ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 911/836/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
за участю представників:
позивача - Опанасенка Г. П.,
відповідача - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Опанасенка Григорія Петровича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 (судді: Гаврилюк О. М. - головуючий, Сулім В. В., Майданевич А. Г.) і рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2021 (суддя Бабкіна В. М.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Опанасенка Григорія Петровича
до Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Повне товариство "Найкращий ломбард" Богдан Ю. М. і компанія",
про визнання недійсним та скасування результату електронного аукціону, зобов`язання розірвати договір оренди та укласти новий договір оренди нерухомого майна,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У березні 2021 року фізична особа-підприємець Опанасенко Григорій Петрович (далі - ФОП Опанасенко Г. П.) звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Головного управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради (далі - Управління) про визнання недійсним і скасування результату електронного аукціону № UА-РS-2021-01-06-000043-1, проведеного відповідачем; зобов`язання відповідача розірвати договір від 09.03.2021 № 710 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності м. Борисполя; та зобов`язання відповідача укласти з позивачем новий договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності м. Борисполя, зі строком дії - на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення.
На обґрунтування позову позивач послався на неправомірність проведення відповідачем спірного аукціону та укладення за його результатами договору оренди з третьою особою (Повне товариство "Найкращий ломбард" Богдан Ю. М. і компанія" (далі - ПТ "Найкращий ломбард" Богдан Ю. М. і компанія")), оскільки у позивача в силу положень підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 17.03.2020 № 530-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" виникло право на продовження договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя від 18.12.2006 № 070 (далі - договір оренди від 18.12.2006 № 070) на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення.
1.2. У відзиві на позов Управління заперечило проти його задоволення, просило відмовити у позові, наголошуючи, зокрема на тому, що відповідач у наведеному випадку діяв у межах своїх повноважень та з дотриманням вимог закону, тому правових підстав для задоволення позову немає.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021, у позові відмовлено.
Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що переважне право позивача на продовження дії договору оренди від 18.12.2006 № 070 відповідачем не порушено; підстав для продовження дії зазначеного договору оренди на наступний термін без проведення аукціону, зважаючи на положення законодавства, у наведеному випадку немає; у матеріалах справи відсутня заява орендаря про продовження спірного договору оренди нерухомого майна; позивач не довів наявність обставин, з якими положення підпункту 5 пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.03.2020 № 530-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на які як на підставу для автоматичного продовження дії договору оренди від 18.12.2006 № 070 посилався позивач, пов`язують можливість продовження строку дії договорів оренди. Крім того, як зазначили суди, Закон України від 04.12.2020 № 1071-IX "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", яким було внесено доповнення до пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" набрав чинності 10.12.2020, натомість строк дії договору оренди від 18.12.2006 № 070 закінчився 25.11.2020, тобто ще до набрання чинності вказаним Законом.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням і постановою, ФОП Опанасенко Г. П. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 і рішення Господарського суду Київської області від 19.07.2021 у справі № 911/836/21 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень підпункту 5 пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.03.2020 № 530-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Зокрема, cкаржник вказує на дотримання вимог закону щодо поновлення спірного договору та вважає висновки судів про відмову у позові помилковими; зазначає, що звертався до орендодавця із заявою про продовження спірного договору оренди в порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна", та посилається на те, що позивач підпадає під коло суб`єктів, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19).
3.2. Управління у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення і постанову у справі - без змін як законні та обґрунтовані.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 18.12.2006 між Управлінням (орендодавець) і ФОП Опанасенком Г. П. (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Борисполя, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення (майно), загальною площею 86,8 м2, розташовані за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 73, на першому поверсі житлового будинку, що знаходиться в господарському віданні Бориспільської міської ради.
Згідно з пунктом 1.2 договору майно здається в оренду для здійснення торгівлі товарами дитячого асортименту та торгівлі непродовольчими товарами.
У пункті 2.1 договору передбачено, що позивач набуває права строкового платного користування майном у термін, вказаний у договорі.
Цей договір не припиняє права комунальної власності територіальної громади м. Борисполя на майно, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору оренди від 18.12.2006 № 070).
Відповідно до пункту 7.1 цього договору його укладено терміном на 360 днів, що діє з 18.12.2006 до 17.12.2007 включно, з наступним переукладенням відповідно до рішення міської ради від 21.09.2006 № 464-5-V "Про порядок оренди комунального майна територіальної громади м. Борисполя".
Господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір оренди від 18.12.2006 № 070 неодноразово було продовжено, про що, зокрема, свідчить додаткова угода від 30.11.2017 № 9 до договору оренди, згідно з умовами якої договір було продовжено по 25.11.2020.
Позивач у позові посилався на те, що він у серпні 2020 року звертався з листом до відповідача щодо наміру продовжити дію договору оренди від 18.12.2006 № 070, проте, як установили попередні судові інстанції, позивачем не надано та, відповідно, у матеріалах справи відсутній зазначений лист, на який посилається позивач; не містять матеріали справи і доказів про надсилання такого листа відповідачу.
Під час розгляду спору у цій справі господарські суди також установили, що 26.08.2020 відповідач видав наказ № 88 щодо прийняття рішення про оголошення аукціону, згідно з яким оголошено аукціон, за результатами якого чинний договір оренди від 18.12.2006 № 070 може бути продовжений з існуючим орендарем ФОП Опанасенком Г. П. або укладений з новим орендарем; стосовно об`єкта оренди зазначено про необхідність оприлюднення інформації щодо прийняття рішення про оголошення аукціону на офіційному сайті Бориспільської міської ради у рубриці "Оренда комунального майна"; повідомлення чинного орендаря ФОП Опанасенка Г. П. про наведені обставини, а також оприлюднення в електронній торговій системі оголошення про продовження договору на аукціоні після прийняття відповідних нормативно-правових актів щодо роботи електронної торгової системи, з урахуванням термінів, передбачених пунктом 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок).
Відповідач направив на адресу позивача лист від 04.09.2020 № 02-10-751, в якому повідомив позивача про те, що згідно із Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" та Порядком Управління прийняло рішення про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди від 18.12.2006 № 070 може бути продовжений з існуючим орендарем ФОП Опанасенком Г. П. або укладений з новим орендарем; зазначено про те, що Управління оприлюднить в електронній торговій системі оголошення про продовження договору оренди на аукціоні після прийняття відповідних нормативно-правових актів щодо роботи електронної торгової системи з урахуванням термінів, передбачених пунктом 144 Порядку.
У матеріалах справи міститься оголошення про продовження договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади м. Борисполя за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 73, площею 86,0 м2 шляхом проведення аукціону. Технічні реквізити оголошення - електронний майданчик http://prozorro.sale/.
Згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-01-06-000043-1, який сформований 08.02.2021, організатор аукціону - Управління; статус електронного аукціону - аукціон відбувся; дата та час початку електронного аукціону - 08.02.2021 11:43:10; дата та час завершення електронного аукціону - 08.02.2021 14:54:11; найменування активів (майна)/права лоту (склад лоту) - аукціон на продовження договору оренди нежитлового приміщення першого поверху комунальної власності територіальної громади м. Борисполя площею 86,0 м, за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 73. Цільове використання діючого договору оренди - для торгівлі товарами дитячого асортименту та торгівля непродовольчими товарами. Переможець аукціону має право використовувати об`єкт оренди за будь-яким цільовим призначенням, окрім обмежень, встановлених орендодавцем. Балансоутримувач - Управління. Термін оренди - 5 років. Чинний орендар має переважне право на продовження договору оренди за результатами аукціону за умови участі в аукціоні. Гарантійний внесок для чинного орендаря становить 50 % від встановленої суми стартової орендної плати. Переможець аукціону до дня або в день укладення договору оренди сплачує на рахунок орендодавця забезпечувальний депозит в розмірі 2 місячних орендних плат без ПДВ за результатами аукціону та авансовий внесок в розмірі 2 місячних орендних плат з ПДВ за результатами аукціону, якщо переможцем є чинний орендар, та в 6 місячному розмірі орендної плати з ПДВ за результатами аукціону, якщо переможцем є особа інша, ніж чинний орендар. Стартовий розмір орендної плати - 9864,89 грн з ПДВ. Орендна плата на місяць - 123 232,32 грн з ПДВ. Крок аукціону - 98,65 грн з ПДВ. Розмір гарантійного внеску - 19 729,78 грн. Учасники електронного аукціону, зокрема, ФОП Опанасенко Г. П.; ПТ "Найкращий ломбард" Богдан Ю.М. і компанія". Переможець електронного аукціону - ПТ "Найкращий ломбард" Богдан Ю.М. і компанія". Сума, яку необхідно сплачувати щомісячно (у випадку оренди) - 123 232,32 грн. Протокол електронного аукціону сформований 08.02.2021 14:54:11.
Після проведення аукціону відповідач направив позивачеві лист від 18.02.2021 № 02-10-142 щодо припинення договору оренди, в якому Управління повідомило позивача про те, що на підставі протоколу електронного аукціону № UA-PS-2021-01-06-000043-1, сформованого 08.02.2021 14:54:11, переможцем аукціону стало ПТ "Найкращий ломбард" Богдан Ю.М. і компанія" (третя особа у справі); оскільки переважне право чинного орендаря (позивача) на продовження договору оренди не було використане, то відповідно до абзацу 3 пункту 151 Порядку договір оренди від 18.12.2006 № 070 припиняється у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Також у цьому листі позивача було поінформовано про необхідність передати відповідачеві нежитлове приміщення першого поверху за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 73, площею 86,0 м2 за актом прийому-передачі до 09.03.2021.
