ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/17345/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Уркевича В. Ю.- головуючого, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
за участю секретаря судового засідання Брінцової А. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 (головуючий суддя Шапран В. В., судді Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 (суддя Стасюк С. В.) та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 (суддя Павленко Є. В.), додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (головуючий суддя Шапран В. В., судді Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе"
до Приватного акціонерного товариства "Готель "Дніпро",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартленд",
про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням,
за участю представників:
позивача - Танцюри Ю. Б. (адвокат),
відповідача - Кучерук Н. С. (адвокат),
третьої особи - Лебідь Л. М. (адвокат),
СУТЬ СПОРУ:
1. 28.03.2016 між Приватним акціонерним товариством "Готель "Дніпро" (далі - ПрАТ "Готель "Дніпро", відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрос Кафе" (далі - ТОВ "Петрос Кафе", позивач) укладено договір оренди частини нежитлового приміщення № 2057 (далі - договір оренди № 2057).
2. Позивач стверджує, що відповідач, починаючи з 27.10.2020, обмежив доступ позивача та відвідувачів до закладу, розташованого на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю "Дніпро" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 1/2, що стало підставою звернення до суду.
3. Суд першої інстанції у позові відмовив. Крім того, додатковим рішенням суд першої інстанції стягнув з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу. Апеляційний господарський суд рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін. Додатковою постановою суд апеляційної інстанції також стягнув з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу. ТОВ "Петрос Кафе" звернулося з касаційними скаргами до Верховного Суду на вказані судові рішення судів попередніх інстанцій.
4. Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ "Петрос Кафе" на постанову апеляційного господарського суду, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції задовольнив частково, касаційну скаргу на додаткову постанову суду апеляційної інстанції задовольнив, виходячи з такого.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
5. У листопаді 2020 року ТОВ "Петрос Кафе" звернулося з позовом до ПрАТ "Готель "Дніпро" про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні частиною нежитлового приміщення загальною площею 131,7 кв. м, розташованого на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю "Дніпро" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 1/2, яке передано в оренду позивачу за договором оренди № 2057.
6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов договору оренди № 2057, починаючи з 27.10.2020, обмежено доступ позивача та відвідувачів до закладу, розташованого на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю "Дніпро" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 1/2.
Фактичні обставини справи, встановлені судами (у частині вирішення спору по суті заявлених позовних вимог)
7. 28.03.2016 між ПрАТ "Готель "Дніпро" (орендодавець) та ТОВ "Петрос Кафе" (орендар) укладено договір оренди № 2057, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 131,7 кв. м, що розміщене на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю "Дніпро" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 1/2.
8. Пунктом 1.3 договору оренди № 2057 передбачено, що метою оренди є використання орендарем приміщення для організації та розміщення закладу громадського харчування.
9. Відповідно до пункту 2.1 договору оренди № 2057 передача та повернення приміщення здійснюється за актами приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін.
10. Згідно з пунктом 7.1 договору оренди № 2057 останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 28.02.2026.
11. На виконання умов договору оренди № 2057 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування вказане приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі від 28.03.2016.
12. Пунктом 3.3.2 договору оренди № 2057 також передбачено, що орендодавець зобов`язаний не перешкоджати орендарю користуватися приміщенням на умовах цього договору.
13. Листом від 27.10.2020 № 59/01 відповідач звернувся до позивача з проханням звільнити орендовані приміщення з метою проведення робіт з переобладнання та перепланування у строк до 29.10.2020 включно.
14. Листом від 30.10.2020 № 30/10/20 позивач звернувся до відповідача з проханням припинити дії з виселення позивача з приміщення, усунути перешкоди у користуванні ним та забезпечити нормальний вільний доступ до орендованих приміщень.
15. Також 27.10.2020, 30.10.2020 та 03.11.2020 представниками позивача в односторонньому порядку були складені акти про обмеження доступу до приміщення.
16. 03.11.2020 адвокатом Бешлегою А. В. в інтересах позивача подано до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Печерське УП ГУНП у м. Києві) повідомлення у порядку статті 214 Кримінального кодексу України про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 186, 191 та 206 Кримінального кодексу України.
17. 04.11.2020 інспектором Печерського УП ГУНП у м. Києві Майстренко Д. В. було видано талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення № 40953, № 41106, № 41809, № 41765, № 41828.
18. Позивачем до матеріалів справи надано копію відеозапису від 15.01.2021 з нагрудного відеореєстратора працівника слідчо-оперативної групи № 0698, який здійснював виїзд на повідомлення щодо недопущення працівниками відповідача представника ТОВ "Петрос Кафе" до орендованих приміщень шляхом зачинення вхідних дверей. На переконання позивача, вказаним відеозаписом підтверджується вчинення перешкод ТОВ "Петрос Кафе" у користуванні орендованим приміщенням та обмеженні доступу до нього з боку ПрАТ "Готель "Дніпро".
19. Позивач також надав до матеріалів справи докази про фотофіксацію на підтвердження вчинення перешкод у користуванні орендованим приміщенням.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій (у частині розподілу витрат ПрАТ "Готель "Дніпро" на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій)
20. 02.12.2020 між ПрАТ "Готель "Дніпро" та адвокатським об`єднанням "Юрімекс" (далі - Об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір від 02.12.2020), за умовами пункту 1 якого останнє зобов`язалося надати правову допомогу відповідачу з метою захисту його інтересів як захисника та представника зі всіма правами, що має клієнт.
21. Згідно з пунктом 4 договору від 02.12.2020 клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір і порядок оплати якого погоджується сторонами у додаткових угодах до даного договору.
22. Відповідно до пунктів 1.1- 1.4 додаткової угоди від 02.12.2020 № 2 до договору від 02.12.2020 Об`єднання здійснює: підготовку та подання (надсилання від імені клієнта до Господарського суду міста Києва в межах справи № 910/17345/20 відзиву на позов, а також доданих до нього документів (включаючи вивчення позовної заяви з доданими до неї документами, надсилання відзиву на позов з додатками іншій стороні, засвідчення копій документів, складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат тощо); підготовку та подання (надіслання) від імені клієнта до Господарського суду міста Києва в межах справи заперечень, а також доданих до них документів (включаючи вивчення відповіді на відзив з доданими до неї документами, надіслання копій заперечень з додатками іншій стороні, засвідчення копій документів у разі необхідності тощо) (у випадку подання в межах справи № 910/17345/20 відповіді на відзив); представництво інтересів клієнта у судових засіданнях в межах справи № 910/17345/20 у Господарському суді міста Києва за позовом ТОВ "Петрос Кафе" до ПрАТ "Готель "Дніпро" про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням (включаючи, але не обмежуючись, участь у судових засіданнях, надання усних та письмових пояснень тощо); складання та подання процесуальних документів (клопотань, заяв, заперечень проти клопотань/заяв, скарг тощо) в межах справи № 910/17345/20 у господарському суді першої інстанції, які не передбачені пунктами 1.1- 1.3 додаткової угоди № 2 та вчинення інших дій, необхідних для забезпечення належної реалізації прав і обов`язків клієнта та представництва інтересів клієнта, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, аналіз документів, наявних в матеріалах справи тощо.
23. Гонорар Об`єднання за надання правової допомоги, визначеної пунктом 1.3 додаткової угоди № 2, розраховується шляхом множення часу (годин та/чи хвилин), витраченого Об`єднанням на надання правової допомоги, у розрахунку 2500,00 грн за годину часу, витраченого адвокатом Об`єднання для участі у судовому засіданні (включаючи час, витрачений на підготовку до відповідного судового засідання, на проїзд до і з Господарського суду міста Києва для участі у судовому засіданні (що не може становити більше 40 хвилин в обидві сторони), очікування судового засідання у випадку затримки та безпосередньої участі у судовому засіданні (без урахування ПДВ) (пункт 2.1 додаткової угоди № 2).
24. За умовами пункту 2.2 додаткової угоди № 2 гонорар за надання правової допомоги, визначеної пунктами 1.1, 1.2, 1.4, розраховується шляхом множення часу (годин та/чи хвилин), витраченого Об`єднанням на надання правової допомоги, у розрахунку 2500,00 грн. за 1 годину роботи адвоката Об`єднання (без урахування ПДВ).
25. Пунктом 4 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що клієнт сплачує гонорар та/або відшкодовує Об`єднанню накладні витрати протягом 20 робочих днів після отримання рахунку останнього на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі правової (правничої) допомоги, погодженого відповідно до даної додаткової угоди з визначеним розміром гонорару та/чи накладних витрат з зазначенням виконаного обсягу роботи за витраченого Об`єднанням часу.
26. 08.06.2021 між ПрАТ "Готель "Дніпро" та Об`єднанням було підписано акт надання послуг на загальну суму 86 875,00 грн за надані останнім послуги під час розгляду справи в суді першої інстанції.
27. Відповідно до пунктів 1.1- 1.4 додаткової угоди від 22.07.2021 № 10 до договору від 02.12.2020 у межах судової справи № 910/17345/20 Об`єднання здійснює: підготовку та подання (надіслання) від імені клієнта до Північного апеляційного господарського суду в межах справи № 910/17345/20 відзиву на апеляційну скаргу, а також доданих до нього документів (включаючи вивчення апеляційної скарги з доданими до неї додатками, надсилання копії відзиву на апеляційну скаргу з додатками іншій стороні, засвідчення копій документів, складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат тощо); підготовку та подання (надіслання) від імені клієнта до Північного апеляційного господарського суду в межах справи заперечень, письмових пояснень, а також доданих до них документів (включаючи, зокрема, але не виключно, вивчення заперечень/відповіді на відзив на апеляційну скаргу у випадку їх подання в межах судової справи № 910/17345/20 тощо); представництво інтересів клієнта у судових засіданнях в межах справи № 910/17345/20 у Північному апеляційному господарському суді під час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Петрос Кафе" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у справі № 910/17345/20 (включаючи, але не обмежуючись, участь у судових засіданнях, надання усних пояснень тощо); складання та подання процесуальних документів (клопотань, заяв, заперечень проти клопотань/заяв, скарг тощо) в межах справи № 910/17345/20 під час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Петрос Кафе" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у господарському суді апеляційної інстанції, які не передбачені пунктами 1.1 та 1.2 додаткової угоди № 10, та вчинення інших дій, необхідних для забезпечення належної реалізації прав і обов`язків клієнта та представництва інтересів клієнта в межах апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, у тому числі ознайомлення з матеріалами справи, аналіз документів, наявних в матеріалах справи, тощо.
28. Відповідно до пункту 2.1 додаткової угоди від 22.07.2021 № 10 гонорар за надання правової допомоги, визначеної пунктом 1.3 додаткової угоди, розраховується шляхом множення часу (годин та/чи хвилин), витраченого Об`єднанням на надання правової допомоги, з розрахунку 2500,00 грн за годину часу, витраченого адвокатом для участі у судовому засіданні (включаючи час, витрачений на підготовку до відповідного судового засідання, час на дорогу до і з Північного апеляційного господарського суду для участі у судовому засіданні (що становить одну годину в обидві сторони), очікування судового засідання у випадку затримки та безпосередньої участі у судовому засіданні) (без урахування ПДВ).
29. За умовами пункту 2.2 додаткової угоди гонорар за надання правової допомоги, визначеної пунктами 1.1, 1.2 та 1.4 додаткової угоди розраховується шляхом множення часу (годин та/чи хвилин), витраченого об`єднанням на надання правової допомоги, з розрахунку 2500,00 грн за одну годину роботи адвоката (без урахування ПДВ).
30. Пунктом 4 додаткової угоди також узгоджено, що клієнт сплачує гонорар та/або відшкодовує Об`єднанню накладні витрати протягом 20 робочих днів після отримання рахунку Об`єднання на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі правової (правничої) допомоги, погодженого відповідно до даної додаткової угоди, з визначеним розміром гонорару та/чи накладних витрат з зазначенням виконаного обсягу роботи та витраченого часу.
31. 22.11.2021 між ПрАТ "Готель "Дніпро" та Об`єднанням підписано акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги згідно з додатковою угодою від 22.07.2021 № 10 до договору від 02.12.2020 на загальну суму 71 041,70 грн.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
32. Господарський суд міста Києва рішенням від 03.06.2021 у задоволенні позову відмовив повністю.
33. Додатковим рішенням від 29.06.2021 Господарський суд міста Києва стягнув з ТОВ "Петрос Кафе" на користь ПрАТ "Готель "Дніпро" 27 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
34. Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.11.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 залишив без змін.
35. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, не надано належних, допустимих та достовірних доказів, з яких можливо було би встановити факти перешкоджання ТОВ "Петрос Кафе" у користуванні орендованим нерухомим майном.
36. При цьому суд апеляційної інстанції, посилаючись на статті 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України, не прийняв надані суду ТОВ "Петрос Кафе" докази.
37. Крім того, суди дійшли висновку, що існування між сторонами договірних відносин унеможливлює звернення позивача до суду із негаторним позовом.
38. Додаткове рішення мотивоване тим, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу (86 875,00 грн) не відповідає критеріям, що наведені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
39. З урахуванням встановлених обставин та складності справи, обсягу необхідності наданих адвокатом послуг порівняно з витраченим на це часом, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, умов договору, тривалості підготовчих та судових засідань, беручи до уваги заперечення позивача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про зменшення заявленої суми витрат на надану ПрАТ "Готель "Дніпро" правничу допомогу у цій справі до 27 000,00 грн.
40. Додатковою постановою від 06.12.2021 Північний апеляційний господарський суду стягнув з ТОВ "Петрос Кафе" на користь ПрАТ "Готель "Дніпро" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
41. Суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивача про те, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу (71 041,70 грн) не відповідає критеріям, наведеним у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
42. Апеляційний господарський суд встановив, що відповідач жодним чином не обґрунтував час, витрачений ним на дорогу до і з Північного апеляційного господарського суду для участі у судових засіданнях, отже, витрати на правову допомогу відповідача має бути зменшено на суму 8750,00 грн.
43. Стосовно іншої частини витрат, а саме підготовку відзиву на апеляційну скаргу, письмових пояснень, участі у чотирьох судових засіданнях, з урахуванням часу на підготовку до них та очікування на засідання, апеляційний суд зазначив, що такі витрати є обґрунтованими, реальними та підтвердженими належними і допустимими доказами.
44. Разом з тим, оскільки сума витрат на професійну правничу допомогу відповідача, заявлена у попередньому розрахунку, істотно перевищує встановлений судом обґрунтований розмір таких витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що існують підстави для зменшення їх розміру до 40 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
45. У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Петрос Кафе" (скаржник), в якій скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
46. У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Петрос Кафе", в якій скаржник просить додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 скасувати, заяву ПрАТ "Готель "Дніпро" про розподіл судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційних скарг та заперечень на них
47. Підставами касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
48. На обґрунтування підстави касаційного оскарження ТОВ "Петрос Кафе" вказує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 391 Цивільного кодексу України, порушено норми процесуального права, а саме статей 74, 76- 79, 80, частини п`ятої статті 96, cтатей 126, 129, частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не враховано правові висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 628/1203/19, від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, від 24.09.2020 у справі № 911/2136/19, Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.12.2020 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19).
49. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не прийняли надані позивачем копії відеозапису від 15.01.2021 з нагрудного відеореєстратора № 0698 працівника Печерського УП ГУНП у м. Києві та супровідного листа Печерського УП ГУНП у м. Києві від 29.01.2021 за вих. № 63-аз/125/52/02-2021, на якому було зафіксовано факт перекриття доступу до входу до орендованого приміщення.
50. Позивач вказує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам ТОВ "Петрос Кафе" щодо актів про обмеження доступу від 27.10.2020, від 30.10.2020 та від 03.11.2020 та застосував до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/12084/18 та від 13.03.2018 у справі № 914/1145/17, які, на думку скаржника, не є подібними зі справою, що розглядається, згідно з яким акти обстеження не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження відповідних обставин за умови, що такі акти складено в односторонньому порядку, а обстеження об`єкта оренди проведено без повідомлення та учасників представників орендаря.
51. При цьому ні умови договору оренди № 2057, ні положення чинного законодавства не обмежують орендаря у праві доступу до орендованого ним приміщення у будь-який день та час доби протягом всього строку оренди, тому, як вважає скаржник, в орендаря відсутній обов`язок завчасно повідомляти орендодавця про свій намір потрапити до орендованого приміщення з огляду на наявність чинного договору оренди № 2057.
52. Крім того, на думку позивача, суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача про прийняття до розгляду та дослідження нових доказів, долучених до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у цій справі, зокрема, протоколу огляду місця події від 12.07.2021, складеного старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського УП ГУНП в м. Києві Трохимець А. О. в рамках кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148, та доданих до зазначеного протоколу відеозаписів, які (докази) підтверджують триваючий характер правопорушення та з об`єктивних причин не могли бути надані позивачем до місцевого господарського суду з огляду на ухвалення ним рішення від 03.06.2021, тобто до проведення зазначеної процесуальної дії.
53. ТОВ "Петрос Кафе" також вказує на порушення норм процесуального права, пов`язане із помилковим висновком суду апеляційної інстанції про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.
54. Скаржник вважає, що заявлений позивачем позов не є негаторним позовом у розумінні статті 391 Цивільного кодексу України, оскільки ґрунтується на передбачених умовами договору оренди № 2057 зобов`язаннях сторін, тобто має зобов`язально-правовий характер, а тому такий спосіб захисту не суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).
55. Позивач вказує, що оскільки у пункті 5.3.2 договору оренди № 2057 встановлено обов`язок орендодавця не перешкоджати орендарю користуватися приміщенням на умовах даного договору, звертаючись до суду із позовними вимогами про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, ТОВ "Петрос Кафе" захищає своє право як орендаря вимагати від орендодавця виконання умов договору оренди № 2057.
56. При цьому правовими підставами позову є положення статей 525, 526, 626, 629, 759 Цивільного кодексу України, якими регулюється загальний порядок виконання договорів, а також встановлені законом особливості виконання договору найму, а посилання на статтю 391 Цивільного кодексу України у позовній заяві відсутнє.
57. Разом з тим ТОВ "Петрос Кафе" зазначає, що під час ухвалення додаткового рішення, яке залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.
58. Обґрунтовуючи касаційну скаргу на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, ТОВ "Петрос Кафе" вказує, що суд не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, додатковій постанові від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), згідно з якими для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
59. Крім того, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання порядку застосування приписів частини четвертої статті 126 та частини шостої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо заявлена до стягнення сума судових витрат підлягає зменшенню на підставі обох зазначених процесуальних норм.
60. У відзивах на касаційну скаргу ПрАТ "Готель "Дніпро", Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартленд" (далі - ТОВ "Смартленд", третя особа) зазначають, що позивачем не наведено норми права, висновок щодо застосування якої викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 917/1739/17 та не врахований судами у справі, що розглядається.
61. Відповідач та третя особа вважають, що правовідносини у справах № 917/1739/17 та № 628/1203/19, на неврахування висновків Верховного Суду у яких посилається скаржник у касаційній скарзі, та у справі, що розглядається, не є подібними, а постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 911/2136/19 взагалі не існує.
62. Крім того, вказують, що доводи скаржника про неврахування судом у даній справі висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, а саме статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними, оскільки ТОВ "Петрос Кафе" не наводить формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку, з яким він не погоджується, не зазначає, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому правовідносини у вказаних скаржником справах та справі № 910/17345/20 не є подібними.
63. Інші доводи скаржника, на думку ПрАТ "Готель "Дніпро", ТОВ "Смартленд", спростовуються висновками, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції.
64. З урахуванням викладеного відповідач та третя особа просять у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.
65. У відзиві на касаційну скаргу на додаткову постанову суду апеляційної інстанції ПрАТ "Готель "Дніпро" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 залишити без змін з аналогічних підстав, викладених у відзиві на касаційну скаргу на додаткове рішення.
66. У судовому засіданні представниця позивача підтримала касаційні скарги та просила їх задовольнити.
67. У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи заперечили проти касаційних скарг та просили відмовити в їх задоволенні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
68. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
69. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, дослідив наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга ТОВ "Петрос Кафе" на постанову апеляційного господарського суду, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга на додаткову постанову суду апеляційної інстанції - задоволенню, з огляду на таке.
Щодо касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021
70. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
71. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
72. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
73. Разом з тим на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
74. Предметом позову у справі, що розглядається судом касаційної інстанції, є вимога про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні частиною нежитлового приміщення загальною площею 131,7 кв. м, розташованого на першому поверсі у правому крилі будівлі готелю "Дніпро" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик 1/2, яке передано в оренду позивачу за договором оренди № 2057.
75. В основу оскаржуваних рішення та постанови, зокрема, покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність належними і допустимими доказами факту вчинення відповідачем перешкод в користуванні позивачем орендованим приміщенням, оскільки самі по собі повідомлення позивача до Печерського УП ГУНП у м. Києві про вчинення кримінального правопорушення та талони-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення не є належними доказами, які свідчать про перешкоджання відповідачем позивачу у користуванні орендованим майном, оскільки такі докази не є тими документами, за допомогою яких можливо однозначно встановити або спростувати наявність тих обставин, на які посилається позивач. Вказані докази лише підтверджують ту обставину, що позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся до правоохоронних органів, а правоохоронні органи таке звернення зареєстрували. Проте докази про звернення до правоохоронного органу не доводять самого факту порушення ПрАТ "Готель "Дніпро" прав позивача як орендаря приміщення.
76. Проте колегія суддів суду касаційної інстанції вважає зазначений висновок судів передчасним та водночас погоджується з доводами скаржника про неврахування апеляційним судом під час ухвалення постанови від 16.11.2021 висновку щодо застосування норми частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, з огляду на таке.
77. Відповідно до імперативних положень частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
78. Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).
79. Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16).
80. Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18 викладено висновок про те, що, подаючи відповідні докази, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що документи, які ним подані, датовані вереснем та груднем 2019 року, отже, вони не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали апеляційним судом від 22.04.2019. Тому відповідно до частин третьої, восьмої статті 80 та частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити, чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи.
81. Враховуючи висновок щодо застосування норми частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з твердженням скаржника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання позивача про прийняття до розгляду та дослідження нових доказів, долучених до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 у цій справі, зокрема, протоколу огляду місця події від 12.07.2021, складеного старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві Трохимець А. О. в рамках кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148, та доданих до зазначеного протоколу відеозаписів, які (докази) підтверджують триваючий характер правопорушення та з об`єктивних причин не могли бути надані позивачем до місцевого господарського суду з огляду на ухвалення ним рішення від 03.06.2021, тобто до проведення зазначеної процесуальної дії.
82. Крім того, апеляційним судом залишено поза увагою та без належної оцінки доводи скаржника про те, що ані умови договору оренди № 2057, ані положення чинного законодавства не обмежують орендаря у праві доступу до орендованого приміщення у будь-який день та час доби протягом всього строку оренди, а тому в орендаря відсутній обов`язок завчасно повідомляти орендодавця про свій намір потрапити до орендованого приміщення з огляду на наявність чинного договору оренди.
83. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що надані позивачем акти про обмеження доступу від 27.10.2020, 30.10.2020 та 03.11.2020 також не є належними доказами на підтвердження викладених позивачем обставин, оскільки вказані акти складені представниками позивача за відсутності відповідача та без його повідомлення про обстеження орендованого приміщення.
84. При цьому апеляційний господарський суд послався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/12084/18 та 13.03.2018 у справі № 914/1145/17, відповідно до яких акти обстеження не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження відповідних обставин за умови, що такі акти складено в односторонньому порядку, а обстеження об`єкта оренди проведено без повідомлення та участі представників орендаря.
85. Разом з тим суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам ТОВ "Петрос Кафе", викладеним у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу, щодо неподібності правовідносин у вказаних справах та справі, що розглядається.
86. Наведене не виключає передчасність висновку апеляційного суду про відхилення наданих позивачем актів про обмеження доступу від 27.10.2020, від 30.10.2020 та від 03.11.2020 як неналежних доказів з тих лише мотивів, що вказані акти складено представниками позивача за відсутності відповідача та без повідомлення відповідача про обстеження орендованого приміщення.
87. Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
88. Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
89. Відповідно до частини першої статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
90. Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге, - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.
91. Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
92. З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17).
93. Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.
94. Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.
95. Зобов`язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов`язаннях.
96. Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
97. З огляду на вищенаведене право власності як абсолютне право, має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 909/392/19).
98. Разом з цим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) та постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 916/1666/18 викладено правовий висновок стосовно того, що однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.
99. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у даній справі до суду з негаторним позовом звернулося ТОВ "Петрос Кафе" як орендар нерухомого майна, що знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди, укладеного з відповідачем.
100. З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку, що оскільки між сторонами наявні договірні правовідносини, вказане виключає можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права.
101. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що у поданій апеляційній скарзі позивач вказує на те, що заявлений позов за своєю правовою природою не є негаторним, а тому висновок місцевого господарського суду щодо неможливості задоволення позову у зв`язку з неправильно обраним способом захисту порушеного права не відповідає фактичним обставинам справи.
102. Разом з тим наведені доводи позивача апеляційний суд вважав безпідставними, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 916/1769/20, згідно з яким суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій з приводу того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові. У вказаній справі з негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою до місцевої ради звернувся орендар земельної ділянки.
103. Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач звернувся з позовом про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні частиною нежитлового приміщення, яке передано в оренду позивачу за договором оренди № 2057, позовні вимоги ТОВ "Петрос Кафе" не обґрунтовувало статтею 391 Цивільного кодексу України.
104. Крім того, пунктом 5.3.2 договору оренди № 2057 також передбачено, що орендодавець зобов`язаний не перешкоджати орендарю користуватися приміщенням на умовах цього договору.
105. Отже, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості задоволення позову у зв`язку з неправильно обраним способом захисту порушеного права є передчасним.
106. Разом з тим суд касаційної інстанції відхиляє твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 628/1203/19, від 24.09.2020 у справі № 911/2136/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) з огляду на таке.
107. Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 24.03.2021 у справі № 628/1203/19, якою було скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив з того, що стороною було подано копію електронного доказу (оптичний диск з відеозаписом з камер спостереження), оригінал якого зберігається у відділенні банківської установи та є частиною технічної організації охорони банківських приміщень, запроваджених відповідно до Правил з організації захисту приміщень банків в Україні, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.02.2016 № 63, тому при виникненні сумніву щодо відповідності поданої копії електронного доказу його оригіналу, суд відповідно до частини п`ятої статті 100 Цивільного процесуального кодексу України повинен був витребувати оригінал такого доказу і лише за відсутності його надання - не брати копію електронного доказу до уваги.
108. Водночас у справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відхилив долучену позивачем копію відеозапису від 15.01.2021, оскільки надана позивачем копія відеозапису не лише не містить електронного підпису, але й не фіксує жодних перешкод з боку відповідача, тобто не є належним доказом з огляду на невідповідність вказаним нормам щодо засвідчення електронних документів та відсутність на ньому фактів чинення відповідачем перешкод у користуванні спірним приміщенням.
109. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що правовий висновок щодо обов`язковості такого реквізиту електронного документа, як електронний підпис, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18 та 15.04.2021 у справі № 910/8554/20.
110. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 96 Господарського процесуального кодексу України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
111. Отже, обов`язковою умовою для витребування судом оригіналу електронного доказу є подання учасником справи копії електронного доказу.
112. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову з підстав недоведеності, суди попередніх інстанцій у справі № 628/1203/19 виходили виключно з того, що наданий позивачем оптичний диск з відеозаписом з камер спостереження та висновок експертизи, підготовлений за наслідками його дослідження, не є допустимим доказом, оскільки відсутній оригінал запису, а записуючий пристрій та його місцезнаходження не встановлені.
113. Крім того, постанова Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 628/1203/19 не містить та об`єктивно не могла містити висновку щодо застосування положень частини п`ятої статті 96 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у вказаній справі у порядку цивільного судочинства розглядався позов банківської установи про стягнення з фізичної особи безпідставно отриманих коштів.
114. З постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вбачається, що міська рада звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця про стягнення 174 014,95 грн збитків, завданих територіальній громаді міста внаслідок порушення земельного законодавства.
115. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів для розміщення об`єкта нерухомого майна, що призвело до неотримання доходу від орендної плати за землю, який позивач отримав би у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
116. Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, дійшла висновку, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
117. У зв`язку з цим правовідносини у справі, що розглядається, та зазначених скаржником справах № 628/1203/19 та № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) не можна вважати подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин.
118. Звідси доводи скаржника щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 628/1203/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) є необґрунтованими.
119. Крім того, постанова Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 911/2136/19 відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
120. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень 24.09.2020 Верховним Судом у справі № 911/2136/19 постановлена ухвала про закриття касаційного провадження.
121. Разом з тим за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду.
122. Отже, в цій частині є правильними доводи відповідача та третьої особи, викладені у відзивах на касаційну скаргу.
123. Інші доводи відповідача та третьої особи, зазначені у відзивах на касаційні скарги, спростовуються висновками суду касаційної інстанції.
124. З огляду на вказане касаційна скарга ТОВ "Петрос Кафе" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 є частково обґрунтованою, постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтвердилася після відкриття касаційного провадження.