Постанова
Іменем України
10 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 688/1197/20
Провадження № 51-4253 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Чабанюк Т.В.,
в режимі відеоконференції:
захисника Вітюка С.В.,
законного представника ОСОБА_1,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019240270001016, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою захисника Вітюка С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2021 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2021 року щодо ОСОБА_2 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 січня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з 28 січня 2021 року.
Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_2 строк попереднього ув`язнення з 06 листопада 2019 року по 07 листопада 2019 року включно.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, взявши його під варту із зали судових засідань Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області 28 січня 2021 року.
Вирішено питання про речові докази, процесуальні витрати та скасовано арешт майна у кримінальному провадженні.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2021 року вищевказаний вирок залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 05 листопада 2019 року в період часу з 20 год. 00 хв. по 23 год.00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1, під час сварки з колишньою дружиною з якою співмешкав - потерпілою ОСОБА_3, що виникла через зловживання нею спиртними напоями, наблизившись до потерпілої, яка перебувала у спальній кімнаті, умисно наніс останній численні удари кулаками обох рук та ногами по голові, тулубу, кінцівках і животі, в тому числі не менше трьох ударів у передню поверхню живота зліва, після нанесення яких остання залишилась лежати на підлозі спальної кімнати, де у подальшому від отриманих тілесних ушкоджень померла. Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2 потерпілій заподіяно тяжкі тілесні ушкодження які небезпечні для життя в момент спричинення, а в даному випадку, що призвели до смерті; тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров`я та тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості.
Судом дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_2 та закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Зазначає про те, що у справі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненому. Вважає, що протоколи огляду місця події є недопустимими доказами, оскільки складені з порушеннями, та вказані слідчі дії проведені без відповідних дозволів; без роз`яснення понятим їх прав та обов`язків. Також, зазначає, що в період з 11:50 год до 13:35 год фактично відбувся обшук квартири, а не її огляд, чим порушено вимоги ст. 234 КПК України. Під час даної слідчої дії, яка проводилась за участі глухонімого власника приміщення ОСОБА_4, перекладач не залучався. Вказує на те, що базові докази, які наявні у висновках експертів, були здобуті в результаті проведення слідчих дій в іншому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2, відомості до ЄРДР за яким внесені за ч. 1 ст. 115 КК України, з яким провадження щодо нього за ч. 2 ст. 121 КК України не об`єднувалось та не виділялось, що унеможливлює подальше використання цих доказів в кримінальному провадженні та є безумовною підставою для визнання таких доказів недопустимими. Вказує також на неповноту судового розгляду. Разом з тим, звертає увагу на порушення права обвинуваченого на захист в частині пред`явленого обвинувачення, оскільки підозра, обвинувальний акт, відкриття матеріалів, усі процесуальні дії під час досудового розслідування здійснювались за участі сурдоперекладача, який не значиться в реєстрі перекладачів жестової мови. Також стверджує, що суд в обґрунтування вини взяв до уваги показання свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні вказав, що на стадії досудового слідства його не викликали, в органах поліції не підписував жодного документу, а підпис у протоколі допиту не його.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, судові рішення просила залишити без зміни.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів вважає, що, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_2 суд першої інстанції вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Як було встановлено під час судового розгляду, обвинувачений, заперечуючи нанесення ним потерпілій тілесних ушкоджень, виклав свою версію події. Разом з тим, підтвердив, що 05.11.2019 року перебував у квартирі АДРЕСА_1 разом із потерпілою.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щодо місцезнаходження тіла померлої ОСОБА_3 узгоджуються із відомостями прокотолів огляду місця події від 6 листопада 2019 року. Тілесні ушкодження, які виявлені на трупі ОСОБА_3 під час його огляду, узгоджуються із даними судово-медичної експертизи № 281 від 04.12.2019.Свідок ОСОБА_7 показала, що о 8:40 год. 05.11.2019 року під час спілкування по телефону з потерпілою дізналась, що вона посварилась з чоловіком і він їй наносив тілесні ушкодження. Показаннями свідка ОСОБА_8, з яким обвинувачений працював, підтверджується, що 05.11.2019 року ОСОБА_2 на роботі не перебував, оскільки відпросився.
Показання, надані свідком ОСОБА_4 узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_1, яка показала, що 05.11.2019 року у період часу з 20:30 -20:45 до 22:15 ОСОБА_4 перебував у неї. Відсутність тілесних ушкоджень на тілі померлої до настання її смерті також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 281 від 04.12.2019 смерть ОСОБА_3 настала внаслідок тупої закритої травми живота з розривом брижі тонкої кишки, який супроводжувався внутрішньо-черевною кровотечею, за 4-8 годин до моменту судово-медичної експертизи її трупа (Т.1, а.п. 54-61). Такі відомості узгоджуються із даними лікарського свідоцтва № 2175 від 06.11.2019 року, згідно з яким причина смерті ОСОБА_3 - розрив брижі тонкої кишки (Т.1, а. п. 53).
Надана судом належна оцінка висновку судово - медичної експертизи № 305 (додатковий) від 05.12.2019 року, яким підтверджується, що ушкодження, що виявлені на тілі трупа ОСОБА_3 могли утворитися внаслідок ударів кулаками рук та ногами. Тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті ОСОБА_3, спричинені їй не раніше 19 години 05.11.2019 року та не пізніше 02 години 06.11.2019 року саме ударними діями - від ударів рук та ногами. У вказаний період часу обвинувачений, за його ж показаннями, безперервно перебував у квартирі за місцем свого проживання. Під час та після нанесення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до її смерті, остання могла лише повзати до втрати свідомості та прикриватись руками. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що після нанесення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, остання не могла піднятись у квартиру, яка була розташована на четвертому поверсі. А тому, покази обвинуваченого про те, що потерпіла отримала тілесні ушкодження поза межами квартири, суд визнав неспроможними.
Наявність же у потерпілої тілесних ушкоджень у вигляді синців на задніх поверхнях обох передпліч та тильних поверхнях обох кистів рук підтверджують те, що остання оборонялась, про що зазначив експерт у своєму висновку № 281 від 04.12.2019 року. Відомостями із висновку судово - медичної експертизи № 464 від 07.11.2019 року підтверджується, що у ОСОБА_2 також виявлені тілесні ушкодження, які утворилися від дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею або при контакті із таким за механізмом тертя не більше ніж за одну-дві доби до моменту проведення судово-медичної експертизи, і належить до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.
Даними висновку імунологічної експертизи № 301 від 18.12.2019 року підтверджується, що на футболці, що вилучена у затриманого ОСОБА_2, знайдена кров, яка може походити від ОСОБА_2 і не може походити від потерпілої ОСОБА_3 . Згідно з висновками імунологічних експертиз № 269 від 29.11.2019 року, № 268 від 29.11.2019 року, № 270 від 29.11.2019 року на вилучених під час огляду місця події пошкодженій футболці та спортивних штанах знайдена кров людини, яка може походити в тому числі і від потерпілої ОСОБА_3 . Виключити домішки крові від ОСОБА_2 неможливо. (Т.2, а.п. 51-52, 71-72, 76-77). Отже, не виключається, що кров, яка знайдена на досліджених предметах, може належати ОСОБА_2 .
Даними висновку судово - біологічної № 1192 від 28.11.2019 року, підтверджується, що генетичні ознаки клітин з ядрами та слідів крові людини, виявлених на зрізах нігтів пальців рук ОСОБА_3 збігаються між собою, є змішаними, належать більш ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразків крові потерпілої ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (Т.2, а.п. 18-48). Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_2, сліди крові на речових доказах, наявність генетичних ознак його крові на зрізах нігтів пальців рук потерпілої та виявлені у неї тілесні ушкодження свідчать про наявність ознак боротьби між останніми, під час якої ОСОБА_3 могла оборонятися.
Доводи захисника щодо недопустимості таких доказів, як протоколи огляду місця події від 6 грудня 2019 року, та усіх інших доказів, отриманих в результаті проведення цих слідчих дій, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанцій і визнані необґрунтованими. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
Так, огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій.
За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 233 цього Кодексу ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше, як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Тобто, законодавцем окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.
Колегія суддів касаційного суду погоджується із висновком апеляційного суду про те, що при проведенні слідчої дії - огляді місця події (квартири) 06.11.2019 року з 05 години 00 хвилин до 05 години 20 хвилин, дотримано вимог ч. 1 ст. 233 КПК України. Огляд місця події був проведений за добровільною згодою власника квартири ОСОБА_4, про що наявна в матеріалах справи розписка. У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що його батько ОСОБА_4 не заперечував проти огляду квартири та особисто надав дозвіл на нього. Також суд обґрунтовано відхилив доводи скарги захисника про недопустимість протоколу огляду місця події від 06.11.2019 року з 11:50 до 13:35, оскільки ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду від 08.11.2019 року надано дозвіл на проведення огляду місця події за правилами обшуку у вказаній квартирі.
Що стосується відсутності сурдоперекладача під час означеної слідчої дії, то вказане ніяким чином не вплинуло і не могло вплинути на фіксацію обставин огляду квартири, у якій виявлено труп потерпілої. Натомість, після огляду квартири її власник ОСОБА_4, який є глухонімий, однак вміє читати і писати, оскільки навчався у спеціалізованій школі інтернаті, ознайомився із протоколом, підписав такий особисто. Зауважень та доповнень не подавав.
Також твердження захисника в касаційній скарзі про недопустимість протоколів огляду місця події з підстав того, що понятим не було роз`яснено їхніх прав та обов`язків є неприйнятними, оскільки апеляційний суд, ретельно перевіривши ці доводи сторони захисту дійшов умотивованого висновку про їх безпідставність і надав їм в ухвалі належну оцінку.
Колегія суддів не вбачає порушення права засудженого на захист, оскільки під час досудового розслідування були залучені перекладачі жестової мови - Ляшкова Н.О. та Веремійчук С.В., з наданням відповідних документів на підтвердження кваліфікації відповідно до вимог ст. 68 КПК України, які наявні в матеріалах кримінального провадження. Апеляційним судом також перевірялись зазначені доводи апеляційної скарги захисника, які суд визнав необґрунтованими та виклав в ухвалі мотиви прийнятого рішення.
Доводи захисника про те, що базові докази, які наявні у висновках експертів, були здобуті в результаті проведення слідчих дій в іншому кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2, відомості до ЄРДР за яким внесені за ч. 1 ст. 115 КК України, з яким провадження щодо нього за ч. 2 ст. 121 КК України не об`єднувалось та не виділялось, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
У матеріалах провадження міститься постанова старшого слідчого СВ Шепетівського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 6 листопада 2019 року про перекваліфікацію кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР за № 12019240270001016 від 06.11.2019 року, із ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, на виконання якої внесено відповідні відомості до ЄРДР, сформовано витяг та долучено його до матеріалів кримінального провадження (Т.1, а.п.14). Підставою для перекваліфікації була наявна інформація згідно лікарського свідоцтва від 06.11.2019 року про причини смерті ОСОБА_3 . Всі слідчі дії проведені в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019240270001016.
Також колегія суддів касаційного суду не вбачає порушення принципу безпосередності дослідження доказів з підстав, викладених у касаційній скарзі захисника.
Як видно з технічного запису судового процесу, ОСОБА_5 був допитаний судом першої інстанції та у встановленому законом порядку попереджений про кримінальну відповідальність, а тому суд не мав об`єктивних та законних підстав не приймати вказані показання. Такі показання суд дослідив безпосередньо у відповідності до вимог ст. 23 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу захисника Вітюка С.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2, належним чином перевірив зазначені доводи у ній, які за змістом аналогічні доводам у касаційній скарзі, та погоджуючись із викладеними у вироку суду першої інстанції висновками і мотивами прийнятого ним рішення, законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, із чим погоджується і колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів касаційного суду вважає, що доводи касаційної скарги захисника про недопустимість доказів, покладених в основу вироку, є необґрунтованими.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено, а тому підстав для скасування постановлених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2 немає.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд