (як продавцем) та Товариством (як покупцем) укладено контракт №12087/ІМ, відповідно до умов якого продавець зобов`язався продати, а покупець - придбати на умовах даного контракту товари (продукцію) згідно специфікацій та умов, зазначених у відповідних додатках до вказаного контракту.
В додатку №1 від 27 червня 2012 року до контракту №12087/ІМ від 27 червня 2012 року сторони дійшли згоди щодо поставки метабісульфіту натрію в кількості 25 000 кг за ціною 0,328 доларів США за кг.
На виконання умов контракту продавець поставив на умовах FOB товар, який заявлений позивачем до митного оформлення за декларацією №112050000/2012/019045 від 27 серпня 2012 року.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем до Запорізької митниці подані наступні документи: контракт №12087/ІМ від 27 червня 2012 року, додаток №1 від 27 червня 2012 року, комерційний інвойс від 03 липня 2012 року, сертифікат походження G121302003960001, сертифікат аналізу від 02 липня 2012 року, фінансову довідку №1002/27-12 від 20 серпня 2012 року, коносамент ТSN089611, комерційну пропозицію від 26 червня 2012 року, прайс виробника від 25 червня 2012 року, екологічну декларацію №56962 від 21 серпня 2012 року, замовлення №1206161 від 26 червня 2012 року, опис від виробника вх. №1001/27-12 від 20 серпня 2012 року, платіжне доручення в іноземній валюті №03 від 02 липня 2012 року.
Із пояснень відповідача та третьої особи суми встановлено, що при перевірці поданих для митного оформлення документів митницею встановлено розбіжності в документах, а саме у пункті 6 договору вказано, що товар повинен бути промаркований, але в супровідних документах вказано, що товар не маркований; крім того, проаналізувавши рівень митної вартості на товари, митне оформлення яких вже здійснювалось, виявлено, що митна вартість ввезеного товару значно відрізнялась від рівня митної вартості товарів, імпортованих на митну територію України раніше.
27 серпня 2012 року Запорізькою митницею Міндоходів винесено повідомлення №7991 (з яким декларант ознайомився під підпис 27 серпня 2012 року), в якому зазначено, що згідно вимог статті 53 МК України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного режиму, в зв`язку із цим необхідно надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) за власним бажанням - додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
30 серпня 2012 року позивачем подано до Запорізької митниці додаткові документи, а саме: видаткову накладну ф.24-1, квитанцію ДПІ №113001244220/00032256 від 23 липня 2012 року, калькуляцію виробника від 03 липня 2012 року, цінову інформацію з мережі Інтернет від 28 серпня 2012 року.
При цьому, від подання витребуваних митницею документів Товариство відмовилось, про що зроблено запис на повідомленні декларанту: "Інших документів не існує. Інші документи надати відмовляюсь. Зі мною проведено консультацію стосовно обраного метода визначення митної вартості товару та цінової інформації наявної в митному органі".
30 серпня 2012 року Запорізькою митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2012/000571/2, яким вартість поданого до митного оформлення товару визначено у розмірі 0,5000 доларів США за кг.
В рішенні зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально й не визначені достовірно; декларантом подано не в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також він відмовився від надання додаткових документів у повному обсязі; митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів в торгівлі (ГАТТ); враховуючи вимоги статті 59 МК України використана наявна в митниці інформація щодо ідентичних товарів за методом 2А…; за результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за методом 2А згідно вимог статті 59 МК України.
Разом з тим, під час судового розгляду справи судами встановлено, що коригування митної вартості товару в рішенні від 30 серпня 2012 року №112050000/2012/000571/2 здійснено за статтею 64 МК України - за резервним методом, а не за статтею 59 МК України, як це зазначено в самому рішенні, оскільки у ньому була допущена помилка щодо методу коригування митної вартості товару та замість статті 64 наведено посилання на статті 59 МК України; в той же час як в самому рішенні, так і в поданій за результатами здійсненого коригування декларації форми МД-2 в графах 31 та 43 відповідно зазначено саме резервний метод.
Не погодившись із здійсненим коригуванням митної вартості імпортованого ним товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з пунктом 3 частини 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відтак, апеляційний суд дійшов переконання, що питання, порушені у позові, відносяться до виключної компетенції митного органу, від імені якого діє відповідна посадова особа.
При цьому, Товариство звернулось до суду із вимогами до провідного інспектора Запорізької митниці Ковчіка Юрія Миколайовича як до відповідача; Запорізька ж митниця ДФС не є відповідачем у справі, а брала участь у її розгляді як третя особа.
Таким чином, за позицією апеляційного суду, позивачем фактично заявлено позов до неналежного відповідача у справі, оскільки провідний інспектор Запорізької митниці не уповноважений особисто (від власного імені) на вирішення питання коригування митної вартості товару й у спірних відносинах він діяв виключно від імені Запорізької митниці як її посадова особа, а тому він не може бути відповідачем у справі щодо правомірності коригування митної вартості товару.
За змістом статті 52 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Проте, під час розгляду справи в суді першої інстанції питання щодо можливості заміни неналежного відповідача у справі не порушувалось та не вирішувалось.
Враховуючи наведене вище в сукупності, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанцій й відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В той же час, з огляду на те, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року скасовано в повному обсязі та прийнято нове рішення (про відмову в задоволенні позовних вимог), то саме зазначене рішення апеляційного суду і підлягає залишенню без змін на наслідками касаційного провадження.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд