ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 520/4051/19
адміністративне провадження № К/9901/32605/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мірмекс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року (суддя Біленський О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (головуючий суддя Калиновський В.А., судді: Бегунц А.О., Кононенко З.О.) у справі №520/4051/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Мірмекс" до Харківської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Мірмекс" (надалі - позивач, підприємство, товариство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківської митниці ДФС (надалі - відповідач, митний орган, митниця), в якому просило скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості від 26 березня 2019 року №UA807000/2019/001871/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 березня 2019 року №UA807170/2019/00842.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю та безпідставністю прийнятих митним органом рішення та картки відмови. Позивач посилається на те, що ним правомірно обрано основний метод визначення митної вартості у відповідності до вимог статті 58 Митного кодексу України за умови відсутності обмежень передбачених цією статтею та за умови надання позивачем документальних відомостей, які підтверджували всі складові частини митної вартості товарів та які підлягали обчисленню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суди виходили з того, що декларант не скористався правом надати витребувані у процесі проведення консультації додаткові документи. Позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування підстав для прийняття рішення митним органом про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення або наведення фактів що свідчать про їх протиправність.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судами в порушення вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято до уваги посилання відповідача на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Вказує на неврахування судами, що у митного органу були відсутні підстави для витребування додаткових документів. Зауважує, що оскаржувані рішення митного органу не місять чітких пояснень щодо причин коригування митної вартості та відсутнє застосування об`єктивних даних при коригуванні митної вартості. Вважає, що митницею порушено порядок застосування другорядного методу визначення митної вартості товару.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 грудня 2018 року між позивачем та компанією "TANGSHAN TENGJI FORGED AGRICULTURAL IMPLEMENTS MANUFACTURING CO.,LTD" (Китай) було укладено контракт №TJIT001, відповідно до якого компанія зобов`язалась виготовити та передати у власність позивачу, а позивач зобов`язався прийняти та сплатити за товар на умовах, в асортименті, кількості та за ціною, вказаною в специфікації, яка є невід`ємною частиною вказаного контракту.
Позивачем було здійснено зовнішньоекономічну імпортну операцію з вказаною компанією та ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням.
Відповідно до комерційного інвойсу від 25 січня 2019 року №TJIT001 на умовах FOB на адресу позивача було поставлено товар: "лопати металеві" 22208 шт. за ціною 1,156 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 25672,45 доларів США; "лопати металеві з рукояткою" 720 шт. за ціною 2,90 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 2088,00 доларів США; "вила металеві" 1800 шт. за ціною 1,248 доларів США за 1шт., загальною вартістю 2246,75 доларів США; "тесаки металеві" 1968 шт. за ціною 0,86 доларів США за 1 шт., загальною вартістю 1692,48 доларів США. Позивачем сплачено кошти за товар у повному обсязі на загальну суму 31699,68 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті.
Позивачем 25 березня 2019 року до митного поста "Харків - центральний" Харківської митниці ДФС була подана митна декларація ІМ 40 ДЕ №UА807170/2019/017513, в якій заявлена митна вартість товару, визначена із застосуванням основного методу, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) згідно з частиною другою статті 57, статті 58 Митного кодексу України, вказавши в декларації ціну товару, зазначену в інвойсі від 25 січня 2019 року №TJIT001 з додаванням витрат на транспортування, а саме: ціна товару 854653,012 грн (31699,68 доларів США х 26,960935 грн); витрати на транспортування - 55269,9200 грн; митна вартість - 909922,9320 грн.
Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано пакет документів для прийняття рішення про митне оформлення товару: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт від 13 грудня 2018 року №TJIT001; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 13 грудня 2018 року №1; рахунок-фактура (інвойс) від 25 січня 2019 року №TJIT001; банківські платіжні документи від 7 березня 2019 року №149 та від 18 грудня 2018 року №2816; банківський платіжний документ від 25 березня 2019 року №206; довідка про транспортні витрати з інформацією щодо страхування; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 25 березня 2019 року №206; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 13 грудня 2018 року; комерційна пропозиція від 13 грудня 2018 року; лист про взаємозалежність від 15 березня 2019 року №1503019; копія митної декларації країни-відправлення від 30 січня 2019 року №021720190000048810; пакувальний лист від 25 січня 2019 року; коносамент від 2 лютого 2019 року №wst1901029; автотранспортна накладна від 22 березня 2019 року №1443; декларація про походження товару від 25 січня 2019 року №TJIT001; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 22 березня 2019 року №UА500030/2019/1602; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 25 березня 2019 року №25.03.2019А; договір про надання послуг митного брокера від 20 березня 2014 року №150; договір транспортного експедирування від 1 травня 2017 року №0105/2017; звіт зважування від 20 березня 2019 року; лист від 25 березня 2019 року №25032019; лист від 26 березня 2019 року №26032019.
Під час здійснення митного оформлення митного контролю ЕМД від 25 березня 2019 року №UА807170/2019/017513 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР за кодами: 105-2, 106-2, 117-2. За вказаною митною декларацією, АСАУР сформовано перелік необхідних для виконання митних формальностей, а саме: необхідно перевірити достовірність декларування транспортних витрат (фрахт контейнерів). Згідно наявної інформації, фрахт контейнера з відповідної країни до порту призначення коштує близько від 3500 до 4300 1150. Перевірити документи, що підтверджують транспортні витрати. Витребувати документи, що підтверджують митну вартість та її складові, відомості про які зазначені у гр.44 МД (якщо такі не були подані митниці), їх скан-копії з ЕЦП декларанта прикріпити до МД", "По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (1,2,3). Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України.
Митним органом 25 березня 2019 року відповідно до положень пункту 4.7 розділу IV Порядку №361 направлено запит щодо вирішення питання правильності визначення митної вартості товарів до спеціалізованого підрозділу Харківської митниці ДФС - відділу коригування митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання. За результатом аналізу та співставлення вказаних документів було встановлено наступне: задекларований рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДФС раніше; подані до митного оформлення документи (зовнішньоекономічна угода, інвойс, специфікація та довідка про транспортні витрати) не підтверджують в повній мірі задекларований найменший рівень митної вартості; відсутній переклад митної декларації країни відправлення в зв`язку з чим неможливо встановити відправника, одержувача товару, інші важливі відомості; наявність розбіжностей вагових характеристик. Отже, за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що стало підставою для застосування частини 3 статті 53 Митного кодексу України.
Митним органом 25 березня 2019 року направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено, що відповідно до вимог статей 52, 58 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність: 1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно): в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; 4) відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.
В повідомленні також зазначено, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України та відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України в зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості.
Підприємством 25 березня 2019 року за вих.№25032019 та 26 березня 2019 року за вих.№26032019 до митного органу направлено листи, в яких повідомлено, що одночасно з митною декларацією від 25 березня 2019 року №UA807170/2019/017513 від 25.03.2019 року відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларантом для підтвердження заявленої митної вартості подані всі необхідні та наявні документи, інших документів в наявності у декларанта немає. З метою недопущення простоїв транспортного засобу та запобіганню пов`язаних з таким простоєм матеріальних збитків позивач просив визнати заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, та випустити у вільний обіг товари. У разі прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, випустити у вільний обіг товари за умови сплати до бюджету підприємством митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною підприємством, та під гарантію сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною підприємством, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначених митним органом.
Митним органом відмовлено у прийнятті митної декларації від 25 березня 2019 року №UА807170/2019/017513 та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, у зв`язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807170/2019/00842 та було прийнято рішення про коригування митної вартості від 26 березня 2019 року №UА807000/2019/001871/2.
Судами встановлено, що позивач здійснив коригування митної вартості та подав нову митну декларацію від 26 березня 2019 року ІМ 40 DЕ №UА807170/2019/017877, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
За приписами статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 статті 53 митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу приписів частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу наведених норм вбачається, що вказані норми містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
За змістом частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Згідно з статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
За положеннями частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
З системного аналізу наведених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині 2 статті 53 Митного кодексу України.
За приписами частини 3 статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що під час перевірки заявлених позивачем у митній декларації митних вартостей імпортованих товарів контролюючим органом встановлено необ`єктивність та недостатність документального підтвердження використаних декларантом даних в наданих до митного оформлення документах колегія суддів не може погодитися з доводами позивача про необґрунтованість прийнятих рішень.
Верховний Суд визнає встановлення судами, що митним органом під час митного оформлення товару виявлено: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, наявність розбіжностей вагових характеристик та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості. 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угодна ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари. 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація - щодо ідентичних чи подібних товарів які продаються на митній території України у незмінному стані, - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів. - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Суд також враховує встановлення судами попередніх інстанцій, що за результатами проведеного посадовою особою митниці аналізу документів, наданих декларантом під час митного оформлення, було виявлено, що ці документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для застосування частини 3 статті 53 Митного кодексу України.
Суд також враховує, що однією з підстав для прийняття оскаржуваних рішень слугувала відсутність перекладу митної декларації країни відправлення в зв`язку з чим відповідач не міг встановити відправника, одержувача товару, інші важливі відомості.
Ураховуючи, що під час проведення консультації між декларантом та митним органом позивачем не було надано витребувані документи для підтвердження митної вартості товару, встановлення розбіжностей вагових характеристик товару та неможливість підтвердження вартості товару на підставі додатково наданих документів та відсутність цих документів під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність використання митним органом інформації з програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.
Водночас, позивачем всупереч положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено протиправність прийнятих рішень та не надано обґрунтованих доказів в підтвердження хибності висновків митного органу. Наведені у касаційній скарзі доводи позивача досліджено судами першої та апеляційної інстанцій та надано їм відповідну оцінку.
Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права або процесуального права.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -