ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 820/644/18
адміністративне провадження № К/9901/57553/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод "Південькабель" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді П`янової Я.В., суддів Чалого І.С., Калиновського В.А. від 12 липня 2018 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод "Південькабель" до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення - рішення,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2018 року Приватне акціонерне товариство "Завод "Південькабель" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Управління), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2018 року №0000055016 про нарахування штрафу у сумі 59254,00 грн. за несвоєчасне декларування контрольованих операцій за 2016 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що, приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем строків подання звіту з контрольованих операцій за 2016 рік, адже чинним на момент виникнення спірних відносин законодавством передбачена можливість здійснювати виправлення помилок в поданому звіті про контрольовані операції шляхом подання уточнюючого звіту як до закінчення терміну звітування, так і після, а тому подання позивачем 14 листопада 2017 року уточнення по звіту від 29 вересня 2017 року не може розглядатись як "несвоєчасне декларування" і, як наслідок, бути підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 120.4 статті 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року позов Товариства задоволено; скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не допущено порушень податкового законодавство у спірних правовідносинах та вчасно подано звіт з контрольованих операцій за 2016 рік у строк, установлений підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, що виключає підстави для застосування до нього відповідальності за несвоєчасне звітування.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 липня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд, постановляючи рішення, виходив з того, що до 01 січня 2017 року нормами ПК України встановлювалась відповідальність за неподання звіту про контрольовані операції, а з 01 січня 2017 року - і за невчасне декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції у разі подання уточнюючого звіту; відтак несвоєчасне подання Товариством звіту про контрольовані операції (уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2016 рік поданий 14 листопада 2017 року, тоді як граничним терміном його подання є 01 жовтня 2017 року) свідчить про невиконання платником податків вимог пункту 39.4 статті 39 ПК України у зв`язку з чим останнє обгрунтовано притягнуто до відповідальності за пунктом 120.4 статті 120 ПК України.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, по суті посилається на неправильне застосування апеляційним судом положень пункту 39.4 статті 39 та пункту 120.4 статті 120 ПК України, адже останніми (в редакції, чинній на момент подання звітності) не було передбачено строку для подання уточнюючого звіту про контрольовані операції та, відповідно, відповідальності за несвоєчасне подання такого податкового документу.
Управління у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2016 рік, за результатами якої складено акт від 09 січня 2018 року №2/28-10-50-17-06/00214534, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, а саме несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2016 рік.
Зокрема, в акті перевірки встановлено, що Товариством 29 вересня 2017 року, тобто у строк, установлений підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України (до 01 жовтня 2017 року) подано до контролюючого органу звіт про контрольовані операції за 2016 рік, в якому задекларовано операції з нерезидентом ООО "Торговый дом "Южкабель" на суму 12697552 грн. Водночас 14 листопада 2017 року позивачем подано уточнюючий звіт, в якому задекларовано операції із згаданим нерезидентом на суму 12702228 грн.
Такі обставини відповідач розцінив як несвоєчасне декларування всіх контрольованих операцій із нерезидентом ООО "Торговый дом "Южкабель" та порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, яким до позивача на підставі пункту 120.4 статті 120 ПК України застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 59254,00 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Так, згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
Згідно з підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України (в редакції, чинній на 2017 рік) платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.
У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.
Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктом 120.3 статті 120 цього Кодексу.
Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції.
Отже законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданому звіті про контрольовані операції після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.
У зв`язку із цим слід зазначити, що відповідальність за несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу передбачена положеннями пункту 120.4 статті 120 ПК України. Згідно із абзацом третім цієї норми (у редакції, чинній на 2017 рік) несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції у разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Таким чином, якщо платники податків, здійснюючи протягом звітного періоду контрольовані операції, не задекларували контрольовані операції у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 ПК України й в подальшому подали уточнюючий звіт після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду, то до останніх застосовується відповідальність у вигляді накладення штрафу (штрафів) у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій.
У справі, яка розглядається, судами встановлено та не заперечувалось відповідачем, що звіт про контрольовані операції за 2016 рік подано Товариством 29 вересня 2017 року, тобто у строк, установлений підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України (до 01 жовтня 2017 року), й в останньому задекларовано операції з нерезидентом ООО "Торговый дом "Южкабель" на суму 12697552 грн.
В подальшому позивачем виявлено помилку, що містилася у раніше поданому ним звіті про контрольовані операції за 2016 рік, зокрема в частині загальної суми операцій з нерезидентом ООО "Торговый дом "Южкабель", що, як стверджувало Товариство та не спростовано відповідачем, було пов`язано з валютою виконання зобов`язання та курсовою різницею; у зв`язку із цим 14 листопада 2017 року подано уточнюючий звіт, в якому задекларовано операції із згаданим нерезидентом на суму 12702228 грн.; решта параметрів (показників) цієї чи інших операцій залишилася незмінними.
Верховний Суд вважає помилковим розцінення апеляційний судом наведених обставин як таких, що свідчать про несвоєчасне декларування Товариством контрольованих операцій із нерезидентом ООО "Торговый дом "Южкабель", адже фактично такі були відображені у поданій позивачем податковій звітності у строк, установлений підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України, а внесені згідно уточнюючого звіту від 14 листопада 2017 року зміни були направлені власне на коригування показників такої контрольованої операції, що, враховуючи мету та принципи трансфертного ціноутворення, свідчить про виконання платником податків обов`язку щодо виправлення допущених при подачі податкової звітності помилок й дотримання вимог пункту 39.4 статті 39 ПК України.
До того ж, застосувавши абзац шостий підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України (в редакції Закону України №2245-VIII від 07 грудня 2017 року, положення якого набрали чинності 01 січня 2018 року), у відповідності до якого подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої, зокрема, пунктом 120.4 статті 120 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції не врахував, що зазначене правило було запроваджено законодавцем лише у 2018 році й останнє було відсутнє на момент подання позивачем звітності по контрольованим операціям за 2016 рік.
Відтак, враховуючи встановлені у цій справі фактичні обставини, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності застосування контролюючим органом штрафних санкцій до Товариства за несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2016 рік, адже останній поданий до органу ДФС у строки, встановлені ПК України, із відображенням у ньому контрольованих операцій із нерезидентом ООО "Торговый дом "Южкабель".
Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про неправильне застосування апеляційним судом згаданих норм матеріального права та помилкове скасування законного рішення суду першої інстанції.
Згідно статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З урахуванням того, що висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відсутність підстав для направлення справи на новий судовий розгляд, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд