ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 791/1/18
провадження № 51-9184км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого
Бущенка А.П.,
суддів
Булейко О.Л., Яновської О.Г.,
за участю секретаря судового засідання
Манацької І.А.,
засудженого захисника прокурора
ОСОБА_1, Запорожця О.В., Матолич М.Р.,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Запорожця О.В. на ухвали Білозерського районного суду Херсонської області від 06 лютого 2020 року та Херсонського апеляційного суду від 19 березня 2021 року про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Херсонського обласного суду від 17 жовтня 1996 року.
Обставини справи
1. Зазначеним вироком ОСОБА_1 було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктом "е" частини 2 статті 93 та частини 2 статті 17 і частини 2 статті 122 Кримінального кодексу України 1960 року до покарання у виді смертної кари.
2. Відповідно до встановлених судом фактичних обставин 9 травня 1996 року в період з 9 до 11 години у гуртожитку загону № 8 виправної колонії № 105 засуджений спільно з ОСОБА_2 затягнули потерпілого ОСОБА_3 під сходовий майданчик з метою здійснення з тим насильницького акту мужоложства. В ході подолання опору потерпілого ОСОБА_2 тримав його за ноги, а ОСОБА_1 оголеним кінцем електропроводу спричинив тому смертельне ураження електрострумом.
3. Вирок був залишений без змін ухвалою Верховного Суду України від 03 грудня 1996 року.
4. Постановою Херсонського обласного суду від 20 червня 2000 року призначене покарання за цим вироком було замінено на довічне позбавлення волі.
5. Засуджений звернувся до Білозерського районного суду Херсонської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Херсонського обласного суду від 17 жовтня 1996 року, пославшись на зізнання ОСОБА_2 у тому, що у 1996 році він обмовив засудженого, а також на неналежне виконання обов`язків захисником засудженого під час розгляду справи у 1996 році.
6. Ухвалою від 06 лютого 2020 року Білозерський районний суд Херсонської області відмовив у задоволенні заяви засудженого, не визнавши наведені засудженим обставини нововиявленими.
7. Херсонський апеляційний суд ухвалою від 19 березня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги і доводи касаційних скарг
8. У касаційних скаргах, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону, засуджений просить скасувати згадані судові рішення і призначити новий розгляд заяви в суді першої інстанції, а його захисник ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в цьому суді.
9. На обґрунтування своєї позиції сторона захисту стверджує, що суд першої інстанції безпідставно не визнав нововиявленими обставини, на які посилався засуджений, а апеляційний суд цього порушення не усунув і тому його ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК)
10. Крім того, засуджений наводить доводи щодо незаконності постанови Херсонського обласного суду від 20 червня 2000 року, якою призначене йому покарання у виді смертної кари було замінено на довічне позбавлення волі.
Позиції учасників касаційного розгляду
11. У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
12. Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту, вважаючи судові рішення законними та обґрунтованими.
Оцінка Суду
13. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
14. Відповідно до положень статей 91 та 459, пунктів 4, 5 статті 462 КПК перегляд судових рішень, що набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є процедурою, яка може бути використана у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які:
1) об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі і не могли бути відомі суду та особі, яка вимагає перегляду за нововиявленими обставинами;
2) перебувають в органічному зв`язку з предметом доказування в цьому кримінальному провадженні, тобто можуть мати значення для оцінки обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;
3) мають істотне значення, тобто самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
15. Обставини, про які сторона знала або мала знати на момент постановлення рішення, але з тих чи інших причин не представила суду, не можуть вважатися нововиявленими. Також не можуть вважатися підставами для перегляду за нововиявленими обставинами докази, які були доступні стороні і які вона мала можливість представити при сумлінному використанні своїх процесуальних можливостей.
16. Перегляд за нововиявленими обставинами не може використовуватися як прихована апеляція, тобто для повторного розгляду справи і отримання нової оцінки її обставин. Таке використання екстраординарної процедури суперечить принципу сталості судового рішення (res judicata).
17. Сторона захисту вважає, що надані у 2017 році свідчення ОСОБА_2 про те, що його показання у 1996 році були завідомо неправдивими, є нововиявленою обставиною, яка дає підстави для скасування вироку.
18. Під час розгляду заяви про перегляд в судовому засіданні був допитаний ОСОБА_2, який повідомив, що у 1996 році оговорив себе та засудженого внаслідок застосування до нього незаконних методів слідства, про що написав заяву, яку передав захиснику засудженого восени 2017 року.
19. Вирішуючи, чи становить це повідомлення ОСОБА_2 нововиявлену обставину, Суд виходить з такого.
20. Відповідно до статей 73 та 74 КПК 1960 року, за яким здійснювалося провадження у 1996 році, показання підозрюваного, обвинуваченого, у тому числі їх достовірність, підлягали перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини могло бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.
21. З матеріалів провадження вбачається, що під час розгляду справи по суті у 1996 році суд оцінював достовірність показаннь усіх підсудних, у тому числі перевіряв їх заяви про самообмову внаслідок примусу з боку органів досудового слідства. Суд визнав заяви про такий примус безпідставними і, виходячи з сукупності доказів, визнав за можливе покладатися на показання ОСОБА_2, які він давав, у тому числі, під час судового розгляду. Також ці показання і заяви обвинувачених були предметом перевірки в суді касаційної інстанції.
22. Виходячи з умов перегляду за нововиявленими обставинами, Суд не вирішує питання про обґрунтованість висновків судів щодо достовірності доказів, покладених в основу вироку. Однак висновки в судових рішеннях свідчать про те, що обставини, на які посилалась сторона захисту в заяві про перегляд, були відомі судам і обвинуваченим (підсудним), а тому не можуть вважатися нововиявленими у значенні статей 459, пунктів 4, 5 статті 462 КПК.
23. Також не можна визнати нововиявленою обставиною заявлене стороною захисту порушення права на засудженого захист через неналежне виконання захисником своїх обов`язків. Для того, щоб обставина, на яку посилається засуджений, могла бути визнана нововиявленою, вона має стосуватися предмету доказування у справі, тобто обставин, що зумовили висновок про винуватість особи у вчиненні злочину. Можливі процесуальні порушення, допущені під час розгляду справи, у тому числі й такі, що могли позначитися на ефективності захисту, не є обставинами, на які посилаються стаття 459 та пункти 4, 5 статті 462 КПК.
24. Суд першої інстанції перевірив обставини, на які посилався заявник, у тому числі надавши можливість допитати ОСОБА_2 в судовому засіданні, і дійшов правильного висновку, що ці обставини не є нововиявленими. Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 370 КПК.
25. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, надавши умотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг засудженого та захисника, які по суті повторюються в їхніх касаційних скаргах. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.
26. Суд не дає оцінки доводам касаційних скарг, що стосуються неповноти досудового та судового слідства та невідповідності висновків, викладених у вироку вироку Херсонського обласного суду від 17 жовтня 1996 року, фактичним обставинам справи, оскільки вони не є предметом розгляду у провадженні за нововиявленими обставинами.
27. Тому касаційні скарги сторони захисту задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд