ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа №640/9625/20
адміністративне провадження № К/9901/40646/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І. В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом підприємства "Дойче Аграртехнік" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м.Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Глущенко Я.Б, Собківа Я.М.),
УСТАНОВИВ:
Підприємство "Дойче Аграртехнік" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м.Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 №00001040502, №00001050502, №0001060502.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2021 року позов було задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2021 року було залишено без руху.
Відповідачу надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду документа про сплату судового збору у розмірі 31530 грн. 20 коп.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м.Києві про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2021 року в адміністративній справі №640/9625/20 повернуто.
16 серпня 2021 року податковий орган удруге звернувся з апеляційної скаргою, згідно з якою просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 травня 2021 року в адміністративній справі №640/9625/20 залишено без руху та запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися із заявою про поновлення строків та направити таку заяву на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду з додаванням доказів на підтвердження поважності причин пропуску зазначених строків та доказів (оригіналів), що підтверджують сплату апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 31530,20 грн.
На виконання вимог зазначеної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 20221 року апелянтом подано клопотання, в якому він просить продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2021 року в адміністративній справі №640/9625/20.
Відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд ухвалою від 22 грудня 2021 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу №640/9625/20 витребував з суду першої інстанції.
20 січня 2022 року справа № 640/9625/20 надійшла на адресу Верховного Суду.
05 січня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, у якому посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
18 січня 2022 року від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 21.09.2021, справа №905/2030/19 (905/1159/20) розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.
Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
З огляду на приписи, зокрема, статті 44 КАС України, позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі. Контролюючий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставною для поновлення пропущеного строку повторно поданої скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Особливості фінансування суб`єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу, та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду. На переконання скаржника, судом апеляційної інстанції не було враховано, що безпосереднє забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із основних засад адміністративного судочинства, який судом при постановленні рішення було проігноровано.
Колегія суддів зазначає, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Суд, звертає увагу податкового органу на те, що поважними причинами пропущення строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Неспроможність відповідача належним чином організувати роботу або фінансування витрат на оплату судового збору суд апеляційної інстанції не визнав поважною причиною пропущення строку апеляційного оскарження. Наведені скаржником доводи не можуть бути свідченням того, що останній без зайвих зволікань скористався своїм правом на повторне подання апеляційної скарги, а також підтвердженням поважності причин пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Стосовно доводів скаржника про те, що неможливість вчасно сплатити судовий збір при первісному подані апеляційної скарги, і як наслідок пропуск строку для звернення з повторної апеляційною скаргою, була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно сплати судовий збір та звернутися до суду апеляційної інстанції, оскільки, з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Та обставина, що податковий орган звернувся з первинною апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що звертаючись вдруге з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2021 року у справі №640/9625/20 податковий орган також не сплатив судовий збір.
Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.
При цьому, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зроблено висновок про те, що усунення певних недоліків скарги (у тому числі й удруге поданої після повернення), не пов`язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.
Отже, суд апеляційної інстанції виконав вимоги норми частини 3 статті 298 КАС України, надав скаржнику час для повідомлення інших (поважних та підтверджених документально) причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою. Однак, в клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 13 вересня 2021 року, апелянт лише зазначав, що повернення первісної апеляційної скарги відбулось через фінансову неспроможність сплатити судовий збір (оцінку яким вже було надано судом апеляційної інстанції), не навівши жодних інших поважних підстав для поновлення процесуального строку подання апеляційної скарги.
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "...підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у цьому випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
Оскільки викладені ГУ ДПС у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції правильно визнав неповажними, колегія суддів доходить висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Таким чином, ураховуючи вищевикладене, Шостий апеляційний адміністративний суд, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги, а саме ненадання належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, дійшов умотивованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2021 року у справі №640/9625/20.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у даній справі з підстав заявлених в ньому, то Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на те, що по суті спір вирішувався судами з урахуванням судової практики, яка склалась на момент вирішення цієї справи.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд