Постанова
Іменем України
16 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 601/2565/19
провадження № 61-19295св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, Лідихівська сільська рада Кременецького району Тернопільської області, Почаївська міська рада Кременецького району Тернопільської області;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 червня 2021 року у складі судді Коротича І. А. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року
у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Бершадської Г. В., Дикун С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2, Лідихівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (далі - Лідихівська сільська рада), Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області (далі - Почаївська міська рада) про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради.
Позовна заява мотивована тим, що 26 листопада 2019 року Лідихівська сільська рада, розглянувши заяву ОСОБА_2, вирішила оформити на ім`я останнього свідоцтво про право власності на майновий пай, сумарною вартістю 119 016 грн, - адміністративну будівлю колишньої Спілки власників земельних та майнових паїв "Лідихівська" (далі - СВЗП "Лідихівська").
Позивач вважав, що вказане рішення сільської ради є незаконним, оскільки сільська рада розпорядилася майном, яке їй не належить. При цьому зазначені незаконні, на його думку, дії сільська рада вчинила усупереч обставин, встановлених преюдиційними судовими рішеннями у справі
№ 601/90/16.
Так, Верховний Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі
№ 601/90/16 (провадження № 61-12966св18), якою залишено без змін рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області
від 23 березня 2017 року, зазначив, що факт укладення договорів купівлі-продажу 92-ох майнових паїв не є підтвердженням виникнення права власності на спірне майно, а свідчить про перехід до ОСОБА_2 права
на майновий пай у грошовому виразі та процентному відношенні без зазначення конкретного майна. Свідоцтва з відміткою про виділення майна в натурі у травні 2012 року оформлені належним чином не були і не могли бути оформлені, оскільки СВЗП "Лідихівська" ліквідована 30 травня
2010 року, а тому адміністративна будівля по
АДРЕСА_1, вартістю
119 016 грн, не може вважатись такою, що у встановленому законом порядку була виділена в натурі.
Позивач зазначав, що згідно з протоколом зборів співвласників земельних і майнових паїв СВЗП "Лідихівська" від 26 лютого 2004 року його було обрано головою майнової комісії власників майнових паїв СВЗП "Лідихівська". Згідно із законодавством сільська рада не наділена повноваженнями на передачу будь-якого майна у рахунок майнового паю. Таке право мають лише власники майна, шляхом прийняття рішення на загальних зборах. Тому рішення Лідихівської сільської ради від 26 листопада 2019 року № 363 є незаконним, оскільки сільська рада, виділивши ОСОБА_2 будівлю колишньої контори СВЗП "Лідихівська", розпорядилося майном, яким
не мала права розпоряджатися, так як вказане майно підлягає розподілу між співвласниками майнових паїв. Оскільки він разом з іншими пайовиками є співвласниками адміністративної будівлі СВЗП "Лідихівська", то оспорюваним рішенням сільської ради порушено його право власності.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним та скасувати рішення Лідихівської сільської ради
від 26 листопада 2019 року № 363;
- заборонити реєстрацію права власності на адмінбудівлю колишньої контори колгоспу;
- визнати недійсним напис: "у рахунок вартості майнового сертифіката виділено будівлю адмінбудинку вартістю 119 016 (сто дев`ятнадцять тисяч шістнадцять) гривень сільський голова ОСОБА_4", вчиненого на зворотній стороні сертифіката про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ТР-ІХ № 015322, виданого 26 листопада 2019 року на ім`я ОСОБА_2 сільським головою ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області
від 24 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Лідихівської сільської ради від 26 листопада 2019 року № 363. Визнано недійсним напис "у рахунок вартості майнового сертифіката виділено будівлю адмінбудинку вартістю 119 016 (сто дев`ятнадцять тисяч шістнадцять) гривень сільський голова ОСОБА_4", вчинений на зворотній стороні сертифіката про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ТР-ІХ № 015322, виданий 26 листопада 2019 року на ім`я ОСОБА_2 сільським головою ОСОБА_4 . У решті вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що Лідихівська сільська рада прийняла рішення від 26 листопада 2019 року
