УХВАЛА
17 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/521/21
Провадження № 11-35заі22
Суддя Великої Палати Верховного Суду Прокопенко О. Б., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя про визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та стягнення заподіяної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- визнати обґрунтування Вищою радою правосуддя рішення від 15 червня 2021 року щодо доведеності рішення Кваліфікаційної комісії суддів військових судів від 20 жовтня 2003 року неправомірним, а висновки Кваліфікаційної комісії суддів військових судів від 20 жовтня 2003 року - недоведеними;
- визнати неправомірним нерозгляд Президентом України, Верховною Радою України, Вищою радою правосуддя заяв позивача від 1 вересня 2021 року, 20 жовтня 2021 року та зобов`язати відповідачів розглянути ці заяви;
- стягнути з Президента України, Верховної Ради України та Вищої ради правосуддя на користь позивача заподіяну незаконним (злочинним) звільненням матеріальну шкоду у солідарному порядку;
- стягнути з Президента України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 168 тис. грн;
- стягнути з Верховної Ради України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 369 тис. 776 грн;
- стягнути з Вищої ради правосуддя на користь позивача заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 1 млн 380 тис. 688 грн;
- з метою встановлення розміру заподіяної позивачу матеріальної шкоди, призначити судову експертизу.
Ухвалою від 28 грудня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, оскільки вона не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Ухвалою від 31 січня 2022 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Судувідповідно до пункту 1 частини четвертої, статті 169 КАС позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачеві з огляду на те, що він не усунув недоліків заяви в установлений судом строк.
ОСОБА_1 не погодився з такими судовими рішенням і 11 лютого 2022 року подав апеляційну скаргу.
Статтею 296 КАС встановлено вимоги до апеляційної скарги. Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
На підставі підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою згаданої статті Закону України "Про судовий збір" передбачено, щосудовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З огляду на наведені вище норми законодавства, за подання апеляційної скарги на ухвалу суду скаржник мав сплатити судовий збір у розмірі 2481грн за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу, реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи, судовий збір за позовом (ПІБ позивача), Велика Палата Верховного Суду, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
ОСОБА_1 до апеляційної скарги документа про сплату судового збору не додав, натомість вказав на те, що за подання цього позову судовий збір не підлягає сплаті відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Названою законодавчою нормою передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду;
Однак усі заявлені в цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 не охоплюються визначеними у пункті 13частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" передумовами для звільнення від сплати судового збору.
Отже, подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в цій справі є об`єктом справляння судового збору.
Крім того, заявлена в апеляційній скарзі вимога про скасування за наслідками апеляційного провадження ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не відповідає положенням частини першої статті 294 КАС, яка визначає перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього КАС.
Положеннями статті 169 КАС визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Ураховуючи наведене, подана ОСОБА_1 апеляційна скарга на підставі частини першої статті 169 КАС підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення її недоліків, на які вказано в цій ухвалі.
Апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику, якщо він не усуне її недоліки протягом установленого строку (пункт 1 частини четвертої статті 169КАС).
Керуючись статтями 169, 296-298 КАС, суддя Великої Палати Верховного Суду