ПОСТАНОВА
Іменем України
16 лютого 2022 року
Київ
справа №380/3389/20
адміністративне провадження № К/9901/27160/21
Верховний Суд у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року (головуючий суддя - Мричко Н.І.), на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року №63-о "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити позивача на посаді заступника начальника відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Львівської митниці ДФС;
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.
1.1. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідач порушив порядок його звільнення, оскільки зміни до штатного розпису та реорганізація Львівської митниці ДФС планувались здійснити до 08 грудня 2019 року, а його фактично безпідставно звільнено наказом від 13 квітня 2020 року. Крім цього, попередження про наступне вивільнення та пропозиція іншої роботи у Галицькій митниці Держмитслужби могли бути здійснені до 28 грудня 2019 року, тобто за два місяці до реорганізації Львівської митниці ДФС (28 лютого 2020 року). Позивач зазначив, що у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, проте позивачу не було запропоновано жодної з них.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. Наказом Львівської митниці ДФС від 12 листопада 2018 року № 811-о ОСОБА_1 з 13 листопада 2018 року переведено на посаду заступника начальника відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Львівської митниці ДФС.
3. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1.
4. Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби. Крім того, згідно з додатком № 2 вказаної постанови прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вказаної постанови ДФС України видано наказ від 25 листопада 2019 року № 30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС", пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС.
5. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
6. 28 листопада 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про перебування Львівської митниці ДФС в процесі припинення.
7. 13 грудня 2019 року позивач подав в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби заяву, в якій просив призначити його у порядку переведення з Львівської митниці ДФС на посаду рівнозначну у Галицьку митницю Держмитслужби.
8. Листом від 03 січня 2020 року № 7.4-08-12/12/259 в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби повідомив позивача про те, що його заява буде врахована та додатково розглянута при заповненні вакантних посад Галицької митниці Держмитслужби, з урахуванням кваліфікаційних вимог та досвіду роботи, у термін визначений для проведення реорганізації митниць ДФС.
9. 07 лютого 2020 року позивач подав в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби заяву, в якій просив повторно розглянути його заяву від 13 грудня 2019 року.
10. Листом від 05 березня 2020 року № 7.4-08-12/12/259 в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби повідомив позивача про те, що проводиться робота щодо підбору особового складу Галицької митниці Держмитслужби.
11. 10 березня 2020 року Комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС попередила позивача про наступне звільнення із займаної посади 13 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
12. Наказом Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 63-о "Про звільнення ОСОБА_1" позивача звільнено 15 квітня 2020 року із займаної посади заступника начальника відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, із змінами, пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Підстава звільнення - попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року.
13. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, позовні вимоги задоволено.
14.1. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13 квітня 2020 року №63-о "Про звільнення ОСОБА_1".
14.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу контролю митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року.
14.3. Рішення суду в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання.
14.4. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 105402 (сто п`ять тисяч чотириста дві) грн 39 коп, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
14.5. Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 10750 (десять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 00 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допущено до негайного виконання.
15. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Зазначили, що наказ про звільнення прийнятий не на підставі, у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, без дотриманням принципу рівності перед законом та непропорційно. Також в оскаржуваних рішеннях вказано, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. Оскаржуване рішення прийняте без конкретизації причин та підстав, а лише містить перелік пунктів, передбачених частиною першою статті 87 Закону України "Про державну службу" породжує для позивача негативні наслідки у виді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
16. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Галицька митниця Держмитслужби звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення, прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
17. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
18. У касаційній скарзі вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини третьої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року N 889-VIII "Про державну службу"(далі - Закон N 889-VIII) в редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-XI "Про внесення змін до митного кодексу та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи".
19. На думку представника відповідача, суди попередніх інстанцій неправильно застосували частини першу, третю статті 87 Закону N 889-VIII, реорганізація державного органу є самостійною підставою для припинення державної служби і жодним чином не пов`язана із наявністю інших підстав. Частиною третьою статті 87 Закону в редакції Закону від 14 січня 2020 року, надано лише право пропонування роботодавцем вакантних посад при їх наявності, проте за відсутності обов`язку.
20. У скарзі зазначено, що спірний наказ виданий відповідно до вимог Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 (далі - Типова інструкція з діловодства). Вказана інструкція встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі. Принцип визначеності, на думку скаржника, в даному випадку порушений не був, оскільки спірний наказ прийнято на підставі попередження про наступне вивільнення від 10 березня 2020 року, в якому чітко визначено, що підставою звільнення позивача є реорганізація Львівської митниці ДФС.
21. Також скаржник наголосив, що норми КЗпП України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин відповідно до частини п`ятої статті 40 КЗпП України.
22. Позивач правом на подання відзиву не скористався.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
23. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
26. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
27. Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин - 10 березня 2020 року).
28. Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
29. Частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
30. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII (державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець
31. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.
32. Згідно із статтею 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
33. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).
34. Статтею 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених випадках.
35. Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 49 2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
36. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року N 1074 (далі - Порядок N 1074).
37. Пунктами 1, 4 Порядку N 1074 визначено, що дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації.
Орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.