ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/12405/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.09.2021 (суддя Маринченко Я.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 (головуючий суддя: Руденко М.А., судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.),
ухвалені за результатом розгляду заяви акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпроенерго"
про забезпечення позову
у справі № 910/12405/21
за позовом акціонерного товариства "ДТЕК "Дніпроенерго" (далі - АТ "ДТЕК "Дніпроенерго")
до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго")
про визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов`язання не враховувати обсяги небалансу електричної енергії.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про:
- визнання незаконними дій та бездіяльності ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" стосовно надання/скасування/не надання наведених у резолютивній частині позову диспетчерських команд за період з 02.07.2021 по 10.07.2021 включно;
- визнання незаконними дій ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" щодо розрахунків небалансів електричної енергії АТ "ДТЕК "Дніпроенерго", здійснених за визначені в позові розрахункові години 02.07.2021 - 10.07.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що відповідачем порушені умови укладеного з позивачем договору від 04.05.2019 № 0421-03015 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного управління) обслуговування, так як у період з 02.07.2021 по 10.07.2021 відповідачем надавалися позивачу диспетчерські команди на розвантаження енергоблоків поза межами часових нормативів, які передбачені технічними умовами для прямої або запланованої активації, що призвело до виникнення небалансів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/12405/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 16.09.2021.
АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" 18.08.2021 звернулося до господарського суду міста Києва із заявою у справі № 910/12405/21 про забезпечення позову, в якій просило суд забезпечити позов шляхом:
- надання дозволу будь-яким особам, які виконують права, обов`язки, повноваження начальника зміни, відокремленим підрозділам - тепловим електричним станціям АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" (позивача) не виконувати диспетчерські команди відповідача, які надаються без урахування нормативу часу пуску енергоблоків в залежності від їх теплового стану, встановлених Формою № 4 "Час пуску енергоблоків ТЕС з різних теплових станів" та якими скасовуються диспетчерські команди відповідача, які було прийнято до виконання та які фактично виконуються відокремленими підрозділами - тепловими електричними станціями АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" (позивача);
- заборони відповідачу надавати та скасовувати попередні диспетчерські команди відокремленим підрозділам - тепловим електричним станціям АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" (позивача), без урахування нормативу часу пуску енергоблоків в залежності від їх теплового стану, встановлених Формою № 4 "Час пуску енергоблоків ТЕС з різних теплових станів".
За доводами заявника, ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надало виробничому підрозділу АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" диспетчерські команди, які суперечать вимогам розділу V Кодексу систем передачі, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309, та пунктам 4.4.2, 4.5 - 4.8 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (в редакції постанови від 24.06.2019 № 1168), поза межами технічних можливостей енергоблоків позивача та поза межами норм розвантаження/завантаження енергоблоків.
Позивач вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі з великою ймовірністю може призвести до неможливості поновлення порушених прав позивача та до розбалансування енергетичної системи України внаслідок надання й в подальшому відповідачем позивачу протиправних, непрофесійних команд на розвантаження поза межами технічних можливостей виконати такі команди.
Короткий зміст судових рішень
Згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2021, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021, заяву АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" про забезпечення позову задоволено частково; з метою забезпечення позову на період розгляду справи заборонено ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надавати та скасовувати попередні диспетчерські команди відокремленим підрозділам - тепловим електричним станціям АТ "ДТЕК "Дніпроенерго", без урахування нормативу часу пуску енергоблоків в залежності від їх теплового стану, встановлених Формою № 4 "Час пуску енергоблоків ТЕС з різних теплових станів". В іншій частині у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Задовольняючи частково заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема, з того, що:
- відповідач у відповідності до норм Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (в редакції постанови від 24.06.2019 № 1168) є оператором системи передачі (далі - ОСП), який відповідно до приписів чинного законодавства зобов`язаний вживати заходи щодо усунення небалансованості системи передачі;
- затвердженою позивачем Формою № 4 "Час пуску енергоблоків ТЕС та блочних ТЕЦ з різних теплових станів в весняно-літній період 2021" визначена тривалість простою, в тому числі: від подання команди до включення в мережу; від команди до початку розпалювання; від початку розпалу до синхронізації; від синхронізації до набору повного навантаження для електростанцій ДТЕК Запорізька ТЕС, ДТЕК Криворізька ТЕС, ДТЕК Придніпровська ТЕС;
- враховуючи наявність спору щодо правомірності надання відповідачем диспетчерських команд на розвантаження енергоблоків виробничим підрозділам позивача (зокрема, через їхню невідповідність зазначеній Формі № 4), з огляду на необхідність забезпечення ОСП та користувачами системи передачі/розподілу операційної безпеки під час експлуатації системи передачі у складі об`єднаної енергетичної системи України, заходи забезпечення позову щодо заборони відповідачу надавати та скасовувати попередні диспетчерські команди відокремленим підрозділам - тепловим електричним станціям позивача без урахування нормативу часу пуску енергоблоків в залежності від їх теплового стану, встановлених Формою № 4 "Час пуску енергоблоків ТЕС з різних теплових станів", є цілком співмірними та адекватними;
- такі заходи забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, а, отже, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду;
- при цьому вжиття вказаних заходів забезпечення позову не зумовлює жодним чином вирішення спору по суті, оскільки спрямоване виключно на забезпечення дотримання відповідачем Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (в редакції постанови від 24.06.2019 № 1168) під час надання команд з урахуванням технічних можливостей енергоблоків позивача і встановлених часових норм, а також недопущення негативних наслідків (у вигляді розбалансування енергетичної системи України) до вирішення спору;
- водночас подана позивачем заява в частині надання дозволу будь-яким особам, які виконують права, обов`язки, повноваження начальника зміни, відокремленим підрозділам - тепловим електричним станціям АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" (позивача) не виконувати диспетчерські команди відповідача, які надаються без урахування нормативу часу пуску енергоблоків в залежності від їх теплового стану, встановлених Формою № 4 "Час пуску енергоблоків ТЕС з різних теплових станів", та якими скасовуються диспетчерські команди відповідача, які були прийняті до виконання та які фактично виконуються відокремленими підрозділами - тепловими електричними станціями АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" (позивача), - задоволенню не підлягає, оскільки положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не передбачено такого заходу забезпечення позову як "дозвіл позивачу (працівникам позивача) не вчиняти певні дії", а чинним законодавством не передбачено можливості надання дозволу будь-яким особам, які виконують права, обов`язки, повноваження начальника зміни відокремлених підрозділів - теплових електричних станцій не виконувати диспетчерські команди ОСП.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" про забезпечення позову.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування поданої касаційної скарги ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права; скаржник зазначає, що у вжитті заходів забезпечення позову судами не надано належної оцінки обґрунтованості доводів позивача, не враховано, що предметом позову є визнання неправомірними дій/бездіяльності до вже наявної конкретної ситуації, до вже наявного, на думку позивача, порушеного права. Суть позовних вимог позивача не полягає у зміні наявних правовідносин, предметом позову не є вчинення дій на майбутнє, тому заборона вчинення дій протягом періоду часу, що не входить до предмета спору, не можу бути задоволена. Застосувавши обмеження, що не пов`язані з предметом спору, судом не вжито співмірних та адекватних заходів забезпечення позову; судом враховано виключно інтереси позивача, при цьому не враховано інтереси відповідача, оскільки, якщо позивачем буде подано пропозицію на балансуючу енергію на розвантаження/завантаження, яка економічно менш вигідна, ніж пропозиція будь-якого іншого учасника ринку, відповідач, при її активації, буде зобов`язаний керуватися резолютивною частиною ухвали суду про забезпечення позову, а не ринковими механізмами, як це передбачено правилами ринку. Зазначене, у свою чергу, призведе до фінансових втрат, оскільки відповідач буде змушений придбавати більш дорогу балансуючу енергію. Також ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" зазначило про те, що Форма № 4 "Час пуску енергоблоків ТЕС з різних теплових станів" є документом внутрішнього користування позивача, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що в момент надання диспетчерських команд тепловим електричним станціям, ОСП необхідно враховувати нормативи часу пуску енергоблоків в залежності від їх теплового стану, встановлених Формою № 4.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись, зокрема, на ухвалення судових рішень з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх судових інстанцій
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень в частині забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 зі справи № 910/8225/20, від 13.01.2021 зі справи № 910/9855/20, від 07.10.2021 зі справи № 910/2287/21.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Наведену правову позицію викладено, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Проте, суди попередніх інстанцій, вживаючи заходи забезпечення позову за заявою позивача шляхом заборони ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надавати та скасовувати попередні диспетчерські команди відокремленим підрозділам - тепловим електричним станціям АТ "ДТЕК "Дніпроенерго", без урахування нормативу часу пуску енергоблоків в залежності від їх теплового стану, встановлених Формою № 4 "Час пуску енергоблоків ТЕС з різних теплових станів", залишили поза увагою предмет спору, з яким позивач звернувся до суду, який (предмет спору) не полягає у зміні наявних правовідносин, предметом позову не є спонукання відповідача до вчинення/невчинення дій на майбутнє. Суди не врахували того, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову, натомість фактично вжиті судом заходи забезпечення позову у цій справі стосуються правовідносин на майбутнє, а, отже, не пов`язані з предметом спору у цій справі.
Верховний Суд, у тому числі, у постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20 неодноразово наголошував, зокрема, на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, однак зазначене судами попередніх інстанцій не враховано, викладені ними висновки не відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини.
Таким чином, судами вжито неспівмірні заходи забезпечення позову, які, крім того, з огляду на предмет і підстави позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, а саме, у вирішенні питання на цій стадії судового процесу щодо наявності підстав для врахування відповідачем затвердженої позивачем Форми № 4 "Час пуску енергоблоків ТЕС з різних теплових станів" при наданні диспетчерських команд тепловим електричним станціям позивача, що свідчить, що судами допущено порушення норм процесуального права, зокрема, приписів статей 136, 137 ГПК України.
Отже, доводи касаційної скарги отримали своє підтвердження під час касаційного перегляду судових актів попередніх інстанцій і спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення заяви АТ "ДТЕК "Дніпроенерго" про забезпечення позову.