ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 820/2332/18
адміністративне провадження № К/9901/8149/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія РВ Груп" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року (суддя Панов М.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року (головуючий суддя Подобайло З.Г., судді: Тацій Л.В., Григоров А.М.) у справі №820/2332/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія РВ Груп" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, ОСОБА_1 головного державного ревізора-інспектора сектору аудиту платників території обслуговування Харківської об`єднаної державної податкової інспекції управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна компанія РВ Груп" (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), ОСОБА_1 головного державного ревізора-інспектора сектору аудиту платників території обслуговування Харківської об`єднаної державної податкової інспекції управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило скасувати наказ від 12 березня 2018 року №1576 та визнати протиправними дії державного ревізора-інспектора щодо наміру проведення перевірки.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій податкового органу, відсутністю повноважень на проведення перевірки та вважає, що оскаржуване рішення прийнято всупереч вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний наказ та дії відповідача не порушили прав платника, норм Податкового кодексу України та порядку проведення позапланових перевірок, а відтак, є правомірними, та не підлягають, відповідно, скасуванню та визнанню протиправними.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у тому, що платник податків не повинен був надавати відповідь на запити податкового органу з підстав того, що їх складено із порушенням вимог статті 73 Податкового кодексу України. Із запиту неможливо встановити у чому саме полягала недостовірність визначення даних податкового кредиту, податковим органом не конкретизовано яку саме податкову інформацію було отримано з інформаційних баз даних податкового органу. Зазначає, що підприємство не зобов`язано контролювати господарські взаємовідносини своїх контрагентів та сплату ними відповідних податків і зборів. Вказує, що податковим органом всупереч вимог абзацу 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України у запиті не зазначено жодного факту про порушення підприємством податкового, валютного законодавства та законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства.
Відповідачем 19 квітня 2019 року подано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом направлено на адресу позивача запит про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) від 25 жовтня 2017 року №21579/10/20-40-14-12-18, який отримано позивачем 30 жовтня 2017 року.
Підставою для направлення такого запиту слугувало виявлення фактів, що свідчать про можливо допущене підприємством порушення вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного визначення за березень 2017 року податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Старм Рейз". Про зазначене вказували результати аналізу податкової інформації, отриманої та опрацьованої відповідно до статей 72, 73 і 74 Податкового кодексу України.
Зокрема, в ході проведення аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, показників інформаційних баз даних, наявних у податкового органу та узагальненої податкової інформації отриманої від податкового органу 18 вересня 2017 року №96/13-01-14-02 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Старм Рейз" з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутністю факту їх реального здійснення по взаємовідносинам з наведеним контрагентом у березні 2017 року.
У зв`язку з цим та керуючись нормами підпункту 16.1.5 і 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 1 абзацу третього підпункту 73.3 статті 73, підпунктів 78.1.1, 78.1.2, 78.1.4 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, пункту 14 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації значеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 контролюючий орган просив протягом 15 робочих днів з дня отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та документальне підтвердження) з приводу наведених вище фактів. При цьому, необхідно було обов`язково надати засвідчені підписом посадової особи ТОВ "Українська будівельна компанія РВ Груп" та скріплені печаткою (за наявності), копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із березень 2017 року по взаємовідносинах з контрагентом, Товариством з обмеженою відповідальністю "Старм Рейз".
У вказаному запиті було зазначено, що у разі ненадання пояснень та їх документальних підтверджень протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, є підстави визначені підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, для проведення документальної позапланової перевірки платника податків.
Підприємство отримало вказаний запит 30 жовтня 2017 року та 22 листопада 2017 року податковий орган отримав відповідь на запит, в якій не надано жодних пояснень та їх документального підтвердження.
У зв`язку з цим прийнято наказ від 12 березня 2018 року №1576 про проведення документальної позапланової перевірки та 13 березня 2018 року головним державним ревізором-інспектором Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_1 згідно направлення на перевірку від 12 березня 2018 року №2009 та наказу від 12 березня 2018 року №1576 здійснено вихід за податковою адресою позивача для проведення перевірки.
Податковим органом складено акт від 13 березня 2018 року № 1691/20-40-14-11-11/38157249 "Про відмову в допуску до проведення/відмову від проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підприємство не надало належної відповіді та відповідних документів в підтвердженні необхідної інформації, тому у податкового органу виникли підстави для проведення перевірки згідно вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та, відповідно, наказ Головного управління ДФС України у Харківській області від 12 березня 2018 року №1576 прийнято правомірно. Оскаржуваний наказ та дії відповідача не порушили прав платника, норм Податкового кодексу України та порядку проведення позапланових перевірок, а відтак, є правомірними, та не підлягають, відповідно, скасуванню та визнанню протиправними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.
За вимогами підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
За приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; у разі проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
За положеннями підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язків письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України).
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин у справі, зокрема, ненадання платником податків відповіді на податковий запит контролюючого органу, Верховний Суд погоджується з висновками суді попередніх інстанцій, що податковий орган діяв у межах та у відповідності до положень податкового законодавства.
Позивач в доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності видання наказу про проведення перевірки та не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Доводи позивача, що дані Єдиного реєстру податкових накладних не можуть бути підставою для запиту про підтвердження господарських операцій є помилковими з огляду на те, що саме зареєстровані податкові накладні є підтвердженням руху товару по ланцюгу постачання.
Позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно правомірності скерування податковим органом запиту та надання відповіді платником податків, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -