ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 679/989/20
провадження № 51-4665км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Піх Ю.Г.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Калабського С.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Калабського С.В. на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області
від 19 березня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240080000149, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Бугульми Республіки Татарстан Російської Федерації, жителя
АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 березня
2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
7625 грн на відшкодування матеріальної та 300 000 грн моральної шкоди.
ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вбивство потерпілого
ОСОБА_3 через необережність, за таких обставин.
27 травня 2020 року близько 19:40 на вул. Варшавській у м Нетішин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, під час якої ОСОБА_3 штовхнув ОСОБА_1 рукою у праве плече, від чого останній, перечепившись через металеву огорожу, впав на клумбу.
У подальшому, піднявшись, ОСОБА_1 з метою заподіяння тілесних ушкоджень, не маючи наміру на заподіяння смерті потерпілому, завдав ОСОБА_3 один удар ліктем лівої руки в ділянку голови, внаслідок чого той втратив рівновагу та за рахунок прискорення, наданого тілу зазначеним ударом, впав на тротуар, ударившись тім`яно-потиличною ділянкою голови об асфальтне покриття. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у Хмельницькій обласній лікарні.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 серпня 2021 року апеляційні скарги захисника Калабського С.В. та потерпілої ОСОБА_2 залишені без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого просить змінити судові рішення. Призначити ОСОБА_1 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК - нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 119 КК, або перейти до іншого, більш м`якого виду покарання та зменшити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого на користь ОСОБА_2 до 10 000 грн.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 призначено надто суворе покарання, без урахування обставини справи, а саме того, що злочин був вчинений ОСОБА_1 неумисно та був спровокований діями потерпілого.
До того ж ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння, що вплинуло на тяжкість наслідків у нього. Стверджує, що судом не враховано щире каяття засудженого у вчиненому, а також те, що він раніше не судимий та позитивно характеризується за місцем проживання. За таких обставин, на думку захисника, були всі підстави для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК. Також зазначає, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства. Крім того, вважає суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь потерпілої, надто завищеною.
У запереченні на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає,
а судові рішення щодо ОСОБА_1 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 119 КК у касаційній скарзі захисник не оспорює.
Разом із тим, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_1, з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону, Суд вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності
з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 119 КК є правильною.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до вимог ст. 50 КК метою покарання є виправлення засуджених,
а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених
у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, при призначенні ОСОБА_1 покарання місцевий суд, з висновками якого обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції, зокрема, врахував, що ним вчинений нетяжкий злочин, з необережності, що він раніше не судимий, має на утриманні двох малолітніх дітей, повністю визнав вину у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З огляду на ці обставини ОСОБА_1 призначено покарання у виді обмеження волі, яке є більш м`яким у порівнянні з альтернативним покаранням у виді позбавлення волі, яке також передбачене санкцією ч. 1 ст. 119 КК. Крім того, розмір обраного йому покарання визначений у мінімальних межах санкції цього закону для даного виду покарання.
Отже, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом і розміром відповідає його меті, визначеній ст. 50 КК.
За правилами ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за це кримінальне правопорушення.
Проте колегія суддів не вбачає підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК, оскільки у справі не встановлено обставин, за яких можливе призначення ОСОБА_1 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.
Доводи у касаційній скарзі захисника стосовно безпідставного невизнання місцевим судом обставиною, що пом`якшує засудженому покарання - щире каяття, неприйнятні. Ця обставина знаходить своє відображення у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні винної
особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Проте матеріали справи таких даних не містять, а тому висновок місцевого суду щодо відсутності щирого каяття у ОСОБА_1 заслуговує на увагу.
Неприйнятним є і посилання в касаційній скарзі захисника на неврахування судом при призначенні покарання поведінки потерпілого, який нецензурно висловлювався та штовхнув ОСОБА_1, внаслідок чого той впав, а також його позитивної характеристики. Дані обставини жодним чином не знижують ступінь тяжкості вчиненого. Адже внаслідок дій ОСОБА_1, які хоча й були необережними, загинула людина.
Крім того, безпідставні доводи захисника стосовно перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння, що вплинуло на тяжкість наслідків у останнього. В матеріалах провадження відсутні дані про такий стан потерпілого під час події.
У касаційній скарзі захисник також зазначає, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства. Проте такий вид покарання, як обмеження волі, з огляду на положення ст. 61 КК, не передбачає ізоляцію від суспільства, але відбувається в умовах здійснення за засудженою особою нагляду з обов`язковим залученням її до праці.
Заявлений у справі цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 вирішено відповідно до вимог статей 22, 23, 1166, 1167 ЦК.
При визначенні розміру моральної шкоди судом ураховано фізичні та моральні страждання потерпілої, пов`язані зі смертю її чоловіка, характер дій засудженого,
а також конкретні обставини справи. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд також урахував вимоги розумності та справедливості.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку в цій частині.
Апеляційний суд, як убачається зі змісту ухвали від 26 серпня 2021 року, ретельно перевірив усі доводи апеляційної скарги, зокрема, сторони захисту щодо суворості призначеного засудженому покарання та незгоди із розміром моральної шкоди,
і дав мотивовану відповідь на них, зазначивши, з яких підстав цю апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі не встановлено.
З огляду на викладене касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд