ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/33/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Богдана С. В. (адвоката),
відповідача - Дудченко В. В. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 (колегія суддів: Іоннікова І. А. - головуючий, Разіна Т. І., Тарасенко К. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 (суддя Смирнова Ю. М.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення 2 829 999,29 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - АТ "Дніпрогаз") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртансгаз") про стягнення 2829999,29 грн, з яких: 2489090,75 грн сума додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, 134369,01 грн 3% річних, 206539,53 грн інфляційних втрат.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням передавав природний газ у газорозподільну мережу АТ "Дніпрогаз" неналежної якості, а саме з порушенням параметрів якості щодо точки роси за вологою та вуглеводнями. Тому позивач стверджував про наявність підстав для стягнення з відповідача додаткової плати, розрахованої відповідно до пунктів 10.4, 10.5 договору транспортування природного газу, у загальному розмірі 2489090,75 грн за грудень 2017, січень - грудень 2018, січень 2019, березень - грудень 2019.
2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, позов АТ "Дніпрогаз" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з АТ "Укртрансгаз" на користь АТ "Дніпрогаз" суму додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу у розмірі 2489090,75 грн, 3% річних у розмірі 134369,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 206539,53 грн та судовий збір у розмірі 42449,99 грн.
2.2. Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення суми додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, 3% річних та інфляційних втрат в судовому порядку.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Скаржник, посилаючись на пункти 2, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі № 910/33/21 оскаржується у зв`язку з тим, що є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. АТ "Укртрансгаз" стверджує, що в основу прийнятої постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 було покладено висновки Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 910/7190/19 та від 18.02.2021 у справі № 910/4179/20, про те, що "для стягнення додаткової плати відсутня необхідність узгодження Позивачем та Відповідачем додатків 1, 2, 3 до Договору у спірний період, оскільки вони не регулюють питання якості газу, а стосуються умов потужності, транспортування газу та комерційних вузлів обліку газу." Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме пункту 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС в контексті єдиної передбаченої законодавством умови для надання оператором ГТС послуг, а саме для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою). Також скаржник зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Дніпрогаз" зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, та просить Верховний Суд залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Суди встановили, що 17.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", найменування якого було змінено на АТ "Укртрансгаз" (за договором - оператор), та Публічним акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", найменування якого було змінено на АТ "Дніпрогаз" (за договором - замовник), було укладено договір транспортування природного газу №1512000733 (далі - договір).
За цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (пункти 2.1, 2.2 договору ).
4.2. У пункті 2.3 договору визначені послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
4.3. Пунктом 2.5 договору встановлено, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу ГТС.
4.4. Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ в точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
4.5. У пункті 2.8 договору сторони погодили, що додатки 1, 2, 3 є невід`ємною частиною цього договору. При цьому, додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
4.6. Згідно з пунктом 3.1 договору оператор зобов`язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості та здійснити додаткову оплату замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи в порядку, визначеному договором.
4.7. Пунктом 5.2 договору передбачено, що якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс ГТС містить посилання.
4.8. За змістом пункту 5.3 договору за порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору.
4.9. Пунктом 10.1 договору встановлено, що сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом ГТС, зобов`язана сплатити на користь іншої сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.
4.10. При цьому, згідно з підпунктом 2 пункту 10.1 договору відповідальною стороною за якість газу у точках виходу є оператор - перед замовником, який є оператором газорозподільної системи або прямим споживачем; у точках виходу на міждержавному з`єднанні оператор - перед замовником.
4.11. Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 договору).
4.12. Суди зазначили, що доказів того, що однією із сторін було заявлено про припинення дії договору в порядку, передбаченому пунктом 17.1 договору, матеріали справи не містять, а відтак суди встановили, що договір було неодноразово пролонговано.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" слід залишити без задоволення з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у справі № 910/33/21, що розглядається, є вимоги про стягнення суми додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, 3% річних, інфляційних втрат. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування.
5.3. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення суми додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, 3% річних та інфляційних втрат в судовому порядку.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.4. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 1 глави 2 розділу ІІІ та розділу ХІ Кодексу ГТС, статей 526, 530, 536, 549, 614, 625, 651 Цивільного кодексу України, статті 129 Конституції України, та порушенням норм процесуального права, зокрема статей 2, 3, 5, 7, 11, 13, 75, 227, 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає про необхідність відступити від висновків Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 910/7190/19 та від 18.02.2021 у справі № 910/4179/20, на які посилалися суди під час ухвалення судових рішень, про те, що "для стягнення додаткової плати відсутня необхідність узгодження Позивачем та Відповідачем додатків 1, 2, 3 до Договору у спірний період, оскільки вони не регулюють питання якості газу, а стосуються умов потужності, транспортування газу та комерційних вузлів обліку газу."
5.5. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
5.6. Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.
Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
5.7. Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
5.8. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Аналогічний висновок, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
5.9. Суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, встановив, що відповідач не дотримав параметрів якості природного газу за спірний період, що підтверджується паспортом фізико-хімічних показників природного газу № 693 та звітами про недотримання показників якості газу, переданого філією УМГ "Харківгаз" АТ "Укртрангаз" АТ "Дніпрогаз" за маршрутом 693, тому, посилаючись на пункти 10.1, 10.6, 17 договору, якими встановлювалася відповідальність за недотримання параметрів якості природного газу та порядок обрахунку розміру додаткової плати, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
5.10. У справі № 910/7190/19, на яку посилається скаржник, про стягнення з відповідача на користь позивача додаткової плати відповідно до умов договору транспортування природного газу за недотримання параметрів якості переданого природного газу, Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 09.11.2020, також виходив із того, що суди попередніх інстанцій установили, що всупереч договору транспортування природного газу АТ "Укртрансгаз" подавало до газотранспортної системи природний газ, який не відповідав вимогам пункту 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГТС, що підтверджується відповідними матеріалами справи, а також не оскаржується сторонами. У зв`язку з цим Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки умовами укладеного договору передбачено, що зобов`язання з постачання у газорозподільну систему АТ "ОГС "Львівгаз" покладено саме на відповідача у справі - АТ "Укртрансгаз", який, у свою чергу, зазначеного не спростував, тому саме відповідач (АТ "Укртрансгаз") несе відповідальність за недотримання параметрів якості природного газу, який подавався у відповідну газорозподільну систему.
5.11. У справі № 910/4179/20, на яку посилається скаржник, предметом позову також було стягнення з відповідача на користь позивача додаткової плати відповідно до умов договору транспортування природного газу за недотримання параметрів якості переданого природного газу. Задовольняючи в повному обсязі позов АТ "Харківгаз", місцевий господарський суд, з яким також погодився апеляційний господарський суд, зазначив про те, що відповідачем порушено умови договору в частині дотримання параметрів якості переданого природного газу, що відповідно до пункту 10.1 договору є підставою для стягнення додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, а також нарахованих на суму основного боргу 3% річних та інфляційних втрат. Постановою Верховного Суду від 23.08.2021 у справі № 910/4179/20 оскаржувані судові рішення залишено без змін.
5.12. У постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі № 910/7190/19 та від 18.02.2021 у справі № 910/4179/20, які ухвалені у подібних правовідносинах, суд касаційної інстанції відхилив доводи АТ "Укртрансгаз" щодо наявності підстав для скасування судових рішень про задоволення позовних вимог. Крім того, зазначив про відхилення судом доводів скаржника щодо неправильного застосування судами пункту 5 глави 1 розділу І, пункту 1 глави 2 розділу ІІІ, пункту 2 глави 1 розділу ІV Кодексу ГТС в контексті того, що позивачем не були узгоджені з відповідачем додатки 1, 2, 3 до Договору у спірний період, оскільки дійшов висновку, що зазначені додатки 1, 2, 3 до договору не регулюють питання якості газу, а стосуються умов потужності, транспортування газу та комерційних вузлів обліку газу.
5.13. Отже, розглядаючи касаційну скаргу у межах її доводів та вимог, які зводяться до необхідності відступлення від висновків у подібних правовідносинах, викладених у наведених постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі №910/7190/19 та від 18.02.2021 у справі № 910/4179/20, колегія суддів зазначає, що аргументи скаржника є виключно формою незгоди з цими висновками та оскаржуваними судовими рішеннями, при цьому нових аргументів та обґрунтувань, які не були предметом розгляду Верховним Судом скаржник не наводить, а тому колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаного висновку у даній справі.
5.14. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі Верховним Судом не було встановлено наявності підстав для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваної у справі постанови у касаційного суду немає.