Постанова
Іменем України
09 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 158/203/20
провадження № 61-11982св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Жидичинська сільська рада Ківерцівського району Волинської області,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у складі колегії суддів:
Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К., у справі за позовом ОСОБА_1 до Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним і скасування рішення ради та визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Жидичинської сільської ради народних депутатів від 14 листопада 1996 року № 10, визнати недійсним державний акт на право власності на землю від 11 листопада 1997 серії
НОМЕР_1, виданий Жидичинською сільською радою Ківерцівського району Волинської області на ім`я ОСОБА_4 та зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 490.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником житлового будинку з надвірними господарськими спорудами та будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Власниками земельної ділянки, на якій знаходиться його будинок,
є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування
від 06 листопада 2011 року. Дарувальником (попереднім власником) земельної ділянки була ОСОБА_4 на підставі рішення Жидичинської сільської ради від 14 листопада 1996 року № 10 та державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ВЛ № 031681, виданого Жидичинською сільською радою Ківерцівського району Волинської області 11 листопада 1997 року.
При зверненні до Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області та відділу Міжрайонного управління у Ківерцівському та Рожищенському районах ГУ Держгеокадастру у Волинській області позивачу стало відомо, що спірне рішення сільської ради та державний акт на землю на ім`я ОСОБА_4 не видавалися.
З урахуванням зазначених обставин, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Жидичинської сільської ради народних депутатів від 14 листопада 1996 року № 10;
- визнати недійсним державний акт на право власності на землю серії
IV-ВЛ № 031681, виданий Жидичинською сільською радою Ківерцівського району Волинської області від 11 листопада 1997 року на ім`я
ОСОБА_4 та зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності №490.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області
від 12 листопада 2020 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Жидичинської сільської ради народних депутатів від 14 листопада 1996 року № 10.
Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії
IV-ВЛ № 031681, виданий Жидичинською сільською радою Ківерцівського району Волинської області 11 листопада 1997 року на ім`я ОСОБА_4 та зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності № 490.
Стягнуто із Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області на користь ОСОБА_1 1 681,60 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу після набуття права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 стало відомо про порушення його права щодо переходу права власності на землю, оскільки земельна ділянка належить третім особам після дарування їм ОСОБА_4 (попереднім власником). Разом із тим, у рішенні Жидичинської сільради від 14 листопада 1996 року № 10 та у протоколах сесій, засідань виконкому Жидичинської сільської ради за 1992-1997 роки відсутні відомості про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки площею 0,52 га. Також в архіві відділу Держгеокадастру відсутні відомості про реєстрацію державного акта на землю на ім`я ОСОБА_4, а за № 490 зареєстровано державний акт на іншу особу. Крім того, у цьому випадку має місце загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 16 червня 2021 року рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що із протоколу № 10 засідання сесії Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 14 листопада 1996 року встановлено, що на цьому засіданні прийнято рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність згідно із заявами громадян, у додатку 1, 2, 3 списку громадян наявне прізвище ОСОБА_4, що спростовує висновок суду першої інстанції про те, що питання про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 Жидичинською сільською радою не вирішувалося. Вимоги позивача щодо скасування рішення є суперечливими, оскільки він зазначає, що рішення таке не приймалося, проте просить його скасувати.
Крім того, позивач просить повністю скасувати рішення сільської ради навіть по тих питаннях, які не порушують його прав, а суд першої інстанції безпідставно задовольнив ці позовні вимоги.
Посилання позивача на визнання недійсним державного акта, на думку апеляційного суду, також є безпідставними, оскільки на титульній сторінці спірного державного акта міститься запис КР-ЖД № 390. Жодних доказів, що спірний державний акт не зареєстровано за ОСОБА_4 за № 390 позивач суду не надав.
Крім того, заявляючи вимоги про визнання недійсним державного акта, позивач не зазначив відповідачем ні власника цієї земельної ділянки, ні її спадкоємців.
Вказані обставини у їх сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Волинської апеляційного суду від 16 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У серпні 2021 року матеріали справи № 158/203/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16 березня 2020 року у справі № 675/2372/16-ц, від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19, від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, у яких, зокрема, зазначено про принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Тобто, у разі набуття права власності на нерухоме майно, власник такого майна набуває також право власності на земельну ділянку. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що на підставі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2018 року за позивачем визнано право власності на будинок АДРЕСА_2, таким чином, право власності на земельну ділянку перейшло також до позивача.
Суд апеляційної інстанції самоусунувся від розгляду справи по суті, оскільки встановивши, що позивачем оскаржується рішення Жидичинської сільської ради народних депутатів від 14 листопада 1996 року № 10 повністю, навіть по тих питаннях, які не порушують його прав, суд апеляційної інстанції міг вийти за межі позовних вимог та скасувати оскаржуване рішення лише
в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_4 .
Крім того, апеляційним судом належним чином не досліджено докази у справі, зокрема, витяги з погосподарських книг, якими підтверджено незаконність отримання ОСОБА_4 спірної земельної ділянки, яка перебувала у користуванні діда позивача як голови колгоспного двору та перейшла до позивача.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу,
у якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2018 року у справі № 158/1739/18 визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із надвірними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться
на АДРЕСА_1 .
У вказаній справі встановлено, що право власності на вказаний житловий будинок було зареєстровано у встановленому порядку відповідно до чинного на той час законодавства як власність колгоспного двору, головою якого на момент припинення існування колгоспних дворів був ОСОБА_5 (дід ОСОБА_1 )
З архівного витягу з рішення виконавчого комітету Жидичинської сільської ради народних депутатів Ківерцівського району від 02 березня 1989 року
№ 10 про можливість оформлення права власності окремим громадянам, колгоспним дворам та реєстрацію будинків підприємств, організацій
і установ у селах Жидичин, Липляни, Кульчин вирішено визнати можливим оформити право власності на житловий будинок за ОСОБА_8
та ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у зазначеній справі встановлено, що після смерті ОСОБА_5, який помер у 1997 році, головою та єдиним власником вищевказаного колгоспного двору став ОСОБА_1, оскільки проживав та відповідно був прописаний, що підтверджується відміткою у паспорті про реєстрацію місця проживання від 29 серпня 1986 року та копією технічного паспорту
на садибний (індивідуальний) житловий будинок. Відповідно до
витягів погосподарських книг № 2 за 1996-2000 роки, 2001-2005 роки,
2006-2010 роки, 2011-2015 роки житловий будинок із надвірними будівлями
і спорудами по особовому рахунку рахується за ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житловий будинок із надвірними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться
на АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1
(а. с. 10, т. 1).
Згідно з даних, занесених у погосподарські книги, у 1996 році у користуванні за будинковолодінням, яке належить позивачу, було закріплено землі
0,08 га, а за будинковолодінням, належним ОСОБА_4, було закріплено 0,50 га землі (а. с. 24-26, т. 1).
Із протоколу № 10 засідання сесії Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 14 листопада 1996 року встановлено прийняття кількох рішень (а. с. 74-90, т. 1). У тому числі прийнято рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність згідно з заявами громадян (а. с. 79-80, т. 1), у додатку 1, 2, 3 списку громадян наявне прізвище ОСОБА_4 (а. с. 89, т. 1).
На підставі вказаного рішення ОСОБА_4 Жидичинською сільською радою Ківерцівського району Волинської області 11 листопада 1997 року видано державний акт на право приватної власності на землю серії
IV-ВЛ № 031681 та зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 490 (а. с. 16, т. 1).
Відповідно до договору дарування від 06 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Ківерцівського нотаріального округу Волинської області Грудзевич Т. О., зареєстрованого в реєстрі № 1228, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/2 частці земельної ділянки загальною площею 0,52 га, переданої для обслуговування житлового будинку (0,25 га) та ведення особистого підсобного господарства, що розташована в с. Жидичин Ківерцівського району Волинської області, кадастрові номери 0721882701:01:001:1060, 0721882701:01:001:1061 (а. с. 11-12, т. 1).
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Інформаційної довідки від 27 лютого 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками земельної ділянки площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0721882701:01:001:1060, на підставі договору дарування земельної ділянки від 06 грудня 2011 року № 1129 (а. с. 13-15, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.