ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 804/2630/18
адміністративне провадження № К/9901/2535/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Бишевської Н.А. (головуючий), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В. у справі за його позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 - визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у призначені ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
1.2 - зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області витребувати з Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України погодження та весь пакет повернутих фондом документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років та призначити йому пенсію за вислугу років з 2 серпня 2017 року.
2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 16 травня 2018 року, позов задовольнив.
Визнав протиправною відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, викладену в листі від 14 березня 2018 року №М 3217-18.
Зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області витребувати з Південно-Східного міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України погодження та весь пакет повернутих фондом документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Зобов`язав ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
2.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача наявна вислуга років (у пільговому обчисленні), що дає йому право на призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону №2262-ХІІ.
3. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.
3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, суд апеляційної інстанції виходив із того, що саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії, однак позивач такої вислуги у мінімально-визначеному законодавством розмірі не має, а тому права на призначення пенсії за вислугу років не здобув.
4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:
4.1 З 24 липня 2002 року позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України (відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом).
4.2 Наказом Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 28 липня 2017 року №272 о/с позивач звільнений зі служби в Державній кримінально - виконавчій службі України (за власним бажанням), відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
4.3 На підставі вказаного наказу, у трудовій книжці ОСОБА_1 здійснено запис, згідно до якого, вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 16 років 05 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні - 31 рік 05 місяців 23 дні.
4.4 На підставі вказаної заяви, та відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відділом охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом Міністерства юстиції України підготовлено подання про призначення пенсії позивачу.
4.5 13 жовтня 2017 року відділом охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом Міністерства юстиції України направлено до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України лист №3/3-149 щодо вирішення питання у перевірці, узгодженні та направлення пенсійної справи позивача до відповідного органу пенсійного фонду для нарахування пенсії.
4.6 Листом від 17 жовтня 2017 року №3/3-151 відділом охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом Міністерства юстиції України повідомлено позивача про те, що матеріали пенсійної справи повернуто на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ за відсутності на момент звільнення вислуги 23 календарних років і більше.
4.7 8 листопада 2017 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, у якому просив визнати протиправною відмову Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України щодо погодження призначення позивачу пенсії за вислугу років та зобов`язати останнього призначити позивачу пенсію за вислугу років, виходячи з наявної вислуги років 31 рік 05 місяців 23 дні, та надіслати до ГУ ПФУ у місті Дніпрі заяву позивача для призначення пенсії за вислугу років з усіма додатками.
4.8 Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 до Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом Міністерства юстиції України про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:
- визнано протиправною відмову Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України щодо погодження призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
- зобов`язано Південно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України надіслати до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на пільгових умовах.
4.9 Вищевказана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі №804/7382/17 оскаржена не була та набрала законної сили 10 січня 2018 року.
4.10 Як встановлено судами попередніх інстанцій Південно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України надіслало до відповідача документи для призначення позивачу пенсії за вислугою років на пільгових умовах.
4.11 Листом від 14 березня 2018 року №М 3217-18 відповідач повідомив позивача, що на день звільнення з Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України календарна вислуга років позивача складає 16 років 05 місяців 16 днів, тоді як відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним пунктами "б", "д", "ж" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років і більше.
4.12 Позивач, уважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні йому пенсії, а свої законні права порушеними, звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, зокрема, що відповідно до Порядку №393 до вислуги років зараховується: служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідні посади. Крім того, позивач вказує на те, що зазначеним порядком передбачено, що пільгова вислуга років враховується саме при призначенні пенсії згідно із пунктом "а" статті 12 Закону №2262-XII.
Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що положення законодавства не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугу років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги років. При цьому, позивач вважає, що у даній справі суди попередніх інстанцій повинні були застосовувати саме положення Порядку №393, оскільки Закон №2262-XII відсилає саме до цього Порядку.
6. Відповідач відзив на касаційну скаргу на подав.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
8. Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон №2262-ХІІ.
10. Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ (у редакції Закону від 4 квітня 2006 року №3591-IV) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
11. 1 жовтня 2011 року набрав чинності Закон України №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким пункт "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ викладено в іншій редакції, відповідно до якої, з наступними змінами, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше.
12. Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
13. На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (Постанова від 17 липня 1992 року №393).
14. Так, Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року, 10 липня, 22 серпня, 30 вересня 2019 року, 27 березня, 23 червня 2020 року, 20 січня 2021 року (справи №№295/6301/17, 1840/3347/18, 295/7220/16-а, 360/1432/19, 569/727/17, 750/10827/16-а, 620/509/19, відповідно) викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
15. Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 3 березня 2021 року (справа №805/3923/18-а) відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
16. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2021 року (справа №480/4241/18) підтримала правову позицію, викладену у постанові від 3 березня 2021 року (справа №805/3923/18-а), що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 та з метою забезпечення єдності та сталості судової практики відступила від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, 15 серпня 2019 року, від 27 березня 2020 роу (справи №№161/4876/17, №281/459/17, 569/727/17, відповідно та інших), у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вислуга років ОСОБА_1 складає в календарному обчисленні - 16 років 05 місяців 15 днів, в пільговому обчисленні - 31 рік 05 місяців 23 дні.
18. Орган, що призначає пенсію відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи відмову відсутністю у позивача необхідної вислуги років у календарному обчисленні (23 календарних років і більше).
19. Водночас, пенсійний орган не досліджував документи на підтвердження наявності у позивача необхідної вислуги років з врахуванням можливості пільгового зарахування окремих видів служби.
20. Тобто, пенсійний орган має обрахувати вислугу позивача у пільговому обчисленні.
21. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною відмову ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, викладену в листі від 14 березня 2018 року №М3217-18 та зобов`язав відповідача витребувати з Південно-східного міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України погодження та весь пакет повернутих фондом документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та повторно розглянути матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
22. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, тому суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне рішення суду першої інстанції.
23. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,