№ 363 на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі № 1909/2769/12, проте у рішенні сільська рада вказала "про оформлення на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва на майновий пай", зазначивши без достатньої правової підстави "про оформлення прав на майновий пай, сумарною вартістю 119 016 грн, адміністративну будівлю бувшої СВЗП "Лідихівська". Тоді як постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня
2015 року у справі № 1909/2769/12 встановлено, що окремі співвласники не скористалися своїм правом на виділення частки в натурі, яке їм було надано рішенням зборів співвласників майнових паїв, тому оформляти право власності на ім`я ОСОБА_2 на майновий пай - адміністративну будівлю СВЗП "Лідихівська", сумарною вартістю 119 016 грн, відповідач не мав права, а лише мав право видати свідоцтво про право власності на майновий пай, сумарною вартістю 119 016 грн, на ім`я ОСОБА_2 в грошовому виразі та відсотковому відношенні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишено без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 червня 2021 року залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів правомірності набуття ним права власності на спірну адмінбудівлю, оскільки згідно з протоколу від 29 квітня 2012 року № 1 було проведено
збори співвласників майнових паїв, на яких розглядалися заяви групи людей - власників майнових паїв та вирішено видати у рахунок майнового паю групі співвласників майнових паїв у кількості 92 осіб приміщення - адміністративний будинок з умовою, що сільська рада та відділення зв`язку, які на час проведення майнових зборів знаходились у цьому будинку, залишаються у ньому, але з оплатою оренди приміщення, яке вони будуть займати.
Свідоцтва з відміткою про виділення майна в натурі у травні 2012 року оформлені належним чином не були і не могли бути оформлені, оскільки СВЗП "Лідихівська" ліквідована 30 травня 2010 року, а тому адміністративна будівля по АДРЕСА_1, вартістю 119 016 грн, не може вважатись такою, що у встановленому законом порядку була виділена в натурі.
Факт укладення договорів купівлі-продажу 92 майнових паїв не є підтвердженням виникнення права власності на спірне майно, а свідчить про перехід до ОСОБА_2 права на майновий пай. Інших доказів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на спірне приміщення, суду не надано.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду
від 22 жовтня 2015 року, яка залишена без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2019 року,
у справі № 1909/2769/12, встановлено, що ОСОБА_2 міг звертатись до Лідихівської сільської ради лише з проханням оформити нове свідоцтво
у зв`язку з набуттям ним у власність майнових паїв на підставі цивільно-правових угод і таке свідоцтво могло бути виражене лише у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.
Отже, оскільки окремі співвласники не скористались своїм правом на виділення частки у натурі, яке їм було надано рішенням зборів співвласників майнових паїв, ОСОБА_2 не набув право власності на спірне адміністративне приміщення у встановленому законом порядку, тому оспорене рішення сільської ради порушує право позивача як співвласника майна бувшої СВЗП "Лідихівська".
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Кременецького районного суду Тернопільської області. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про зупинення дії судових рішень відмовлено.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували, що, отримавши всі необхідні документи, ОСОБА_2 27 січня 2020 року зареєстрував право власності
на адмінбудівлю, загальною площею 454,7 кв. м, за адресою:
АДРЕСА_1 . Підставою виникнення (реєстрації) права власності стали наступні документи: технічний паспорт, свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), серія та номер ТР-ІХ № 015322, виданий 26 листопада 2019 року Лідихівською сільською радою, акт приймання-передачі нерухомого майна, виданий 10 травня 2012 року загальними зборами співвласниками майнових паїв СВЗП "Лідихівське". Зазначає, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ТР-ІХ № 015322, виданий
26 листопада 2019 року на ім`я ОСОБА_2 відповідає по формі та змісту вимогам закону. Тому, незрозуміло з оскаржуваних судових рішень, яким вимогам закону не відповідає, чи в порушення якої норми закону прийнято рішення Лідихівської сільської ради від 26 листопада 2019 року № 363.
Так само незрозуміло в чому полягає недійсність вчиненого напису
на звороті бланку свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 .
У разі невідповідності нормам закону будь-якого з документів, які надавалися ОСОБА_2 до державного реєстратора для реєстрації права власності на спірну адміністративну будівлю, у здійсненні такої реєстрації було б відмовлено. Крім того, суди не врахували, що оспорюваним рішенням Лідихівської сільської ради від 26 листопада 2019 року № 363 не порушено права позивача, останнім цього не доведено, а рішення сільської ради стосується виключно прав та обов`язків ОСОБА_2 і вказаний документ
є актом індивідуальної дії.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що 29 квітня 20212 року на зборах співвласників майнових паїв розглядались заяви 92 осіб, які є власниками майнових паїв (протокол № 1).
За результатом розгляду заяв, зборами співвласників майнових паїв вирішено видати у рахунок майнових паїв зазначеним громадянам приміщення адмінбудинку з умовою, що сільська рада та відділення зв`язку, які на час проведення зборів знаходяться у цьому будинку, залишаться
у ньому й надалі, але з оплатою оренди приміщення, яке вони будуть займати.
14 травня 2012 року на підставі рішення майнової комісії від 20 лютого
2012 року і рішення зборів співвласників майнових паїв СВЗП "Лідихівська" складено акт приймання-передачі 92 особам адміністративного приміщення, який підписали члени майнової комісії і власники майнових паїв.
14 травня 2012 року ОСОБА_2 уклав договори купівлі-продажу майнових паїв, відповідно до яких продавці (власники майнових паїв) продали,
а покупець - ОСОБА_2 придбав належні продавцям на праві власності майнові паї СВЗП "Лідихівська" з відповідною їх вартістю. Загальна вартість майнових паїв складала 119 016 грн.
Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області
від 28 березня 2015 року у справі № 1909/2769/12 задоволено позов
ОСОБА_2 . Визнано незаконною відмову Лідихівської сільської ради
в оформленні ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на майновий пай, вартістю 119 016 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду
від 22 жовтня 2015 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду
у складі Касаційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 у справі
№ 1909/2769/12, постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 28 березня 2015 року в частині позовної вимоги про зобов`язання Лідихівську сільську раду оформити на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на майновий пай - адміністративну будівлю бувшої СВЗП "Лідихівська", сумарною вартістю 119 016 грн, скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Лідихівську сільську раду оформити на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на майновий пай, вартістю
119 016 грн, оскільки майновий пай - це частка майна члена підприємства
у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду, а тому до виділення майна в натурі свідоцтво про право власності на майновий пай не може прив`язуватись до конкретного майна. Зборами співвласників майнових паїв вирішено видати у рахунок майнових паїв групі співвласників - приміщення адмінбудинку, однак в копіях свідоцтв про право власності на майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства відсутні відмітки про виділення майна в натурі. Отже, окремі співвласники не скористалися своїм право
на виділення частки в натурі, яке їм було надано рішенням зборів співвласників майнових паїв, а тому ОСОБА_2 міг звернутись до Лідихівської сільської ради з проханням оформити нове свідоцтво, яке могло бути виражене лише в грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.
Аналогічні обставини встановлені і рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 січня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Тернопільської області від 23 березня
2017 року та постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 601/90/16 (т. 1, а. с. 76-79, 87-101).
26 листопада 2019 року Лідихівською сільською радою прийнято рішення
№ 363, яким вирішено оформити на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на майновий пай, сумарною вартістю 119 016 грн, адміністративну будівлю бувшої СВЗМП "Лідихівська". Укласти між сільською радою та ОСОБА_2 договір оренди приміщення з орендною платою 5 грн за один календарний рік, яке буде орендувати сільська рада та відділення зв`язку на період існування зазначених установ, оскільки зборами співвласників майнових паїв зазначено про передачу адміністративного приміщення з умовою, що сільська рада та відділення зв`язку залишаться у ньому і надалі, але з оплатою орендної плати за приміщення, яке вони будуть займати
(т. 1, а. с. 9).
Відповідно до рішення Лідихівської сільської ради від 08 лютого 2020 року № 424 вирішено внести зміни у рішення Лідихівської сільської ради
від 26 листопада 2019 року № 363, а саме: у пункті 1. абревіатуру "СВЗМП" замінити на "СВЗП" (т. 1, а. с. 74).
Згідно з свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ТР-ІХ № 015322 від 26 листопада 2019 року ОСОБА_2 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СВЗП "Лідихівська" села Лідихів, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий
пай, затвердженого зборами співвласників від 26 лютого 2004 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства станом на 26 лютого
2004 року становить 1 394 900 грн, частка ОСОБА_2 визначена
у розмірі 119 016 грн, або 8,53 відсотків. На звороті є відмітка про те, що
у рахунок майнового сертифіката виділено будівлю адмінбудинку, вартістю 119 016 грн, яка затверджена сільським головою ОСОБА_4
(т. 1, а. с. 117).
Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ТР-ІХ № 015832
від 14 квітня 2004 року ОСОБА_1 має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства СВЗП "Лідихівська" села Лідихів, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 26 лютого 2004 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства станом на 26 лютого
2004 року становить 1 394 900 грн, частка ОСОБА_1 визначена у розмірі 930 грн, або 0,06 відсотків (т. 1, а. с. 122).
Згідно з виписки протоколу № 1 зборів співвласників земельних і майнових паїв СВЗП "Лідихівська" від 26 лютого 2004 року вбачається, що на зборах було вирішено: звільнити від обов`язків члена і голови майнової комісії Остапчука М. Д., обрати членом і головою майнової комісії ОСОБА_1
(т. 1, а. с. 123).
Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема, Законом України від 14 лютого 1992 року "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки" від 29 січня 2001 року № 62/2009, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 "Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки", Порядком розподілу та використання
майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України
від 14 березня 2001 року № 62 (далі - Порядок), зареєстрованим
у Міністерстві юстиції України від 04 квітня 2001 року за № 306/5496, який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року № 253 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів", зареєстрованого
у Міністерстві юстиції України 25 квітня 2013 року за № 673/23205
та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315.
Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (пункти 15, 16) передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.
При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі
у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою.
Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення прав власності на виділене майно в установленому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 затверджено Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.
У пункті 3 цього Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.
Пунктами 4, 5 цього Положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.
Згідно з підпунктом 10 пункту 4 Положення, комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність.
Відповідно до пункту 10 Порядку комісія готує для розгляду на загальних зборах перелік майна для виділення його у натурі окремо для кожної групи осіб у спільну часткову власність єдиним комплексом, та список осіб, які виявили бажання отримати свої майнові паї в натурі.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій,
на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами,
дійшли правильного висновку про те, що рішення Лідихівської сільської радивід 26 листопада 2019 року № 363 про оформлення на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на майновий пай, сумарною вартістю
119 016 грн, - адміністративну будівлю колишньої СВЗП "Лідихівська"
є незаконним, оскільки згідно з преюдиційного рішення суду від 22 жовтня 2015 року в адміністративній справі № 1909/2769/12 сільська рада могла видати на ім`я ОСОБА_2 лише нове свідоцтво про право власності
на майновий пай у зв`язку з набуттям ним у власність майнових паїв
на підставі цивільно-правових угод і таке свідоцтво могло бути виражене лише у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. Сам факт укладення договорів купівлі-продажу 92 майнових паїв не є підтвердженням виникнення права власності на спірне майно, а свідчить лише про перехід до ОСОБА_2 права на майновий пай.
Обставини щодо не набуття ОСОБА_2 у встановленому законом
порядку права власності на спірне адміністративне приміщення колишньої СВЗП "Лідихівська" також встановлено преюдиційними судовими рішеннями у цивільній справі № 601/90/16.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Доводи касаційної скарги про те, що права позивача не порушені є безпідставними, так як позивач є співвласником майнового паю СВЗП "Лідихівська", що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ТР-ІХ № 015832, у звязку з чим оспореним рішенням сільської ради порушуються його права.
Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку. При цьому ці доводи касаційної скарги в основному зводяться до переоцінки доказів
у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Підстав для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області
від 24 червня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду
від 20 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.