ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 640/18123/18
адміністративне провадження № К/9901/18787/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Семашка Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року (головуючий суддя: Шейко Т.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (колегія суддів: Епель О.В., Губська Л.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі №640/18123/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У листопаді 2018 році ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві, код ЄДРПОУ 39439980 від 01.08.2018 за №0088384202, №0088354202, №0088364202, №0088374202 стосовно ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати Акт від 27.06.2018 №3001/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отримання доходу у вигляді додаткового блага стосовно ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що контролюючий орган оскаржуваними податковими-повідомленнями рішеннями нарахував позивачу зобов`язання у зв`язку з несплатою податку, збору та недекларуванням доходу саме щодо суми основного боргу (кредиту, тіла кредиту) у розмірі 451 045,21 грн. Що стосується процентів у розмірі 17228,71 доларів США, що складає 427638,74 грн по курсу НБУ станом на 14.07.2016 та суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у розмірі 15239,80 грн, - то, як убачається із згаданого повідомлення Банку від 14.07.2016, це є іншою сумою, яка також анульована (прощена) Банком. Утім контролюючим органом на вказану заборгованість (проценти та штраф (пеня)) за наслідками перевірки жодних зобов`язань не нараховано. Отже, доводи позивача щодо погашення ним основної суми заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11358015000 від 10.06.2008 на суму 451045,21 грн не знайшли свого підтвердження. Стосовно вимоги позивача - визнати протиправним та скасувати Акт від 27.06.2018 №3001/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отримання доходу у вигляді додаткового блага стосовно ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суд звернув увагу на те, що акт перевірки не є у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України рішенням суб`єкта владних повноважень. Акт не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами перевірки, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідно до наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 11.06.2018 №9735 Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ "УкрСиббанк" (ЄДРПОУ 09807750) фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, про що складено Акт перевірки від 27.06.2018 №3001/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 .
Як зазначено в Акті перевірки від 27.06.2018 №3001/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 у ході проведення перевірки використані документи: - відомості з державного реєстру фізичних осіб про суми отриманих доходів за видами доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016; - відомості адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в м. Києві щодо місця проживання та реєстрації ОСОБА_1 ; - лист ПАТ "УкрСиббанк" від 17.10.2017 року №14-2-2/46011 (вх. ГУ ДФС у м. Києві №53567/10 від 06.11.2017) щодо отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платнику податків, прощеного (анульованого) кредитором фізичній особі ОСОБА_1 .
Також під час проведення перевірки використано автоматизовані комп`ютерні інформаційні системи: АІС "Податковий блок", ЦБД ДРФО ДФС України.
Згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДФС України в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 платник податків - фізична особа ОСОБА_1 отримав доходи у загальній сумі 451045,21 грн за ознакою доходу 126.
Відповідно до довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма 1ДФ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, під ознакою доходу " 126" відображається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.
Відповідно до даних ЦБД ДРФО ДФС України ОСОБА_1 у 2016 році мав взаємовідносини з ПАТ "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750) та отримав оподатковуваний дохід як додаткове благо у вигляді основної суми боргу, анульованої кредитором, що підтверджується інформацією ПАТ "УкрСиббанк", наведеною в листі від 17.10.2017 №14-2-2/46011.
ГУ ДФС у м. Києві фізичній особі ОСОБА_1 було направлено листа від 29.05.2017 №5491/С/26-15-13-04-14 щодо виконання обов`язку подання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік та декларування доходу як додаткове благо.
У свою чергу, ПАТ "УкрСиббанк", у відповідності до вимог підпункту "б" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, подало до контролюючого органу податковий розрахунок за формою 1-ДФ за III квартал 2016 року, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) ОСОБА_1 в сумі 451045,21 грн.
Перевіркою встановлено, що відповідно до пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 не подано до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік.
Також, у порушення підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України ОСОБА_1 не надано Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Перевіркою встановлено, що фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано загальний річний оподатковуваний дохід за 2016 рік, отриманий у вигляді додаткового блага у сумі 451045,21 грн та не сплачено податок на доходи фізичних осіб з таких доходів в сумі 81188,14 грн.
Крім того, згідно з вимогами підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, фізичною особою ОСОБА_1 не сплачено військовий збір на загальну суму 6765,68 грн.
Таким чином, перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 : пункту 179.1 статті 179 розділу IV Податкового кодексу з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу; - підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Кодексу; -підпункту 168.2.1 пункту 168.1 статті 168 з урахуванням підпункту "д" пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу; підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з висновками Акта перевірки від 27.06.2018 №3001/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 позивач до Головного управління ДФС у м. Києві подав свої заперечення від 17.07.2018.
Головне управління ДФС у м. Києві, розглянувши заперечення позивача, листом від 30.07.2018 №36137/С/26-15-42-02-27 повідомило, що висновки акта перевірки залишає без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі Акта перевірки від 27.06.2018 №3001/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 податковий орган 01.08.2018 виніс податкові повідомлення-рішення №0088384202, №0088354202, №0088364202, №0088374202, які 10.08.2018 позивачем були оскаржені до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду скарги позивача Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 08.10.2018 №15502/С/99-99-11-02-01-14, яким податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0088384202, №0088354202, №0088364202, №0088374202 залишила без змін, а скаргу без задоволення.
Уважаючи свої права порушеними такими діями та рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду за їх захистом.
Також суд установив, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 16.12.2015 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.07.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, встановлено, що 10.06.2008 між АКБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11358015000, відповідно до умов якого останньому надано кредит в сумі 50000 доларів США.
З метою забезпечення виконання вказаних зобов`язань 10.06.2008 між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були укладені окремі договори поруки №210291, №210288, №210289, №210290, відповідно до умов яких поручителі зобов`язалися перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань за кредитним договором.
Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку чим утворилась заборгованість у розмірі 46708,32 доларів США, що станом на 20.03.2014 за курсом НБУ становить 463243,78 грн, та яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 37034,41 доларів США, що еквівалентно 367299,87 грн, заборгованості про процентам за користування кредитом - 8137,30 доларів США, що еквівалентно 80704,11 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 850,32 доларів США, що еквівалентно 4333,31 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 686,29 доларів США, що еквівалентно 6806,49 грн.
Переглядаючи рішення першої інстанції Апеляційний суд м. Києва вказав, що районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 умов кредитного договору, а тому поручителі разом з позичальником повинні солідарно відповідати перед банком щодо стягнення заборгованості в розмірі 46708,32 доларів США, що станом на 20.03.2014 року за курсом НБУ становить 463243,78 грн, та яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 37034,41 доларів США, що еквівалентно 367299,87 грн, заборгованості про процентам за користування кредитом - 8137,30 доларів США, що еквівалентно 80704,11 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 850,32 доларів США, що еквівалентно 4333,31 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 686,29 доларів США, що еквівалентно 6806,49 грн.
При цьому, Апеляційний суд м. Києва змінив резолютивну частину рішення Дніпровського районного суду та виклав у такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та солідарно з ним - з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ), з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ), з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ), з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббак" (код ЄДРПОУ 09807750) кредитну заборгованість у розмірі 463243 грн 78 коп.".
Під час процедури адміністративного оскарження позивач у скаргах зазначав, що на підставі вказаного судового рішення у провадженні Дніпровського РУЮ м. Києва перебувало виконавче провадження №48764721 від 05.08.2015 на підставі виконавчого листа №755/9178/15-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 29.07.2015 по примусовому виконанню рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 та солідарно з ним з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ), з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 ), з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ), з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббак" (код ЄДРПОУ 09807750) кредитну заборгованість у розмірі 463243 грн 78 коп.".
Також у вказаних скаргах позивач зазначав, що між боржником ОСОБА_1 та стягувачем ПАТ "УкрСиббанк" укладено мирову угоду про анулювання частини боргу.
У матеріалах даної адміністративної справи міститься Договір про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 13.07.2016, укладений між позикодавцем громадянином України ОСОБА_3 та позичальником ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1.1 Договору позикодавець передає позичальнику на терміновій і поворотній основі грошові кошти на суму 50000 доларів США, еквівалент яких по курсу НБУ на 13.07.2016 становить 1 241 064 грн 30 коп., а позичальник зобов`язується повернути зазначені кошти в обумовлений даним Договором термін.
На виконання вимог Договору позики вчинена заява ОСОБА_1 від 13.07.2016, завірена нотаріально та зареєстрована в реєстрі за №1129, про те, що ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 1 240 000 грн 00 коп.
У матеріалах справи знаходиться завірена копія квитанції №48 від 14.07.2016, з якої убачається, що платником ОСОБА_1 на адресу отримувача АТ "УкрСиббанк" здійснено платіж на суму 27000,00 доларів США (сума у гривнях 670 174,72 грн) з призначенням платежу "Погашення кредиторської заборгованості зг. кред. договору №0000011358015 Позичальник ОСОБА_1".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Адвокат Семашко Дмитро Миколайович в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.05.2020 у справі №821/414/16 у подібних правовідносинах.
Указує на те, що суму боргу за тілом кредиту ним було сплачено банку, а прощення боргу відбулося виключно щодо суми процентів по кредиту, яка не є додатковим благом. При цьому, зазначив, що для погашення кредиту перед банком він отримав у свого батька поворотну фінансову допомогу. Уважає, що в даному випадку відбулось перекредитування, а не отримання позивачем додаткового блага.
Також указує, що судом апеляційної інстанції не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі №809/1578/17, щодо порушення процедури проведення перевірки (повідомлення про проведення перевірки).
Відповідачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Вказує на наявність передбачених законом підстав для проведення перевірки. Вважає оскаржувані судові рішення законними і обґрунтованими, у зв`язку з чим підстави для їх скасування відсутні.
Верховний Суд ухвалою від 18.08.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (пункт 79.1 статті 79 Податкового кодексу України).
У свою чергу, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків
Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
У пункті 49.1 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Згідно з пунктом 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
У п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
У пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.
Згідно з пп. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164 ПК України до оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
У пп. 164.2.14 "б" п. 164.2 ст. 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.
Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Як уже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.05.2020 у справі №821/414/16, від 15 травня 2018 року у справі №809/1578/17 у подібних правовідносинах.
Що стосується посилань скаржника на висновки, викладені у постанові від 19.05.2020 у справі №821/414/16, колегія суддів зазначає таке.
Розглядаючи справу №821/414/16, Верховний Суд зробив висновок, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. Отже, прощена (анульована) банком (іншою фінансовою установою) за його рішенням пеня від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, не є доходом платника податку та, як наслідок, не підлягає оподаткуванню. Зазначена позиція відповідає позиції, яка неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 24.10.2018 у справі №816/2380/17 (провадження № К/9901/51898/18), від 04.12.2018 у справі №813/5357/14 (провадження №К/9901/39728/18), від 07.02.2019 у справі №802/598/16-а (провадження №К/9901/28833/18).
Водночас за установленими у цій справі обставинами, ПАТ "УкрСиббанк", виконуючи функції податкового агента, у Повідомленні про анулювання боргу (в порядку підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України) за вих. №31-5/23 від 14.07.2016 чітко зазначив ОСОБА_1, що Банком прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11358015000 від 10.06.2008, а саме суми основного боргу (кредиту) 18 171,71 долар США, що складає 451 045,21 грн. по курсу НБУ станом на 14.07.2016. У свою чергу, контролюючий орган оскаржуваними податковими-повідомленнями рішеннями нарахував позивачу зобов`язання у зв`язку з несплатою податку, збору та недекларуванням доходу саме щодо суми основного боргу (кредиту, тіла кредиту) у розмірі 451 045,21 грн.
Що стосується процентів у розмірі 17228,71 доларів США, що складає 427638,74 грн по курсу НБУ станом на 14.07.2016 та суми штрафних санкцій (пені), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у розмірі 15239,80 грн, - то, як убачається із згаданого повідомлення Банку від 14.07.2016, це є іншою сумою, яка також анульована (прощена) Банком. Утім контролюючим органом на вказану заборгованість (проценти та штраф (пеня)) за наслідками перевірки жодних зобов`язань не нараховано.
Таким чином, суди правильно не взяли до уваги посилання позивача на те, що суму боргу за тілом кредиту ним було сплачено банку, а прощення боргу відбулося виключно щодо суми процентів по кредиту, яка не є додатковим благом, адже такі спростовуються матеріалами цієї справи.
Також судами обґрунтовано враховано, що ті обставини, що для погашення кредиту перед банком позивач отримав у свого батька поворотну фінансову допомогу, жодним чином не спростовують факту отримання ним додаткового блага та виникнення в нього обов`язку з декларування відповідного доходу та сплати з нього ПДФО і військового збору.
Отже, наведене скаржником правова позиція Верховного Суду не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується інших фактичних обставин.
Водночас Суд ураховує, що за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 травня 2018 року у справі №809/1578/17, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Позивач як у позовній заяві, так і поданій ним касаційній скарзі посилався на обставини порушення відповідачем процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Указував, що відповідач не повідомляв його про час, місце проведення перевірки та надання документів. Однак судами попередніх інстанцій вказаним доводам не було надано належної правової оцінки. Висновків щодо оцінки вказаних доводів оскаржувані судові рішення не містять.
За приписами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Частиною 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Ураховуючи те, що доводи скаржника про неврахування при розгляді цієї справи висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №809/1578/17, знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду цієї справи, зважаючи на те, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України позбавлений можливості встановлювати обставини у справі, а також додатково перевіряти докази, беручи до уваги порушення судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності і обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування таких судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, колегія суддів зауважує, що контролюючий орган не позбавлений права щодо проведення відповідної перевірки позивача за умови дотримання вимог податкового законодавства.
З огляду на наведене, касаційна скарга адвоката Семашка Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -