Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 761/20001/20
провадження № 61-16709св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства співвласників багатоквартирного будинку "Комфорт" (далі - ТСББ "Комфорт") про визнання недійсними протоколу та рішення загальних зборів.
Позовну заяву мотивовано тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 та гаражного боксу АДРЕСА_2, а також є учасником загальних зборів ТСББ "Комфорт", які були скликані та проведені 06 лютого 2016 року.
Після 05 червня 2018 року їй стало відомо, що рішенням загальних зборів ТСББ "Комфорт" з другого питання порядку денного, що є додатком до протоколу № 3 загальних зборів ТСББ "Комфорт" від 17 грудня 2016 року, було затверджено звіт Правління про виконання бюджету (кошторису) ТСББ за 2016 рік; визначено щомісячні обов`язкові платежі і внески до бюджету (кошторису) товариства на 2017 рік; визначено цільові внески на формування загального ремонтного фонду в розмірі 10 % від щомісячного платежу на утримання будинку та прибудинкової території; визначено цільові внески власників офісів верхніх поверхів для накопичення коштів на ремонт ліфтів; затверджено бюджет (кошторис) ТСББ "Комфорт" на 2017 рік.
Під час проведення зборів та у письмовому опитуванні не брали участь особи, які є співвласниками будинку АДРЕСА_3 .
Вважає, що розміри щомісячних обов`язкових платежів і внесків до бюджету (кошторису) товариства на 2017 рік є необґрунтованими, незаконними, а дії ТСББ "Комфорт" такими, що порушують її право вільно та на власний розсуд розпоряджатися власними грошовими коштами.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними протокол № 3 загальних зборів ТСББ "Комфорт" від 17 грудня 2016 року та рішення загальних зборів ТСББ "Комфорт" з другого питання порядку денного, що є додатком до вказаного протоколу, в частині визначення наступних щомісячних обов`язкових платежів і внесків до бюджету (кошторису) товариства на 2017 рік: платежів на утримання будинку та прибудинкової території для власників квартир в розмірі 4,14 грн за кв. м, внесків на оплату праці консьєржів для власників квартир у розмірі 1,49 грн за кв. м, платежів на утримання підземного багатобоксового гаража для власників гаражних боксів в розмірі 16,07 грн за кв. м, визначення цільових внесків на формування загального ремонтного фонду в розмірі 10 % від щомісячного платежу на утримання будинку та прибудинкової території та затвердження бюджету (кошторис) ТСББ "Комфорт" на 2017 рік.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що указаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що предметом позову у цій справі є визнання недійсними рішень ТСББ "Комфорт" виключно в частині визначення щомісячних обов`язкових платежів і внесків до бюджету (кошторису) товариства на 2017 рік для власників квартир, що не пов`язано зі створенням, діяльністю, управлянням або припиненням діяльності юридичної особи.
Підставою позову у цій справі є те, що оскаржувані рішення суперечать актам цивільного законодавства, вони порушують право позивача вільно та на власний розсуд розпоряджатися власними грошовими коштами відповідно до частини першої статті 19, статті 41 Конституції України, статей 316, 317 ЦК України.
На переконання заявника, вказаний спір виник між нею, як власником квартири, та ОСББ, він не випливає з корпоративних чи інших господарських відносин, і за своїм предметом є цивільно-правовим спором.
Суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 1, 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", частин першої, третьої статті 167 ГК України від 16 січня 2003 року.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано з Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/20001/20.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у грудні 2020 року, представник ТСББ "Комфорт" адвокат Ткаченко Т. Ю. заперечувала проти доводів ОСОБА_1, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та гаражного боксу АДРЕСА_2 .
Рішенням загальних зборів ТСББ "Комфорт" з другого питання порядку денного до протоколу № 3 від 17 грудня 2016 року постановлено, зокрема, визначити щомісячні обов`язкові платежі і внески до бюджету (кошторису) товариства на 2017 рік: платежі на утримання будинку та прибудинкової території - для власників квартир 4,14 грн за кв. м; внески на оплату праці консьєржів - для власників квартир 1,49 грн за кв. м; платежі на утримання підземного багатобоксового гаража - для власників гаражних боксів 16,07 грн за кв. м. Також визначено цільові внески на формування загального ремонтного фонду в розмірі 10 % від щомісячного платежу на утримання будинку та прибудинкової території, затверджено бюджет (кошторис) ТСББ "Комфорт" на 2017 рік.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
За змістом частини першої та третьої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частиною другою статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).
Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та гаражного боксу АДРЕСА_2 .
Спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача як співвласника майна багатоквартирного будинку із рішенням загальних зборів власників квартир та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_3, що оформлені протоколом № 3 від 17 грудня 2016 року.
Ураховуючи те, що спір стосується захисту прав позивача як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на її думку, діяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи. Отже, цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 473/2005/19 (провадження № 14-634цс19).
Схожі за змістом правові висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 127/14625/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 758/8634/17, від 01 жовтня 2020 року у справі № 520/15161/17 (провадження № 61-12395св19), від 02 лютого 2021 року у справі № 755/21681/15-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 755/4488/19 (провадження № 61-8730св20).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи характер спірних правовідносин та зміст позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи ОСОБА_1, про те, що спір стосується виключно її особистих цивільних прав у зв`язку з прийняттям загальними зборами оскаржуваного рішення, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими.
У постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність подібних спорів. Звертаючи увагу на необхідність розгляду справ за позовами співвласників майна багатоквартирного будинку до ОСББ у порядку господарського судочинства, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних, зокрема, з діяльністю юридичної особи.
Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди ОСОБА_1 із висновками судів, її власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, а також переоцінки доказів та установлених судами обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року та постанова Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2020 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду