ПОСТАНОВА
Іменем України
09 лютого 2022 року
Київ
справа №640/12697/19
адміністративне провадження № К/9901/8404/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Олефіренка О.В.,
представника відповідача - Рибак А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката Олефіренка Олександра Володимировича, який діє в інтересах Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району" міста Києва, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року (головуюча суддя Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Оксененко О.М., судді - Лічевецький І.О., Мельничук В.П.) у справі за позовом Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району" міста Києва до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У липні 2019 року Комунальне підприємство "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Деснянського району" міста Києва (далі - КП ШЕУ Деснянського району, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2019 року №00005461402 та №00005451402.
Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних рішень позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, наполягав на тому, що у нього наявні всі первинні документи, які підтверджують факт реальності господарських операцій з контрагентами, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством та які є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку, а також формування витрат, які контролюючим органом не взято до уваги під час проведення спірної перевірки, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач звертає увагу на застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, а саме: постанови КАС ВС від 26 лютого 2021 року у справі №826/13445/15, від 18 лютого 2021 року у справі №804/3044/17, від 7 листопада 2019 року у справі №2а-5959/12/1470. Посилаючись на означені правові висновки суду касаційної інстанції, позивач вказує, що у нього відсутній обов`язок здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності зі стягнення боргу по отриманим та неоплаченим товарам, по яким раніше був сформований податковий кредит, та нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ., оскільки списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів, а норми ПК України не встановлюють обов`язку коригувати податкові зобов`язання і податковий кредит з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.
Наполягаючи на порушенні судами норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) позивач посилається на те, що суди встановили обставини, які мають значення для вирішення справи, на основі припущень, не дослідивши при цьому надані позивачем договори та первинні документи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу позивача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. На противагу доводам касаційної скарги зазначає, що підприємством у вересні 2016 року до складу доходів включено кредиторську заборгованість, яка утворилась за договорами з контрагентами ТОВ "ДІКСІ БУД" та ТОВ "ГРАДІЄНТ ТЕК", однак не відкориговано податковий кредит на суму ПДВ. При цьому вказані контрагенти не звертались в судовому порядку щодо примусового стягнення заборгованості, яка виникла, та не надсилали претензій щодо її погашення.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ними в судах попередніх інстанцій, та, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні також підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку КП ШЕУ Деснянського району міста Києва з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року, за наслідками якої 2 квітня 2019 року складено акт.
Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог: підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5 та 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (далі - П(С)БО 15 "Дохід"), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 805ʼ 364 грн; підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 43ʼ 931 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень 19 квітня 2019 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №00005461402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1ʼ 006ʼ 705,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням нараховано 805ʼ 364 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 201ʼ 341 грн; №00005451402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 54ʼ 914 грн, з яких за податковим зобов`язанням нараховано 43ʼ 931 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10ʼ 983 грн.
Вважаючи означені податкові повідомлення-рішення протиправними, підприємство звернулось до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із правомірності прийнятих контролюючим органом рішень, оскільки позивачем не надано доказів віднесення до "інших доходів" безоплатно отриманих матеріалів на загальну суму 4ʼ 474ʼ 243,00 грн, що призвело до заниження доходів, а також у зв`язку з некоригуванням позивачем суми податкового кредиту, сформованого при отриманні неоплачених товарів/послуг, на суму 43ʼ 931,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Щодо податкового повідомлення-рішення №00005461402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств.
Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безоплатно надані товари, роботи, послуги -це: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з пунктом 5 П(С)БО 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до пункту 7 П(С)БО 15 "Дохід" визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
До складу "інших доходів", зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.
Так, перевіркою повноти визначених КП ШЕУ Деснянського району показників у рядку 01 декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" встановлено заниження такого доходу на загальну суму 4ʼ 474ʼ 243,00 грн за 1 кв. 2016 року. До перевірки не надано первинних документів та інших документів щодо формування витрат.