09.03.2021 між Управлінням (орендодавець) і ПТ "Найкращий ломбард" Богдан Ю.М. і компанія" (орендар) укладено договір № 710 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності м. Борисполя, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 86,0 м2, розташоване на першому поверсі багатоквартирного будинку за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 73.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій установили також, що за результатами розгляду скарг позивача від 01.02.2021, від 09.02.2021 на засіданні комісії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки) з розгляду скарг та підготовки пропозицій стосовно організації та проведення аукціонів щодо передачі в оренду державного та комунального майна, у тому числі - електронних аукціонів (протокол засідання комісії від 19.02.2021), було встановлено, що 08.02.2021 в електронній торговій системі проведено аукціон UA-PS-2021-01-06-000043-1 щодо продовження договору оренди комунального майна, в якому взяли учать 20 учасників, у тому числі - скаржник (чинний орендар); згідно з протоколом електронного аукціону, сформованим 08.02.2021, переможцем аукціону визначено ПТ "Найкращий ломбард "Богдан Ю.М. і компанія", яке запропонувало найвищу цінову пропозицію. Зміни до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на які посилався скаржник, внесено Законом України від 04.12.2020 № 1071-IX "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Згідно з розміщеним на сайті Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) роз`ясненням щодо реалізації положень Закону України від 04.12.2020 № 1071-IX, зазначена норма Закону має бути реалізована на підставі заяв орендарів, чиї договори закінчуються в період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), які орендарі подають відповідно до частин 8 і 9 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", а також доказів, які свідчать про те, що заявник на дату подання звернення не здійснював діяльність на орендованому об`єкті внаслідок запроваджених заборон або обмежень (відповідна довідка балансоутримувача). Водночас комісія не володіє інформацією щодо відповідного звернення скаржника. На підставі зазначеного комісія вирішила з метою додаткового опрацювання перенести розгляд скарги на наступне засідання комісії; вказала про необхідність Мінекономіки підготувати запит організатору щодо наявності звернення скаржника із заявою про продовження договору оренди, ураховуючи спеціальні положення закону.
Згідно з витягом із протоколу від 26.02.2021 засідання комісії Мінекономіки з розгляду скарг та підготовки пропозицій стосовно організації та проведення аукціонів щодо передачі в оренду державного та комунального майна, у тому числі - електронних аукціонів, складеному за результатами розгляду скарг позивача від 01.02.2021, від 09.02.2021, комісією було встановлено, що згідно з роз`ясненням, розміщеним на сайті ФДМУ, щодо реалізації положень Закону України від 04.12.2020 № 1071-ІХ "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" цим Законом передбачена можливість орендарів, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, продовжувати договір оренди на період карантину (обмежувальних заходів) та ще на один місяць після його/їх закінчення. Зазначена норма Закону має бути реалізована на підставі заяв орендарів, чиї договори закінчуються в період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), які орендарі подають відповідно до частин 8 і 9 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також доказів, які свідчать про те, що заявник на дату подання звернення не здійснював діяльність на орендованому об`єкті внаслідок запроваджених заборон або обмежень (відповідна довідка балансоутримувача). Зважаючи на відсутність інформації щодо відповідного звернення скаржника, Мінекономіки надіслано запит організатору аукціону (лист від 22.02.2021 № 3211-07/11366-6). Управління у листі від 25.02.2021 № 02-10-156 повідомило, що в період із 04.09.2020 до дати оголошення аукціону в електронній торговій системі позивач не звертався до Управління із заявою про продовження договору оренди від 18.12.2006 № 070 згідно з підпунктом 5 пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". З урахуванням зазначеного комісія, керуючись роз`ясненням ФДМУ щодо реалізації положень Закону України від 04.12.2020 № 1071-ІХ, встановила відсутність з боку організатора порушень порядку організації проведення аукціону UA-PS-2021-01-06-000043-1 на продовження договору оренди комунального майна.
4.3. Як установили суди, предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсним і скасування результату електронного аукціону № UА-РS-2021-01-06-000043-1, проведеного відповідачем; зобов`язання відповідача розірвати договір від 09.03.2021 № 710 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності м. Борисполя, який укладений з відповідачем і переможцем аукціону (ПТ "Найкращий ломбард" Богдан Ю. М. і компанія"); та зобов`язання відповідача укласти з позивачем новий договір оренди спірного нерухомого майна зі строком дії - на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення.
4.4. Ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та при цьому виходили, зокрема, із того, що договір оренди від 18.12.2006 № 070 укладено до набрання чинності Законом України від 03.10.2019 № 157-ІX "Про оренду державного та комунального майна", тому з огляду на положення частини 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, продовження вказаного договору оренди має здійснюватися з урахуванням вимог названого Закону.
За змістом статті 5 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІX "Про оренду державного та комунального майна" етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає: прийняття рішення щодо наміру передати майно в оренду; внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС (електронна торгова система); прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до одного із Переліків (Перелік об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні; Перелік об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду без проведення аукціону); опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до одного з Переліків, в ЕТС; розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду; проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.
Особливості передачі в оренду комунального майна, передбачені цим Законом, додатково можуть визначатися рішенням представницьких органів місцевого самоврядування з урахуванням вимог і обмежень, передбачених цим Законом і Порядком.
Відповідно до пункту 143 Порядку орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, завертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна. Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 18 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІX "Про оренду державного та комунального майна" продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною 1 статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною 2 статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини 2 статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Відповідно до положень частини 3 зазначеного Закону договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди, а згідно із частиною 8 цієї ж статті, орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу 4 частини 7 цієї статті, зобов`язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт.
Натомість, як установили попередні судові інстанції, позивачем не надано та, відповідно, матеріали справи не містять будь-яких доказів про виконання ним наведених вимог (у матеріалах справи відсутня заява орендаря про продовження договору оренди від 18.12.2006 № 070). За обставин відсутності доказів того, що позивач звертався до відповідача з повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, суди дійшли висновку про те, що переважне право позивача на продовження дії договору оренди відповідачем у наведеному випадку не порушено.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 цього Кодексу).
У статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом із тим попередні судові інстанції зазначили, що згідно із положеннями Закону України від 04.12.2020 № 1071-ІХ "Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який набрав чинності 10.12.2020 та на положення якого позивач посилався на обґрунтування підстав позову у цій справі, пункт 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" доповнено підпунктом 5 такого змісту: для суб`єктів господарювання, діяльність яких була заборонена/обмежена на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки дії договорів оренди державного та комунального майна, які закінчуються в цей період, продовжуються на період карантину та обмежувальних заходів, а також протягом одного місяця з дня його/їх закінчення.
Проте, як установили суди, позивач не звертався до відповідача з відповідною заявою у встановлений законом строк; не надав суду жодних доказів про обмеження або заборону його господарської діяльності на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби; до того ж Закон України від 04.12.2020 № 1071-ІХ "Про соціальну підтримку застрахованих осіб, та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" набрав чинності 10.12.2020, натомість, як установили суди, строк дії спірного договору оренди закінчився 25.11.2020, тобто ще до набрання чинності вказаним Законом, у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій відхилили відповідні посилання позивача на положення названого Закону як на підставу для продовження спірного договору оренди.
За таких встановлених обставин справи та зважаючи на положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, попередні судові інстанції дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та водночас звертає увагу на те, що за змістом статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, натомість позов щодо розірвання договору у цій справі було заявлено позивачем, який не є його стороною.
4.5. Як уже зазначалося, ФОП Опанасенко Г. П. оскаржив судові рішення у цій справі про відмову у позові до суду касаційної інстанції, у поданій касаційній скарзі просив їх скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог.
У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, і таке обґрунтування полягає у відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень підпункту 5 пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 17.03.2020 № 530-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що зміст зазначеної процесуальної норми свідчить, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених скаржником у касаційні скарзі положень у подібних правовідносинах у наведеному випадку не є таким, що потребує вирішення в межах спірних правовідносин, що виникли у цій справі, зважаючи на обставини цієї справи, та не впливає на вирішення спору по суті заявлених позовних вимог. Водночас, посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, здійсненої ними оцінки наявних у справі доказів та підстав для відмови у позові, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях у цій справі. Як уже зазначалося, суди не встановили обставин звернення позивача до відповідача стосовно продовження спірного договору оренди, як то передбачено вимогами закону; позивач не надав суду жодних доказів про обмеження або заборону його господарської діяльності на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби; до того ж строк дії спірного договору оренди закінчився 25.11.2020, тобто ще до набрання чинності Законом України від 04.12.2020 № 1071-ІХ "Про соціальну підтримку застрахованих осіб, та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", згідно з яким було внесено зміни до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", а саме доповнено його пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" підпунктом 5, на який на обґрунтування позову та доводів касаційної скарги посилався позивач, що за висновком судів унеможливлює застосування наведених положень зазначеного Закону до спірних правовідносин та свідчить про недоведеність порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а отже, необґрунтованість вимог заявленого позову. При цьому доводи касаційної скарги у наведеній частині спрямовані на переоцінку поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Отже, зважаючи на викладене, а також встановлені судами обставини справи та підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм права у контексті спірних правовідносин немає.