ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 380/527/20
адміністративне провадження № К/9901/32567/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у складі судді Кедик М. В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шинкар Т. І., Кухтей Р. В., Шевчук С. М. у справі № 380/527/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" (далі - позивач, ТОВ "Ніка Захід") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 грудня 2019 року № 0092355604.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 21 грудня 2019 року № 0092355604.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" 14 278,82 грн судових витрат.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порушення, допущене позивачем щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних, відбулося з незалежних від позивача причин, оскільки ним своєчасно вжито заходів задля виконання своїх податкових обов`язків із реєстрації податкових накладних, а також для усунення причин, що спричинили неможливість реєстрації податкових накладних. Зазначене, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, указує на відсутність вини позивача у порушенні строків реєстрації податкових накладних і, як наслідок, відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій. Крім того, судами вказано, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних є податковим правопорушенням, відповідальність за яке може мати місце лише за наявності вини платника податків.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Старшим державним ревізором-інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб Самбірського управління ГУ ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку ТОВ "Ніка Захід" термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що 18 листопада 2019 року складено акт № 139/56.12-10/32893148.
Згідно з актом перевірки, відповідачем встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у сумі 4 825 501, 52 грн, та застосовано штрафні санкції:
- 10% за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних 185 440, 47 грн;
- 20% за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних 249 718, 79 грн;
- 30% за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних 516 752, 41 грн.
За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0092355604 від 21 грудня 2019 року, яким до ТОВ "Ніка Захід" застосовано штраф на загальну суму 951 921, 48 грн, зокрема:
- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 1 854 498, 71 грн застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 185 450,27 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 1 248 593,85 грн застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 249 718,80 грн;
- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 1 722 507,04 грн застосовано штраф в розмірі 30% у сумі 516 752,41 грн.
Уважаючи указане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із указаним позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судами необгрунтовано зроблено висновок про те, що законодавчо встановлена можливість застосування до платника податків наслідків несвоєчасності реєстрації податкової накладної лише за наявності його вини, як необхідної складової податкового правопорушення. Крім того, скаржник посилається на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 816/390/17, з огляду на те, що Податковий кодекс України не містить такої підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, як відсутність вини суб`єкта господарювання.
Підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Позивачем не подано відзиву на касаційну скаргу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
Спірним питання у цій справі є порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пунктом 14.1.60 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
При цьому, положеннями пункту 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Тобто, приписами зазначених норм права встановлено обов`язок платника податків скласти в установлені терміни податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, які визначені пунктом 201.1 статті 201 ПК України.
При цьому, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у реєстрі визначається відповідно до Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246.
Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Відтак, указаною нормою права визначено відповідальність платника податку у разі несвоєчасної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
При цьому, статтею 109 ПК України також передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем не заперечуєтся факт реєстрації податкових накладних з порушенням граничного терміну, проте обгрунтовано такі дії внаслідок існування арешту, накладеного на кошти суми ліміту ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ).
Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було здійснено спробу реєстрації податкових накладних у ЄРПН, однак у такій реєстрації було відмовлено у зв`язку з накладенням арешту за рішенням суду.
Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій обгрунтовано встановлено відсутність протиправної бездіяльності, як причини несвоєчасної реєстрації позивачем спірних податкових накладних, з огляду на фактичне зняття арешту ДФС України з рахунків лише 17.10.2019 (у тому числі, суми ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ).
Колегія суддів указує на правильність висновків судів попередніх інстанцій стосовно можливості застосування до платника податків штрафу, передбаченого статті 120-1 ПК України, лише за наявності вини в несвоєчасній реєстрації податкових накладних.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом у постановах від 23 липня 2019 року (справа № 620/3609/18), від 14 серпня 2018 року (справа № 803/1583/17), від 30 січня 2018 року (справи № 815/2745/17, № 816/390/17).
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд указує, що підставою відкриття вказаного касаційного провадження були доводи скаржника стосовно необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 816/390/17, з огляду на те, що Податковий кодекс України не містить такої підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, як відсутність вини суб`єкта господарювання.
Разом з тим, скаржником в касаційній скарзі зазначено лише посилання на загальні норми права, однак не вказано у чому саме полягає необхідність відступлення від існуючого висновку Верховного Суду, що в свою чергу унеможливлює сформування будь-якого іншого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому, надаючи правову оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, суд звертає увагу на те, що головною метою передачі справ на розгляд судової палати є забезпечення механізму формування єдиної правозастосовчої судової практики у подібних правовідносинах в межах однієї категорії спорів (зокрема податкових). Разом з тим, незгода з позицією Верховного Суду не може бути підставою для відступлення від усталеної судової практики. Зміст касаційної скарги не дає підстав для висновку, що скаржник навів належне обґрунтування необхідності відступлення від висновків Верховного Суду
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а підстави, наведені скаржником для касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій, не є такими, що відповідають вимогам пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -