Постанова
Іменем України
15 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 2-901/11
провадження № 61-20612св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами",
заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інтайм Фінанс", Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Родовід Банк" Караченцев Артем Юрійович, головний державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьмишин Едуард Миколайович, ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року під головуванням судді Головчака М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Борисової О. В., Ратнікової В. М. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" про заміну сторони у справі, шляхом заміни стягувача його правонаступником у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія управління активами" (далі - ТОВ "Фінансова компанія управління активами") звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Обґрунтовувало свої вимоги тим, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2010 року у цивільній справі № 2-901/10 позовні вимоги ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.
На підставі зазначеного рішення судом видано виконавчий лист, на підставі якого 13 червня 2019 року було відкрито виконавче провадження № 59348553.
Згідно договору про відступлення прав вимоги від 23 квітня 2021 року № 23/04/21-1 право вимоги за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № Д002/СК-324.07.2, укладеним між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_1, перейшло до ТОВ "Фінансова компанія управління активами".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Подільський районний суд м. Києва ухвалою від 09 червня 2021 року заяву ТОВ "Фінансова компанія управління активами" задовольнив.
Замінив сторону стягувача - ПАТ "Родовід Банк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія управління активами" щодо виконання рішення Подільського районного суду у справі № 2-901/10 від 20 січня 2010 року за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № Д002/СК-324.07.2.
Київський апеляційний суд постановою від 14 грудня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 09 червня 2021 року без змін.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки ТОВ "Фінансова компанія управління активами" набуло право вимоги до ОСОБА_1, наявні підстави для заміни стягувача його правонаступником.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Помилуйко В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в якій просив оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі представник заявника посилається на те, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставину, що у договорі про відступлення прав вимоги чітко визначено момент набуття всіх прав нового кредитора. Стороною боржника було замовлено проведення судово-економічної експертизи. Експертом було подано клопотання про отримання додаткових матеріалів, необхідних для встановлення факту оплати новим кредитором. Представником боржника було подано клопотання про витребування доказів, проте суд першої інстанції зазначене клопотання взагалі не розглянув та ухвалив рішення, посилаючись на недопустимі докази.
В суді апеляційної інстанції представник боржника повторно просив витребувати необхідні докази та дослідити новий доказ - попередній висновок експерта, який був доданий до апеляційної скарги та яким підтверджується відсутність у матеріалах справи допустимих та достовірних доказів факту оплати і отримання коштів відповідно до умов договору відступлення права вимоги від 23 квітня 2021 року.
Представник заявника вказує, що суд апеляційної інстанції також не дослідив по суті обставини правонаступництва, що суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у п. 6.22 постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому у січні 2022 року відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ "Фінансова компанія управління активами" - адвокат Косенко А. П. у задоволенні касаційної скарги боржника просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість доводів останньої.
Представник стягувача зазначає, що дії боржника направлені на затягування розгляду справи, шляхом штучної зміни предмету розгляду з питання заміни стягувача у грошовому зобов`язанні на питання визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції належним чином дослідив копії платіжних доручень та виписки з рахунків, які є належними доказами виконання товариством своїх зобов`язань за договором про відступлення права вимоги від 23 квітня 2021 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із Подільського районного суду м. Києва цивільну справу № 2-901/10.
06 січня 2022 року цивільна справа № 2-901/10 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 січня 2010 року у цивільній справі № 2?4380/09 позов ПАТ "Родовід Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № Д002/СК-324.07.2 у розмірі 8 717 510,31 грн, 1 700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 8 719 330,31 грн.
13 червня 2019 року Печерським РВ ДВС у місті Києві ГТУЮ відкрито виконавче провадження № 59348553 за виконавчим листом від 17 лютого 2010 року № 2-901/10, виданим Подільським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 20 січня 2010 року.
07 квітня 2021 року ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" уклали договір № 1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Родовід Банк" відступило, а ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" набуло права вимоги щодо стягнення заборгованості за договорами кредиту, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № Д002/СК-324.07.2.
23 квітня 2021 року ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" й ТОВ "Фінансова компанія управління активами" уклали договір № 23/04/21-1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія управління активами" відступило, а ТОВ "Фінансова компанія управління активами" набуло права вимоги щодо стягнення заборгованості за договорами кредиту, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 серпня 2007 року № Д002/СК-324.07.2.
Згідно п. 5 договору № 23/04/21-1 про відступлення прав вимоги від 23 квітня 2021 року, сторони домовились, що за відступлення права вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує кредитору в день укладення цього договору грошові кошти у сумі 900 000 грн без ПДВ, надалі за текстом ціна договору.
Згідно платіжних доручень від 23 квітня 2021 року № 429 та № 3769, ТОВ "Фінансова компанія управління активами" перерахувало на рахунок ТОВ "ФК "Інтайм Фінанс" грошові кошти у розмірах 890 000 грн та 10 000 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з статтею 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Пунктом 2 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Вищенаведені положення кореспондуються з положеннями частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", де зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Результат аналізу цих норм, зокрема пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України дає підстави для висновку, що в разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 2-1069/11, провадження № 61-8036св21.
Окрім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17, від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Верховний Суд також зауважує, що апеляційний суд правильно відмітив, що безготівкові розрахунки, згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами (п. 1.4 Інструкції).
Згідно п. 1.8 Інструкції, платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією. Платники - фізичні особи мають право оформляти доручення про списання коштів зі своїх рахунків у довільній формі, погодженій у договорі з банком.
Платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунку на бланках розрахункових документів, види яких передбачені договором банківського рахунку чи іншим договором, у якому обумовлено право банку здійснювати договірне списання коштів, а також у вигляді електронного розрахункового документа, якщо це передбачено договором між ним і банком.
Банк для здійснення розрахункових операцій може формувати електронні розрахункові документи.
Проаналізувавши надані заявником ТОВ "Фінансова компанія управління активами" копії платіжних доручень та виписки з рахунків суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони є належними доказами виконання товариством своїх зобов`язань за договором про відступлення права вимоги від 23 квітня 2021 року № 23/04/21-01.
Вищенаведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які виявились у невстановленні факту оплати новим кредитором за договором про відступлення права вимоги.
Колегія суддів також відхиляє посилання заявника на те, що клопотання про витребування доказів першої інстанції взагалі не розглянув, оскільки вказане твердження спростовується матеріалами справи.
Крім того апеляційний суд правильно зауважував, що предметом розгляду цієї справи є питання заміни сторони виконавчого провадження, а не дійсність договору про відступлення права вимоги.
Вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.
Встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16.
Разом із тим апеляційний суд зауважував, що первісний кредитор ПАТ "Родовід банк" та проміжний кредитор ТОВ "Фінансова компанія "Інтайм фінанси" були залучені до розгляду заяви про заміну стягувача, проте жодних заперечень щодо такої заміни не висловили.
За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (пункти 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).
З огляду на вищенаведені норми та встановлені під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, який вказав, що договір про відступлення права вимоги від 23 квітня 2021 року № 23/04/21-01 не порушує прав та обов`язків боржника, оскільки не змінює їх обсягу, а стосується лише заміни кредитора у зобов`язанні.
Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції також не дослідив по суті обставини правонаступництва, що суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у п. 6.22 постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
У п. 6. 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року зазначено, що питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Висновки у справі, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у зазначеній справі суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.
Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального закону.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "РуїзТоріха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").