ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 120/2360/19-а
адміністративне провадження № К/9901/14302/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №120/2360/19-а
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МУР" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (суддя Заброцька Л. О.) від 15 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Сушко О. О., Залімський І. Г., Мацький Є. М.) від 18 лютого 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МУР" (далі - ТОВ "МУР") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 0011101401, № 0011091401, № 0051471306, № 0051481306, № 0051461306 від 31 жовтня 2018 року.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що підприємством не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Водночас висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на податковій інформації про контрагента, яка на переконання позивача, не має враховуватися, оскільки не містить даних щодо взаємовідносин позивача та його контрагента.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0011101401, № 0011091401, № 0051471306, № 0051481306, № 0051461306 від 31 жовтня 2018 року, прийняті Головним управлінням ДФС у Вінницькій області щодо ТОВ "МУР".
Стягнуто на користь ТОВ "МУР" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 4876,44 грн.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 09 червня 2020 року Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "МУР" в задоволенні позову.
5. 09 червня 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Желтобрюх І. Л., Усенко Є. А.).
6. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 10 вересня 2020 року до Верховного Суду від ТОВ "МУР" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року залишити без змін.
8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1761/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу від 14 серпня 2018 року № 4997, направлень від 28 серпня 2018 року № 215, 2150, 2149, в період з 28 серпня 2018 року по 08 жовтня 2018 року проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2018 року.
12. За результатами перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Вінницькій області складено акт перевірки № 5088/1401/32169057 від 16 жовтня 2018 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статей 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", 11 "Зобов`язання", 3 "Звіт про фінансові результати", в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 118 374 грн;
- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього в сумі 131 526 грн, в т.ч. за жовтень 2015 р. в сумі 131 526 грн;
- підпункту 164.2.17 "г" пункту 164.2 статті 164; підпункту 170.9.1 "а" пункту 170.9 статті 170 ПК України, а саме: заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу для оподаткування податком на доходи з фізичних осіб на загальну суму - 41 649,82 грн, у тому числі: за листопад 2016 року в сумі - 41 649,82 грн, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 9 142,64 грн, у тому числі: за листопад 2016 року у сумі 9 142,64 грн;
- підпункту 164.2.17 "г" пункту 164.2 статті 164; підпункту 170.9.1 "а", пункту 170.9, статті 170, пунктів 1.2, 1.3, 16і Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а саме: заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу для оподаткування військовим збором на загальну суму - 41 649,82 грн, у тому числі: за листопад 2016 року в сумі - 41 649,82 грн, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з військового збору на загальну суму 624,75 грн, у тому числі: за листопад 2016 року у сумі 624,75 грн.
- пункту 176.2 "б" статті 176 ПК України, а саме: податкові розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4-й квартал 2016 року подано з недостовірними відомостями, зокрема не вірно відображені суми нарахованого доходу та податку на доходи фізичних осіб (відрядження).
13. Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до Головного управління ДФС у Вінницькій області заперечення на вказаний акт.
14. 29 жовтня 2018 року Головне управління ДФС у Вінницькій області направило ТОВ "МУР" лист-відповідь за штрихованим ідентифікатором К11659/10/02-32-14-01, якою заперечення позивача залишено без задоволення.
15. На підставі виявлених порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 31 жовтня 2018 року:
- № 0011091401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на 147 968 грн, з яких 118 374 грн за основним податковим зобов`язанням та 29 594 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- № 0011101401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 164 408 грн, з яких 131 526 грн за основним податковим зобов`язанням та 32 882 грн за штрафними (фінансовими санкціями (штрафами);
- № 0051461306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 11 428,30 грн, з яких 9 142,64 грн за податковим зобов`язанням та 2 285,66 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- № 0051481306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 780,94 грн, з яких 624,75 грн за основним податковим зобов`язанням та 156,19 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- № 0051471306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн.
16. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивачем дотримано всіх обов`язкових вимог чинного законодавства, пов`язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкових зобов`язань.
18. Позивачем надано належні та допустимі докази щодо реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків-покупця. Крім іншого, позивачем надано докази щодо подальшого використання отриманих послуг (виконаних ТОВ Рустбуд-оздоблення будівельно монтажних робіт) у господарських відносинах з ТОВ НВП "ГАММА" на підставі договору підряду від 10 липня 2015 року № 124/07.
19. При цьому суди зауважили, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом. Платник податків (покупець послуг) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і надалі зазнавати певних негативних наслідків у виді позбавлення права на витрати та податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
20. Щодо зафіксованих в акті перевірки порушення податкового законодавства, яке виражається у заниженні загального місячного (річного) оподатковуваного доходу на загальну суму 41649,82 грн, суди зауважили, що первинні документи щодо понесених генеральним директором ТОВ "МУР" витрат на відрядження до США відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та складенні без порушень, а тому ці кошти не можуть бути додатковим благом Козловського І. О.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
22. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
23. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 198 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 23 липня 2019 року у справі № 816/2561/15, від 25 вересня 2019 року у справі № 823/530/15.
Скаржник в обґрунтування висновків про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Рустбуд-оздоблення" покликається на наявну податкову інформацію, яка свідчить про неможливість здійснення контрагентом позивача господарських операцій.
24. Також відповідач зауважує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що згідно положень підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України витрати на відрядження не включаються до оподаткованого доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв`язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/ сторони, що відряджає.
25. В даному випадку, документи надані ТОВ "МУР" жодним чином не підтверджують зв`язок відрядження директора підприємства з господарською діяльністю ТОВ "МУР".
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
27. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
28. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
29. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
30. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").
31. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
32. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
33. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
34. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
35. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
36. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
37. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
38. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період діяльності, який перевірявся, ТОВ "МУР" та ТОВ "Рустбуд-оздоблення" укладено договір № 63/1 від 20 жовтня 2015 року на виконання субпідрядних робіт на об`єкті Реконструкція частини виробничих приміщень ДП "Вінницький завод Кристал" по вул. 600-річчя, 21, м. Вінниці. Вартість робіт згідно кошторисної документації становить 789156,51 грн, з урахуванням ПДВ.
39. На підтвердження виконання сторонами вказаного договору та реальності господарської операції позивачем було надано наступні докази: акти приймання виконаних будівельних робіт № 1, 2, 3, 4, 5, 6 від 30 жовтня 2015 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1, підсумкові відомості ресурсів. Також документально доведено оплата послуг позивачем.
40. Водночас, податковим органом не заперечується факт отримання позивачем зазначених послуг (виконання будівельно-монтажних робіт), відповідач лише зазначає, що, на його думку, такі послуги не могли бути надані ТОВ "Рустбуд-оздоблення", реальне джерело надання послуг невідоме, а тому відповідач вважає, що такі послуги ( роботи ) є безоплатно отриманими. При цьому відповідач посилається на наявну в податкового органу інформацію, що отримана з інформаційної бази даних АІС " Податковий блок", що такий контрагент не міг виконати заявленого обсягу робіт через відсутність у нього відповідних ресурсів (як трудових, так і технічних).
41. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ "МУР", суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачем послуг від ТОВ "Рустбуд-оздоблення", здійснення розрахунків, використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.
42. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
43. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
44. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
45. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".
46. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
47. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
48. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у ТОВ "МУР" наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Рустбуд-оздоблення".
49. Щодо зафіксованих в акті перевірки порушеннях податкового законодавства, яке виражається у заниженні загального місячного (річного) оподатковуваного доходу на загальну суму 41649,82 грн, у зв`язку з невключенням до оподатковуваного доходу коштів, виплачених генеральному директору ТОВ "МУР" у вигляді компенсації витрат на відрядження до США без наявності документів, що підтверджують зв`язок такого відрядження з господарською діяльністю підприємства, Суд зазначає наступне.
50. В акті перевірки зазначається, що перевіркою достовірності та повноти включення доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків, для оподаткування податком на доходи з фізичних осіб, встановлено заниження загального місячного (річного) оподатковуваного доходу на загальну суму - 41 649,82 грн, у тому числі: за листопад 2016 року, в сумі - 41 649,82 грн, чим порушено підпункт 164.2.17 "г" пункту 164.2 статті 164; підпункту 170.9.1 "а" пункту 170.9 статті 170 ПК України.
51. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
52. Підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, вартості використання житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.
53. Відповідно до підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження, не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
54. У відповідності до вимог підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.
Не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в`їзд (віз), обов`язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв`язку із здійсненням таких витрат.
Зазначені в абзаці другому цього підпункту витрати не є об`єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов`язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.
Будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв`язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
55. Таким чином, не включається до загального місячного оподаткованого доходу фізичної особи сума відшкодованих йому роботодавцем витрат, понесених таким платником податків під час відрядження за кордон (на проїзд як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження), за умови виконання вимог пункту 170.9 статті 170 ПК України, тобто надання необхідних підтверджуючих документів.
56. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу ТОВ "МУР" № 250 від 11 листопада 2016 року, директор підприємства Козловський І. О. направляється у відрядження до м. Детройт, штат Мічиган, Сполучені Штати Америки, строком 8 робочих днів, для проведення робочих зустрічей.
57. За результатами проведення вказаних робочих зустрічей було укладено протокол про наміри від 18 листопада 2016 року.
58. Після повернення з відрядження, 22 листопада 2016 року, генеральним директором підприємства ТОВ "МУР" Козловським І. О. надано "Звіт про використання коштів виданих на відрядження або під звіт" на загальну суму 41 649,82 грн, також подано документи на підтвердження таких витрат: оплата проїзду, проживання.
59. Для підтвердження перебування у відрядженні генеральним директором було надано копію закордонного паспорту з відповідними відмітками прикордонних служб.
60. Відповідно до абзацу "є" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий ним як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.
61. Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткове благо - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
62. Статтею 121 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку зі службовими відрядженням. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад, та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
63. Тобто, виплачені працівнику позивача компенсаційні виплати, не можуть кваліфікуватися як додаткові блага і не можуть визначатись як дохід, що підлягає оподаткуванню, з огляду на те, що вони є витратами на відрядження, що належним чином оформлені і документально підтверджені, а документи за своїм змістом відповідають вимогам до обов`язкових реквізитів первинних документів, зазначених частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV.
64. Ураховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли підтвердження.
65. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
66. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд