ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/10440/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Чумака Ю. Я., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 (колегія суддів: Іоннікова І. А. - головуючий, Тарасенко К. В., Разіна Т. І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2020 (суддя Турчин С. О.)
за позовом Вищого навчального закладу "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані",
про скасування запису та відновлення реєстрації права власності,
за участю:
позивача - Столярчук І. А. (адвокат),
третьої особи - Пустовий М. В. (адвокат).
СУТЬ СПОРУ:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Офіс Сервіс Люкс" (далі - ТОВ "Офіс Сервіс Люкс") зареєструвало за собою право власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, іпотекодавцем за яким є Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" (далі - Університет).
2. Університет, вважаючи, що така реєстрація права власності проведена з порушенням вимог законодавства, звернувся до суду з позовом про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" та відновлення реєстрації права власності за Університетом.
3. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково, скасовано запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. В іншій частині в позові відмовлено.
4. Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані" (далі - ТОВ "Алтея Компані") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
5. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ "Алтея Компані", виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог
6. У серпні 2019 року Університет звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" в якому просив суд першої інстанції (у редакції заяви про зміну предмета позову):
- скасувати запис від 10.11.2017 № 23311264 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: будівлю літ. "Н", блок "А", загальною площею 3495 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корп. 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 362161380000 (далі - спірне нерухоме майно) за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс", внесений Державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичуком Ігорем Анатолійовичем (далі - державний реєстратор Дідичук І. А.);
- відновити реєстрацію (зареєструвати) права власності на спірне нерухоме майно за Університетом на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер 21752426, виданого 16.05.2014, видавник: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві.
7. На обґрунтування позовних вимог Університет посилався на те, що оскаржувана реєстраційна дія порушує його право власності на спірне нерухоме майно, оскільки ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" порушено встановлений частиною першою статті 35, статтею 37 Закону України "Про іпотеку" порядок набуття права власності на вказане нерухоме майно, а рішення державного реєстратора від 10.11.2017 прийняте з порушенням норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації, а саме: статей 10, 16, 18, 22, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон про державну реєстрацію прав), пунктів 7, 10, 12, 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції на час вчинення реєстраційного запису).
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
8. Між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ КБ "Хрещатик") та Університетом було укладено п`ять кредитних договорів, а саме: від 26.06.2007 № 40-47/4-07, від 10.08.2007 № 54/47/4-07, від 04.06.2008 № 24-47/1-08/1, від 19.12.2008 № 24-47/1-08/3, від 24.12.2013 № 58-47/1-13 (далі - кредитні договори).
9. 12.06.2008 з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з кредитних договорів, ПАТ КБ "Хрещатик" та Університет уклали договір іпотеки № 24-47/1-08/04 (далі - договір іпотеки).
10. Згідно з підпунктом 1.1.1 договору іпотеки (в редакції зі змінами відповідно до договору від 25.03.2019 № 9) предметом іпотеки є спірне нерухоме майно.
11. 15.05.2015 ПАТ КБ "Хрещатик" надіслав позивачу вимогу від 15.05.2017 № 2-2/11/2415, в якій банк зазначив, що станом на 12.05.2017 заборгованість Університету за кредитними договорами становить 78 319 759,42 грн, у зв`язку із чим банк вимагав у 30-денний строк з дня отримання цієї вимоги усунути порушення умов кредитних договорів та погасити заборгованість у загальному розмірі 78 319 759, 42 грн та попередив позивача, що у разі, якщо протягом встановленого строку дана вимога банку залишиться без задоволення, банк розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений пунктом 1.1 договору іпотеки зі змінами та доповненнями.
12. Під час розгляду справи в суді першої інстанції Університет наполягав на тому, що таку вимогу він не отримував.
13. У свою чергу ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" як новий кредитор заперечував проти таких доводів Університету та надав на підтвердження отримання позивачем вимоги банку від 15.05.2017 № 2-2/11/2415 копію накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКС Україна" № 3848573.
14. 22.09.2017 між ПАТ КБ "Хрещатик" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Фактор Плюс") (новий кредитор) укладено договір № 2017/2-Ю про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги згідно з пунктом 2.1 якого банк відступає вимоги банку до позичальника - Університету (боржник) за кредитними договорами та договором іпотеки на суму 60 000 000,00 грн.
15. 22.09.2017 між ПАТ КБ "Хрещатик" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "ФК "Фактор Плюс" (новий іпотекодержатель) укладено договір № 2017/2-Ю-1 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за договором іпотеки, визначеним в пункті 1.2 цього договору, а новий іпотекодержатель приймає це відступлення.
16. 02.10.2017 між ТОВ "ФК "Фактор плюс" (первісний кредитор) та ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" (новий кредитор) укладено договір № 02/10-17/2 про відступлення частини прав вимог. За умовами цього договору первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває частину права вимоги первісного кредитора до позичальника - Університету, в розмірі, зазначеному у додатку № 1 до цього договору, а саме 26 000 000,00 грн.
17. 02.10.2017 між ТОВ "ФК "Фактор Плюс" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" (новий іпотекодержатель) укладено договір № 02/10-17/3 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю права за договором іпотеки, визначеним в пункті 1.2 цього договору, а новий іпотекодержатель приймає це відступлення.
18. 04.10.2017 між ТОВ "ФК "Фактор плюс" та ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" укладений договір № 1 про внесення змін до договору від 02.10.2017 № 02/10-17/3 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.
19. 10.11.2017 державний реєстратор Дідичук І. А. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38074926.
20. На підставі цього рішення до Державного реєстру прав державним реєстратором Дідичуком І. А. внесено запис від 10.11.2017 № 23311264 про право власності ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" на спірне нерухоме майно. Підставою виникнення права власності вказано договір іпотеки; договір про відступлення частини прав вимоги від 02.10.2017 № 02/10-17/2, видавник: ТОВ "ФК "Фактор Плюс"; договір від 04.10.2017 № 1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л. В.; вимога ПАТ КБ "Хрещатик" від 15.05.2017 № 2-2/11/2415.
21. 18.02.2020 спірне нерухоме майно було відчужене ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" та перейшло у власність ТОВ "Алтея Компані", у зв`язку з чим останнє за клопотання Університету було залучено до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
22. Господарський суд міста Києва рішенням від 25.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, позов задовольнив частково та скасував запис від 10.11.2017 № 23311264 до Державного реєстру прав про проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс", внесений державним реєстратором Дідичуком І. А. В іншій частині позову відмовив.
23. Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що реєстрація права власності за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" на спірне нерухоме майно відбулася з порушенням чинного реєстраційного законодавства, оскільки надані ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" для реєстрації документи не підтверджують набуття останнім права власності на зареєстрований об`єкт.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
24. У грудні 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Алтея Компані", в якій воно просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, в іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги та заперечень на неї
25. Підставою касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
26. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Алтея Компані" посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій пунктів 1-3 частини третьої статті 26 Закон про державну реєстрацію прав, порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах, що наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 18.11.2020 у справі № 154/883/19-ц, від 06.04.2021 у справі № 915/1890/19 та від 13.10.2021 у справі № 161/15629/19.
27. Додатково ТОВ "Алтея Компані" зазначає, що розгляд справи відбувся за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, оскільки ТОВ "Алтея Компані" не отримувало ухвали Північного апеляційного господарського суду про дату, час та місце судового засідання, у якому 08.12.2021 відбувся розгляд справи та прийнято оскаржувану постанову.
28. У судовому засіданні представник ТОВ "Алтея Компані" касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
29. Університет надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
30. Представник Університету у судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.
31. ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалося.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
32. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Колегія суддів суду касаційної інстанції, враховуючи приписи наведеної норми процесуального права, здійснює перегляд рішень судів попередніх інстанцій лише в межах заявлених скаржником вимог касаційної скарги - скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування запису від 10.11.2017 № 23311264 до Державного реєстру прав про проведення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс", внесеного державним реєстратором Дідичуком І. А., та прийняття нового рішення про відмову в позову в цій частині.
34. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційну скаргу ТОВ "Алтея Компані" необхідно задовольнити з огляду на таке.
35. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, ТОВ "Алтея Компані" оскаржує постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, зокрема, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
36. ТОВ "Алтея Компані" у касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пунктів 1-3 частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію прав та порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
37. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
38. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
39. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.
40. Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
41. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
42. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.
43. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
44. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
45. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
47. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), на які посилається скаржник у касаційній скарзі, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).
48. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20).
49. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" ("Kudla v. Poland", заява № 30210/96, § 158), 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" ("Garnaga v. Ukraine", заява № 20390/07, § 29).
50. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. ЄСПЛ у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ("Chahal v. the United Kingdom", заява № 22414/93, § 145) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
51. Засіб захисту, що вимагається законом або договором, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02, § 75)).
52. Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
53. У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
54. У рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.
55. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
56. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
57. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
58. Конституційний Суд України в пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
59. Звідси ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
60. Предметом спору у цій справі в частині, в якій переглядаються судові рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку, є скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
61. Так, відповідно до пунктів (абзаців) 1-3 частини третьої статті 26 Закону про державну реєстрацію прав (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
62. Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судами судових рішень), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону про державну реєстрацію прав у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
63. Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково зазначили про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.
64. За таких обставин у зв`язку із викладенням статті 26 Закону про державну реєстрацію прав у новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, наразі чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню.
65. Аналогічні за змістом висновки щодо застосування статті 26 Закону про державну реєстрацію прав у новій редакції при вирішенні спорів у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, №905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 18.11.2020 у справі № 154/883/19-ц, від 13.10.2021 у справі №161/15629/19, на які посилається ТОВ "Алтея Компані" у касаційній скарзі.
66. Тому, зважаючи на те, що з 16.01.2020 і на час ухвалення оскаржених судових рішень матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернули уваги суди першої та апеляційної інстанцій, наявні достатні підстави вважати, що за таких обставин Університет буде позбавлений можливості ефективного захисту стверджуваних ним порушених прав у спосіб, зазначений в оскаржуваних судових рішеннях, а саме шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
67. Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі №925/1550/19 (в якій позов було подано до 16.01.2020, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій були ухвалені пізніше вказаної дати).
68. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
69. Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.
70. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону про державну реєстрацію прав). Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
71. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
72. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів.
73. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19).
74. Як вже раніше зазначалося, суди попередніх інстанцій встановили, що 18.02.2020 спірне нерухоме майно було відчужене ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" та перейшло у власність ТОВ "Алтея Компані".
75. Тобто на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень вказане майно було відчужене ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" третій особі.
76. За таких обставин скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" не є ефективним способом захисту порушеного права адже задоволення такої позовної вимоги не відновить права власності Університету на спірне майно, за захистом якого позивач звернувся до суду.
77. Ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є вимога позивача про витребування майна від ТОВ "Алтея Компані".
78. ТОВ "Алтея Компані" в касаційній скарзі серед іншого зазначило, що Університет додатково звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом у справі № 910/9907/21 до ТОВ "Офіс Сервіс Люкс" та ТОВ "Алтея Компані", зокрема, про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Алтея Компані".
79. Звідси Університет не позбавлений можливості захистити право власності, яке є на його думку порушене, шляхом витребування спірного нерухомого майна від третьої особи. Університет реалізував дану можливість, звернувшись з вказаними позовом у справі № 910/9907/21, яка перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва.
80. Виходячи зі змісту частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (такий правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
81. Звідси колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що позов в частині скасування запису від 10.11.2017 № 23311264 до Державного реєстру прав на спірне нерухоме майно за ТОВ "Офіс Сервіс Люкс", внесений державним реєстратором Дідичуком І. А., не підлягає задоволенню, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.
82. Щодо інших доводів касаційній скарзі ТОВ "Алтея Компані" суд касаційної інстанції зазначає таке.
83. ЄСПЛ у рішенні від 10.05.2011 у справі "Серявін та інші проти України" ("Seryavin and Others v. Ukraine", заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
84. ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" ("Trofimchuk v. Ukraine", заява № 4241/03).
85. Звідси оскільки Університет, звертаючись до суду з позовом обрав спосіб захисту, який не призведе до реального захисту і поновлення порушених прав позивача, що є достатньою підставою для відмови в позові, то оцінка іншим доводам касаційної скарги ТОВ "Алтея Компані" не надається.
86. За таких обставин касаційна скарга ТОВ "Алтея Компані" є обґрунтованою, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.