ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа №380/1853/20
адміністративне провадження № К/9901/25350/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 (головуючий суддя: Гуляк В.В., судді: Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.) у справі №380/1853/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський проектний інститут" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Львівський проектний інститут" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області або відповідач), в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову ГУ Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ ЛВ 4900/1553/НД/ФС від 03.02.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 15.04.2021 засобами поштового зв`язку ГУ Держпраці у Львівській області подало апеляційну скаргу. Разом із апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2021 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 296 КАС України, а саме: не додано документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153 грн. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків. Цією ж ухвало скаржнику відмовлено у заявленому ним клопотанні про відстрочення сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали суду від 07.05.2021 апелянтом було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору. Клопотання обґрунтоване тим, що із набранням чинності Закону України від 04.03.2021 №1320-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання надмірному тиску на суб`єктів господарювання" (27.04.2021) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та його територіальні органи звільнені від сплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2021 апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі статей 169, 298 КАС України у зв`язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги, а саме: не надано доказів сплати судового збору. Цією ухвалою апелянту відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою від 14.06.2021, ГУ Держпраці у Львівській області подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм права просило скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем не було усунуто, в строк встановлений судом, недоліки апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору в обумовленому законом розмірі. В обґрунтування підстав для відмови у звільненні від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент звернення апелянта із цією апеляційною скаргою (15.04.2021) положення пункту 20 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону №1320-ІХ) не діяли, відповідно на органи держпраці було покладено обов`язок зі сплати судового збору.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що невиконання вимог ухвали суду у строк встановлений судом обумовлена наявністю об`єктивних на те підстав, зокрема, відсутністю фінансових ресурсів на сплату судового збору. На переконання скаржника, обмежене фінансування не може бути об`єктивною підставою для позбавлення доступу до правосуддя.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив підтримати законне та обґрунтоване рішення суду апеляційної інстанції.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Вимоги до апеляційної скарги визначені у статті 296 КАС України, серед яких законодавцем передбачено, що до апеляційної скарги, крім іншого, додається документ про сплату судового збору.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, суд апеляційної інстанції залишив таку без руху, про що постановив ухвалу від 07.05.2021. Скаржнику було надано десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3 153 грн.
Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху була направлена скаржнику засобами електронного зв`язку та отримана ним - 07.05.2021, що підтверджується документально.
Натомість апелянт надіслав на апеляційного адресу суду клопотання, в якому просив звільнити його від сплати судового збору у зв`язку із тим, що Законом №1320-ІХ, який набрав чинності 27.04.2021, у частину першу статті 5 Закону України "Про судовий збір" (яка містить перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях) включено пункт 20 такого змісту: " 20) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи".
Апеляційний суд ухвалою від 14.06.2021 відмовив у задоволенні цього клопотання і повернув апеляційну скаргу скаржнику з підстав, визначених статтями 169, 298 КАС України у зв`язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху.
Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає про таке.
Правові засади справляння судового збору, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Згідно із статтею 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
За вимогами статті 3 згаданого Закону, судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду апеляційної скарги на судові рішення.
Згідно із статтею 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Так, станом на момент звернення відповідача із апеляційною скаргою (15.04.2021) пільг щодо сплати судового збору у справах пов`язаних із здійсненням органом виконавчої влади, що реалізують державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальними органами Законом України "Про судовий збір" не встановлено.
Водночас Законом №1320-ІХ (який набрав чинності 27.04.2021) у частину першу статті 5 Закону України "Про судовий збір" включно пункт 20 такого змісту: ""20) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його територіальні органи"".
За правилами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Закон діє з моменту набрання ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом неодноразово вирішувалося питання порядку сплати судового збору відповідно до закону, чинного на момент вчинення стороною певної процесуальної дії.
Зокрема, у постанові від 19.09.2018 у справі №629/4322/16-а Верховний Суд зазначив, що питання порядку сплати судового збору вирішується відповідно до закону, чинного на момент вчинення стороною певної процесуальної дії та в подальшому не підлягає зміні у зв`язку із зміною законодавства, що повною мірою узгоджується із принципом правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах, також викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №766/15427/16-а, від 26.06.2018 у справі №741/1514/16, від 05.12.2019 у справі №522/9594/16-а, від 27.08.2020 у справі №489/4522/16-а та від 31.03.2021 у справі №658/3210/16-а.
Отже, з огляду на те, що на момент звернення відповідача із апеляційною скаргою Законом України "Про судовий збір" не встановлювалося пільг щодо сплати судового збору, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість відмови у задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору та відповідно для повернення апеляційної скарги у зв`язку із неусуненням недоліків такої.
Одночасно колегія суддів зазначає, що невиконання процесуальних обов`язків щодо належного оформлення апеляційної скарги не може виправдовуватися обмеженим бюджетним фінансування державних органів.