ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 620/2968/20
адміністративне провадження № К/9901/16882/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.
розглянувши у письмовому провадженні справу № 620/2968/20
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року (суддя-доповідач - Сорочко Є.О., судді - Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.)
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи:
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 10 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 листопада 2019 року № 156, яким йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 10 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 листопада 2019 року № 156;
Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1, з доданими до неї документами щодо призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, та прийняти рішення, з урахуванням правої оцінки, наданої судом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року повернуто.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали адміністративної справи, які надійшли до Верховного Суду 21 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що Міністерством оборони України не виконано вимоги ухвали суду від 05 квітня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху та не усунуто недоліки апеляційної скарги у визначені судом строки, а саме: не надано документу про сплату судового збору.
Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність підстав вважати, що скаржником завчасно вживалися дії, спрямовані на сплату судового збору, з метою надання відповідного документа до суду у межах встановлено судом строку, а також відсутні підстави вважати, що скаржник мав будь-які перешкоди, пов`язані зі сплатою судового збору.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж, а тому підстави для продовження скаржнику строку на усунення недоліків апеляційної скарги відсутні.
ІІІ. Доводи касаційної скарги
Не погоджуючись із прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, Міністерство оборони України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що на момент винесення ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху у м. Києві були введені жорсткі карантинні обмеження у зв`язку з поширенням на території України короновірусу Covid-19. Міністерство оборони України не змогло здійснити заходи щодо сплати судового збору, тому і звернулось до суду апеляційної інстанції з відповідною заявою в межах встановленого строку щодо продовження процесуального строку для здійснення оплати судового збору. В подальшому 15 квітня 2021 року Міністерством оборони України було направлено платіжне доручення № 248/288 до Державної казначейської служби України, яке було оплачено 22 квітня 2021 року. В день оплати судового збору 22 квітня 2021 року за подання апеляційної скарги представником Міністерства оборони України на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду було надіслано клопотання про долучення платіжного доручення № 248/288 до матеріалів справи.
Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення рішення у справі було порушено норми процесуального права та неправомірно повернуто апеляційну скаргу. Зазначає, що встановлене законодавством апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на судовий захист, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
У межах установленого строку від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить у задоволенні касаційної скарги Міністерства оборони України відмовити в повному обсязі. Вважає, що судом апеляційної інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення. Зазначає, що апеляційна скарга була подана Міністерством оборони України 01 березня 2021 року, а судовий збір сплачено лише 22 квітня 2021 року.
Позивач зазначає, що Міністерство оборони України не вчиняло жодних дій для сплати судового збору більше ніж 1,5 місяця, затягувало процес, недотримувалось розумних строків, вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року почало виконувати лише через 7 днів після отримання, хоча мали п`ятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
ІV. Оцінка Верховного Суду. Релевантні джерела права й акти їх застосування
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване судове рішення не відповідає, а викладені у касаційній скарзі вимоги є обґрунтованими, з огляду на наступне.
Статтею 296 КАС України регламентовано вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Пунктом 1 частини 5 вказаної статті передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Відповідно до статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Так, за приписами частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з частиною 5 статті 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Як убачається з матеріалів справи, копія ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року надіслана скаржнику 07 квітня 2021 року та отримана його уповноваженим представником 09 квітня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (0102932970390).
Отже, останнім днем на усунення недоліків касаційної скарги є 14 квітня 2021 року.
Підставою для повернення апеляційної скарги стало те, що Міністерство оборони України у встановлений судом строк, а саме 14 квітня 2021 року, не виконало вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року та не надало доказів сплати судового збору. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що скаржником не надано доказів вжиття будь-яких заходів на виконання вказаної ухвали суду до 14 квітня 2021 року.
Однак, колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, оскільки відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
Суд зазначає, що хоча положення частини другої статті 121 КАС України і містить диспозитивну норму, тобто встановлює право суду, а не обов`язок, продовжити процесуальний строк, однак це право має бути реалізовано судом в межах процесуального закону з належним мотивуванням будь-якого рішення (продовження або відмова у продовженні строку), які дають скаржнику чітке розуміння дій суду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 360/3729/18.
Як убачається з матеріалів справи, в межах установленого судом апеляційної інстанції строку на усунення недоліків апеляційної скарги, Міністерство оборони України подало до Шостого апеляційного адміністративного суду заяву про продовження процесуального строку, в якому просить відповідно до статті 121 КАС України продовжити процесуальний строк для здійснення сплати судового збору до 24 квітня 2021 року, вказуючи на неможливість вчасної сплати судового збору у зв`язку із стрімким підвищенням захворюваності на вірусну інфекцію Covid-19 серед працівників Міністерства оборони України та Державної казначейської служби.
Отже, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності можливості продовження процесуального строку для усунення недоліків. До того ж, відповідачем 23 квітня 2021 року подано оригінал документа про сплату судового збору, що підтверджується електронним бланком на поштовому конверті (0311330173918).
Висновки суду апеляційної інстанції про ненадання позивачем доказів неможливості сплати судового збору, наявності будь-яких перешкод щодо такої сплати чи вжиття будь-яких заходів на виконання ухвали суду, колегія суддів вважає передчасними, оскільки такі докази стосуються певних дій у майбутньому (сплата судового збору), тобто, які ще не відбулися, а тому цих доказів у відповідача об`єктивно могло не бути на час звернення з клопотанням. При цьому, відповідач у клопотанні від 19 квітня 2021 року зазначив, що документ про сплату судового збору буде наданий до 24 квітня 2021 року.
В контексті вищевикладеного, колегія суддів враховує обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з додержанням принципу розумності та пропорційності, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про продовження процесуального строку не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України"(заява № 8863/06) зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 760/3194/17.
Водночас, з матеріалів справи убачається, що Шостим апеляційним адміністративним судом за результатами розгляду апеляційної скарги Міністерства оборони України ухвалено постанову від 04 серпня 2021 року, якою апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року без змін.
З огляду на те, що Міністерство оборони України скористалося своїм правом на повторне подання апеляційної скарги, яка була прийнята судом апеляційної інстанції до провадження та розглянута по суті, підстави для передачі справи для продовження розгляду відсутні.