ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 826/10839/17
адміністративне провадження № К/9901/48150/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія абсолют фінанс" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Смолія І.В. від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г. від 22 лютого 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія абсолют фінанс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія абсолют фінанс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року №0037311404 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1699 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог послалося на те, що на момент проведення контролюючим органом перевірки було відсутнє правове регулювання відносин щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні купівлі-продажу валюти, а тому на позивача не було покладено обов`язку використовувати у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій.
Суди встановили, що 28 квітня 2017 року контролюючий орган провів фактичну перевірку господарської одиниці Товариства, розташованої за адресою: місто Київ, вул. Б. Хмельницького, 29/2, за результатами якої складено акт від 28 квітня 2017 року №0814/26/15/14/36060724.
Під час перевірки встановлено порушення позивачем пункту 2 статті 4 Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265/95-ВР), яке полягало у проведенні розрахункових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку реєстратора розрахункових операцій та невидачі розрахункових документів встановленого зразка на повну суму операцій.
На підставі згаданого акту відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що суб`єкти господарювання, які здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, зобов`язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти в пунктах обміну валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, які підтверджують виконання цих операцій, що всупереч вимогам законодавства не було дотримано позивачем, а тому штрафні санкції застосовані до Товариства за наявності правових підстав.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати судові рішення та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням процесуальних норм. Стверджує, що відповідальність за порушення встановленого Законом №265/95-ВР порядку виконання операцій з купівлі-продажу іноземної валюти можуть нести лише уповноважені банки та їх агенти, тому, зважаючи, що Товариство не належать до останніх, а здійснює операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі генеральної ліцензії Національного банку України, притягнення його до фінансової відповідальності є протиправним.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 3 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
У відповідності до пункту 2 статті 4 цього Закону уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.
Таким чином, закон зобов`язує позивача проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через реєстратор розрахункових операцій.
Процедури реєстрації, перереєстрації та скасування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, визначені Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року №547 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 липня 2016 року за №919/29049 (зі змінами та доповненнями).
Згідно з пунктами 1-2 частини другої розділу II цього Порядку уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв`язку та їх агенти (далі - суб`єкти господарювання), що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, касах фінансових установ, касах відокремлених підрозділів фінансових установ, касах відділень поштового зв`язку національного оператора поштового зв`язку (далі - пункти обміну валюти), для здійснення операцій з купівлі-продажу валюти зобов`язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи.
Реєстрації в контролюючих органах підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, зі сферою застосування "операції з купівлі-продажу іноземної валюти" за умови, що строк служби, встановлений в технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, встановлених Державним реєстром РРО.
Реєстрація РРО здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб`єкта господарювання як платника податків (пункт 3 частини другої розділу II цього Порядку).
Порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків (далі - банк), а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв`язку (далі - фінансова установа), їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою - резидентом встановлений Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року №502 (зі змінами) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 січня 2003 року за №21/7342.
Згідно з абзацами першим і другим пункту 7 розділу ІІ цієї Інструкції фінансова установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти мають право розпочинати роботу, поміж іншим, після реєстрації РРО в органі доходів і зборів.
У даному пункті також вказано, що абзац другий пункту 7 розділу II набирає чинності через шість місяців із дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти згідно з Постановою Національного банку від 29 грудня 2015 року №983.
Наказом Державної фіскальної служби України від 16 червня 2016 року №535 затверджено Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, відповідно до підпункту 71 пункту 9 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти" розділу І якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.
Цей наказ Державної фіскальної служби України від 16 червня 2016 року №535 втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 28 вересня 2016 року №813 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій". Водночас наказом від 28 вересня 2016 року №813 до підпункту 75 пункту 10 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти" внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.
Наказ від 28 вересня 2016 року №813 втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 14 грудня 2016 року №1019 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій". Водночас наказом від 14 грудня 2016 року №1019 до підпункту 76 пункту 10 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти" внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.
Наказ від 14 грудня 2016 року №1019 втратив чинність на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 17 лютого 2017 року №102 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій". Водночас до підпунктів 77, 78 пункту 10 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові реєстратори операцій з купівлі-продажу іноземної валюти" внесено моделі реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти.
Отже, абзац другий пункту 7 розділу ІІ Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року №502, яким передбачено обов`язок фінансової установи, її відокремлених підрозділів та пунктів обміну валюти розпочати роботу тільки після реєстрації РРО в органі доходів і зборів, набрав чинності та на час вчинення позивачем розрахункових операцій без застосування реєстратора розрахункових операцій був чинним.
Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивачем не спростовувався факт проведення розрахункових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти без застосування реєстратора розрахункових операцій.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач, який здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, зобов`язаний використовувати у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій і у разі порушення вимог пункту 2 статті 4 Закону №265/95-ВР має нести фінансову відповідальність у вигляді штрафу, передбаченого статтею 18 цього Закону.
При цьому слід зазначити, що обов`язок суб`єктів господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, використовувати у своїй діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій закріплено насамперед у Законі №265/95-ВР та Порядку №547, тоді як норми Інструкції №502 є кореспондуючими до них та регулюють питання організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 червня 2018 року у справі №826/11931/17, від 26 грудня 2018 року у справі №826/12347/17, від 05 березня 2019 року у справі №826/10489/17, від 09 квітня 2019 року у справі №826/7234/17.
Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права й необґрунтованість вимог касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення вимог касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд