ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа №820/6713/17
адміністративне провадження № К/9901/68292/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року (головуючий суддя Бенедик А.П., судді: Спаскін О.А., Гуцал М.І.) у справі №820/6713/17 за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просило (з урахуванням уточнень до позову) визнати протиправними дії заступника начальника головного управління ДФС у Харківській області Свєтошина Н.В. щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу підприємства у розмірі 1220405,86 грн та зобов`язати відповідачів розглянути питання щодо визнання податкового боргу підприємства у розмірі 1 220 405,86 грн безнадійним та його списання.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю відмови податкового органу у списанні податкового боргу, оскільки наявний податковий боргу підприємства є безнадійним та підлягає списанню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління ДФС у Харківській області повторно розглянути питання щодо визнання податкового боргу підприємства у розмірі 1220405,86 грн безнадійним та його списання. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення податкового органу про відмову позивачу в списанні безнадійного податкового боргу у розмірі 1 220 405,86 грн прийнято без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Доводи податкового органу про те, що такий борг не підлягає списанню як безнадійний, оскільки його стягнення здійснюється за рішенням суду, що підлягає виконанню, не ґрунтуються на нормах законодавства. Правовою підставою, з наявністю якої Податковий кодекс України та Порядок №577 пов`язують визнання заборгованості безнадійною, є сплив відповідного строку давності. Втім, з матеріалів справи вбачається відсутність у позивача фінансової спроможності для сплати наявної в нього податкової заборгованості.
За результатами апеляційного перегляду судового рішення першої інстанції, апеляційну скаргу підприємства залишено без задоволення, апеляційну скаргу податкового органу задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року скасовано в частині задоволення позову про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції вмотивовано відсутністю правових підстав для визнання протиправними дій податкового органу щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу та відсутністю правових підстав для зобов`язання відповідачів розглянути питання щодо визнання податкового боргу щодо визнання вказаного податкового боргу безнадійним та його списання.
Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2018 року та прийняти нове рішення, яким залишити рішення суду першої інстанції в силі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неправильно тлумачено неможливість визнання податкового боргу, стягненого за судовим рішенням, безнадійним. Зазначає, що податкове законодавство не містить заборони списання податкового боргу, який був стягнутий з платника податків на підставі рішення суду.
Відповідачем 5 березня 2019 року надано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить у задоволені касаційної скарги позивача відмовити та залишити без змін рішення апеляційного суду.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду 10 листопада 2008 року по справі №2а-4512/08 задоволено позов Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова до Підприємства Харківської виправної колонії №43 про стягнення заборгованості. Стягнуто з підприємства заборгованість перед бюджетом у сумі 1919628,62 грн з податку на додану вартість.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 7 травня 2012 року розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі № 2а-4512/08 терміном на 60 місяців, шляхом здійснення платежів за наступним графіком: з травня 2012 року по квітень 2014 року по 15000 грн на місяць; з травня 2014 по травень 2017 року по 43323,02 грн на місяць.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2014 року розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі № 2а-4512/08/2070 терміном на 60 місяців шляхом здійснення платежів: з 31 вересня 2014 року по 31 серпня 2016 року в розмірі 5000 грн, з 30 вересня 2016 року по 31 липня 2019 року в розмірі 18771,84 грн, 31 серпня 2019 року в розмірі 18771,91 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2016 року розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі №2а-4512/08 на суму 80000 грн строком на 16 місяців, шляхом сплати 5000 грн щомісячно з вересня 2016 року по грудень 2017 року включно. Відстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2008 року по справі № 2а-4512/08 на суму 1220405,86 грн до 1 січня 2018 року.
Підприємство 26 грудня 2017 року звернулося до податкового органу із заявою про списання безнадійного податкового боргу на суму 1220405,86 грн.
Листом податкового органу від 28 грудня 2017 року 29604/10/20-40-17-11-22 відмовлено підприємству у списанні податкового боргу. Позивачу було повідомлено, що податковий борг, який виник понад 1095 календарних днів підлягає списанню як безнадійний відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, крім випадків наявності рішення суду про стягнення такого боргу. Податковим органом враховано рішення Харківського окружного адміністративного суду про розстрочку виконання судового рішення, яким позивачу відстрочено виконання постанови у справі №2а-4512/08 про стягнення податкового боргу в сумі 1220405,86 грн до 1 січня 2018 року. Податковий орган послався на положення пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, в якому зазначено, що якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним.
Спірним питанням у цій справі є правомірність відмови у списанні безнадійного податкового боргу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
До 1 січня 2011 року порядок визнання та списання безнадійного податкового боргу регулювався Законом України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (надалі - Закон №2181-ІІІ).
Підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону №2181-ІІІ визначено, що у разі коли податкове зобов`язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов`язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Відповідно до підпункту 18.2.1 статті 18 Закону №2181-ІІІ (в редакції чинній на час виникнення боргу), підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.
З 1 січня 2011 року порядок визнання та списання безнадійного податкового боргу врегульовано положеннями Податкового кодексу України.
За приписами підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють такі функції, зокрема: здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.
Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).
Підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно з пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України встановлено щоквартальне здійснення списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №577 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577).
Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №577 визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку №577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.
За приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577, у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.
Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №813/4430/16.
За приписами пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється: 101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута; 101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку; 101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; 101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.
Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Верховний Суд враховує, що судами встановлено, що податковий борг позивача у розмірі 1220405,86 грн стягується за рішенням суду, яке набрало законної сили та в силу приписів статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання.
В силу приписів пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України, пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України податковий борг позивача не може вважатись "безнадійним", адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що зазначений податковий борг не є "безнадійним", колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для списання такого боргу податковим органом.
З урахуванням наведених норм та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для списання податкового боргу у даному випадку .
Суд зазначає, що позивачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -